На сайті 11893 реферати!

Усе доступно безкоштовно, тому ми не платимо винагороди за додавання.
Авторські права на реферати належать їх авторам.

Жанрові особливості роману Чарльза Діккенса «Великі сподівання» в літературній критиці

Реферати > Література світова > Жанрові особливості роману Чарльза Діккенса «Великі сподівання» в літературній критиці

Історією поступової зміни Піпа крізь увесь роман Діккенс зумів показати важливий соціально-економічний аспект. Оскільки промисловий переворот продовжував змінювати торгівлю в Англії протягом усього ХІХ століття, то поступово з’явився середній клас, де перед тим владарювали лише аристократи. В основному, Піп представляє «джентльмена» середнього класу, який до цього часу жив іншим – сільським, простим життям, а тепер він джентльмен, котрий знаходиться в комфортних, «буржуазних» умовах, незважаючи на той факт, що він жив у набагато біднішому середовищі. Якби Піп народився на століття раніше, йому не вдалося б так легко вирости у соціальному статусі (“’My dear friend,’ said Mr. Pumblechook, taking me by both hands, when he and I and the collation were alone, ‘I give you joy of good fortune. Well deserved, well deserved!’” [15; 139]), тому що середньому класу не було доступу до вищих щаблів суспільства, а Мегвіч не зміг би досягти успіху в ризикованих торгівельних спекуляціях (“I’ve been a sheep-farmer, stock-breeder, other trades besides, away in the new world…” [15; 274]).

Дж. Х. Міллер: «Нові гроші породили нові потреби. З того часу, як ввійшли в хід невеликі суми грошей, з’явилися численні банківські будівлі, котрі обслуговували середній клас.»[16;25]. Новоствореному бізнесу потрібні були позики грошей, і швидке виробництво товарів, у зв’язку з ростом економіки, обіцяло достаток як для боржників, так і кредиторів. Ось як Піп знайшов роботу для свого друга, Герберта Покета, який пізніше найняв Піпа (“This friend,” I pursued, “is trying to get on in commercial life, but has no money, and finds it difficult and disheartening to make a beginning.” [15; 252]).

У романі «Великі сподівання» критиками виділяються такі риси соціально-побутового роману: опис соціальної дійсності, побуту, приватного життя героїв, реалістичність, моральні цінності, тощо.

Отже, можемо відзначити, що з однієї сторони на тлі загадок, невизначеності, невміння поводитися в окремих колах суспільства, в романі Чарльза Діккенса стійко укріплюються соціальні проблеми та протиріччя, коли інші критики стверджують (Е. Вільсон «Мир Чарльза Диккенса», А. Баканов «Чарльз Діккенс та його роман "Великі сподівання"»), що основою є історична підвалина, а також соціальна основа Англії ХІХ століття, а події, які уже на ній розвиваються, є алегорією на тогочасне суспільство.

2.3. Роман сенсаційний

C. О. Сушко у своїй праці «Типологічні домінанти і критерії масової літератури в західноєвропейському письменстві ХІХ ст.» відзначає, що художню структуру сенсаційного роману визначають особлива,сенсаційно-спрямована тематика, поєднання кримінального конфлікту і пристрасті, деталізований опис, реалістичний аналіз психології індивіда, дослідження жіночої психіки у дусі Дж.Еліот і Ш.Бронте. У своїх романах автори сенсаційного жанру розкривають лицемірство у порядному суспільстві, досліджують такі теми, конфлікти і ситуації як подвійний шлюб, шлюбна зрада, приховане позашлюбне народження, ошукані спадкоємиці, неможливі заповіти, листи з погрозами, сімейні таємниці. Діккенс доповнює формулу сенсаційного роману і такими „інгредієнтами” як шантаж (“You bring me, to-morrow morning early, that file and them witless. You bring a lot to me, at that old Battery over yonder. You do it, and you never dare to say a word or dare to make a sign concerning your having seen such a person as me, or any person sumever, and you shall be let to live. You fail, or you go from my words in any partickler, no matter how small it is, and your heart and your liver shall be tore out, roasted and ate.” [15; 17]) , божевілля (“I… saw that her watch had stopped at twenty minutes to nine, and that a clock in the room had stopped at twenty minutes to nine” [15; 60]), переслідувана жертва (“First”, I resumed, half-groaning; “what precautions can be taken against your being recognized and seized?” [15; 285]).

Андрій Баканов у своїй роботі «Чарльз Діккенс та його роман "Великі сподівання"» дослідив, що розповідь про нелегкі життєві пригоди Піпа побудована за законами авантюрного (сенсаційного) жанру. Вже на початку свого шляху герой стикається з загадками. І далі йому доводиться розплутувати таємниці, зустрічатися з небезпекою, боротися зі злочинцями. Це створює значне напруження дії, хоча читач не може не помітити штучності певних ускладнень сюжету. Наприклад, лише дивовижний збіг обставин дозволяє Піпу знайти батьків Естелли. Письменник вдало скористався сюжетними можливостями, щоб широко й вірогідно змалювати англійську дійсність. Він приводить нас у провінційну глушину і на гомінкі вулиці Лондона. З сільської кузні (“Joe’s forge adjoined our house, which was a wooden house, as many of dwellings in our country were – most of them, at that time…” [15; 19]) ми потрапляємо до аристократичного особняка чи столичної адвокатської контори (“Mr. Jagger’s room was lighted by a skylight only, and was a most dismal place, . Mr. Jagger’s own high-backed chair was of deadly black horse-hair, with rows of brass nails round it, like a coffin…” [15; 147]) Легкий, життєрадісний настрій, що панує в будинку Покетів, змінюється гнітючою атмосферою Ньютейтської тюрми. Поряд з жвавими міськими пейзажами виникають тужливі сільські краєвиди та зловісний опис оповитої туманом Темзи. Ці різні за емоційним забарвленням сцени укладаються в цілісну барвисту картину. Вона відтворює Діккенсову Англію з її соціальними контрастами, хоча їх різкість і непримиренність не підкреслено так виразно, як у попередніх романах.

Яскравими представниками сенсаційного жанру в романі є міс Хевішем, Джеггерс, Мегвіч. Ошукана та розчарована міс Хевішем породжує ряд легенд та загадок навколо себе: “’Boy! What like is Miss Havisham?’ Mr. Pumblechook began again when he had recovered; … Mr. Pumblechook winked assent; from which I at once inferred that he had never seen Miss Havisham, for she was nothing of the kind.” [15; 68].

Черговим страшним символом цього світу є в «Великих сподіваннях» фігура могутнього адвоката Джеггерса, опікуна героя. Де б не з’являлася ця впливова людина, котра, як здається, тримає в своїх руках усіх обвинувачів та всіх свідків, і навіть сам лондонський суд, - де б він не з’являвся, навколо нього розповсюджується запах мила, тому що після відвідувань поліції та після кожного чергового клієнта він ретельно миє руки. Брудна та кровава діяльність Джеггерса найбільш яскраво підкреслена цією «гігієнічною» процедурою. Даний момент іронізує ситуацію – іронізує високопосадовців, особливо судову справу в буржуазній Англії.

«Біографія Мегвіча це варіант біографії Олівера Твіста, позбавлена істотно важливого елементу, завдяки котрому Діккенс, зазвичай, рятував своїх етичних, але обездолених персонажів.» - Т. Сільман. Томас Троллоп зазначає: «В історії Мегвіча Діккенс нарешті показав, що може статися з людиною в капіталістичному суспільстві без тих горезвісних «добрих грошей», до яких він часто звертався в кінці своїх романів, - Мегвіч залишився внутрішньо благородною особистістю (це видно по його безкорисливій прихильності до Піпа), але і морально, і фізично він приречений на гибель.» [12; 226].

Перейти на сторінку номер: 1  2  3  4  5 Версія для друкуВерсія для друку   Завантажити рефератЗавантажити реферат