На сайті 11893 реферати!

Усе доступно безкоштовно, тому ми не платимо винагороди за додавання.
Авторські права на реферати належать їх авторам.

Жанрові особливості роману Чарльза Діккенса «Великі сподівання» в літературній критиці

Реферати > Література світова > Жанрові особливості роману Чарльза Діккенса «Великі сподівання» в літературній критиці

Образ господині дому витриманий в готичних тонах. Ось її перший опис, коли Піп заходить до її кімнати, назавжди залишеної без денного світла: “She was dressed in rich materials – satins, and lace, and silks – all of white… Some bright jewels sparkled on her neck and on her hands, and some other jewels lay sparkling on the table… I saw that the bride within the bridal dress had withered like the dress, and like the flowers, and had no brightness left but the brightness of her sunken eyes. I saw that the dress had been put upon the rounded figure of a young woman, and that the figure upon which it now hung loose, had shrunk to skin and bone.” [15; 60].

Такими критиками, як Т. Сільман, З. Я. Лібман, Н. Михальська, в романі «Великі сподівання» виділяються наступні риси готичного роману: незвичність, страхітливість, загадковість, певною мірою жорстокість, надприродність і похмурість.

Отже, неможливо уявити роман «Великі сподівання» без готичних (можливо, казкових – за Т. Сільман) мотивів. Міс Хевішем стала певною мірою основою для нового світського життя Піпа, хоча і з своєю трагікою. Здається, вона є алегоричним образом тієї егоцентричної, холодної та бездуховної англійської буржуазії. Так, відвідувати її досить неприємно, але ж ми і розуміємо, як темно, брудно, жорстоко, статично (незважаючи на революції, перевороти, еволюцію, людина залишається егоїстичною, мстивою, хворобливою з гарним одіянням) в наших буднях!

Висновок

Підводячи підсумки, необхідно відзначити, що реалістичний роман «Великі сподівання» Чарльза Діккенса займає особливе місце в історії світової та англійської літератури. Даний твір вивчають такі критики, як В. В. Івашева, О. І. Клименко, З. Я. Лібман, Н. П. Михальська та інші.

Жанрові особливості роману «Великі сподівання» досить широкі і мають безліч протиріч з боку науковців, однак ми виділили основні – готичний, сенсаційний, автобіографічний, соціально-побутовий, історичний та роман-саспенс. З. Я. Лібман наголошує на тому, що «Великі сподівання» в основному базовані на казкових та готичних тонах. С. О. Сушко доводить, що роман пізньої творчості Чарльза Діккенса побудований на сенсаційному жанрі і частково на саспенсі, проте Дж. Х. Міллер в більшості притримується до роману-саспенсу та готики. Т. І. Сільман та Н. П. Михальська вважають, що соціально-побутова лінія є основною. В. В. Івашева виділяє в романі історизми і стверджує, що полотном подій були саме історичні події. Але ми можемо не погодитися, адже соціальна картина є найбільш актуальною в даному романі, припорошена готичною незвіданістю і перетнута кримінальністю Англії ХІХ століття. Е. Вільсон в роботі «Мир Чарльза Диккенса» подає мотиви чи, швидше, припущення на рахунок автобіографічності твору «Великі сподівання», проводячи паралелі з розчаруванням автора в особистому житті, а також схожість з головним героєм Піпом – неприйняття Чарльзом Діккенсом тогочасної дійсності.

Такі персонажі, як Джо і Веммік, і міс Хевішем, а також реалістичний герой Піп, роблять «Великі сподівання» одними з найкращих робіт Чарльза Діккенса і до того ж найвитонченішим досягненням Вікторіанського роману.

Як і вікторіанські читачі, котрі поспішали придбати наступний випуск журналу, щоб прочитати останню з пригод Піпа, так і читачі наступних поколінь продовжили традицію читання роману, котрий безконечно буде розважати і, швидше, розкривати сторінки справжнього життя.

Список використаної літератури:

1. Аникст А. А. Английская эстетика 1830-1860 гг.// История эстетики. Памятники мировой эстетической мысли. – М.: Искусство, 1967. –Т.3. – 820 с.

2. Диккенс Ч. Большие надежды: Роман/ Пер. с англ. М. Лорие; Послесл. и примеч. Н. Михальской. – М.: Худож. лит., 1987. – 384 с.;

3. Ивашева В. В Творчество Диккенса. – Изд-во Московского ун-та, 1954. – 474 с.

4. История английской литературы. – Т2. – Вып.2. – М.:Прогресс, 1966. -445 с .

5. Клименко Е. И. Рассказчик у Диккенса. Вестник Ленингр. ун-та, 1965, №2. Серия истории языка и литературы, вып. 1, с. 128 – 137.

6. Кузьменко В. І. Словник літературознавчих термінів: Навч. Посібник з літературознавства. – К.: Укр. письменник, 1997. – 230с.

7. Лібман З. Я. Чарлз Діккенс: Життя і творчість. – К.: Дніпро, 1982. – 186 с.

8. Літературознавчий словник-довідник/ Р. Т. Гром’як, Ю. І. Ковалів та ін. – К.: ВЦ «Академія», 1997. – 752с.

9. Михальская Н. П Чарльз Диккенс. – М.: Учпедгиз, 1959. – 126с.

10. Прошкина Е. П. О внутреннем монологе в романах Диккенса. Вестн. Ленингр. ун-та, 1977, №2. История языка и литературы, вып. 1, с. 90 – 94.

11. Сильман Т. И. Диккенс: Очерки творчества. – Ленинград: Художественная литература, 1970. – 376 с.

12. Троллоп Т. А. Что я помню: Гл. из. кн.: [Воспоминания о Ч. Диккенсе]/ Вступ; пер. с англ. и примеч. М. Тугушевой// Иностр. лит. – 1987. - №2 – с. 226 – 232.

13. Уилсон Э Мир Чарльза Диккенса. – М.: Прогресс, 1975. – 322с.

14. Федорова, Н. Он искренне любил детей… К 150-летию со дня рождения Ч. Диккенса. Семья и школа, 1962, №2, с. 35.

15. Charles Dickens, Great Expectations: Wordsworth Edition Limited, 1992. – 416 p.

16. J. Hillis Millis, Cambridge, Mass.: Harvard University Press, 1958. – 345 p.

17. http://www.victorianweb.org.

Перейти на сторінку номер: 1  2  3  4  5 Версія для друкуВерсія для друку   Завантажити рефератЗавантажити реферат