Основна, крупна галузь промисловості Люксембургу – чорна металургія. Вона дає близько половини всієї промислової продукції та до 70% прибутків від усього експорту країни. Метал — основа всього благополуччя Люксембургу. Тоді як в Україні чорна металургія є базовою галуззю промисловості - 42 % прибутків від загальних обсягів експорт. Україна є одним із лідерів країн-виробників металів у світі і займала до 2008 року 7 місце за обсягом виробництва сталі і 3 місце — за обсягом експорту металопродукції. Країна входить до десятка найбільших виробників і експортерів металу.
Саме розвиток чорної металургії забезпечив розвиток економіки Люксембургу. До кінця XIX ст. Люксембург був відсталою в економічному відношенні сільськогосподарською країною, однак відкриття Томасом у 1878 р. способи отримання чавуну з фосфоритних та виплавки з нього сталі дозволило використовувати єдине багатство країни – залізну руду. Тоді і починається бурхливий підйом чорної металургії, що сприяв індустріальному розвитку країни. Початком виробництва заліза в Україні прийнято вважати 5-4 ст. до н. е.; за доби Київської Русі й у 14-18 ст. воно мало кустарний характер і було поширене на Поліссі, в Галичині, також на Полтавщині й Харківщині. 1830 р. в Україні нараховано 153 кустарні підприємства, які витоплювали чавун з місцевих болотяних руд на деревному вугіллі.
Виплавка чавуну в 1977 р. складало 3,6 млн. т, сталі — 4,3 млн. т, виробництво прокату — близько 4 млн. т. Вугілля та кокс фактично повністю імпортують із Саарського басейну в Німеччині; 709 т. споживчої залізної руди надходить із французької Лотарингії та з Південної Америки. Історично металургійні підприємства сконцентровані в районі видобування залізної руди на південний-захід країни — в Еш-сюр-Альзете, Шифлаїже, Дифферданже, Дюделанже и Родальже. Тут знаходяться усі найкрупніші металургійні заводи повного циклу у Люксембурзі. По суті ця «металургійнв частина» являє собою єдиний металургійний комбінат.
Металургійний комплекс не завжди був лідером в економіці України. Ще у 1990 р., на початку переходу до ринкової економіки, обсяги виробництва товарної продукції машинобудування більш як у 2,5 рази перевищували обсяги товарної продукції галузей металургійного комплексу. Перерозподіл місць в економіці віддзеркалює нерівномірність спаду виробництва різних галузей. Спад виробництва у металоспоживаючих галузях у період 1990—1995 рр. спричинив звуження внутрішнього ринку споживання металопродукції відповідно з 13 млн. т на рік до 5,1 млн. т на рік. Внутрішній ринок металопродукції в Україні у 1997 р., як і в попередні роки, продовжує звужуватись і становив 4,8 млн. т, оскільки спад виробництва металоспоживаючих галузей не припинено.
Металургійні підприємства України мають свої певні принципи розміщення. Першим з них є орієнтація на наявність власного коксівного вугілля і довізну сировину. Згідно з цим принципом металургійні підприємства розміщені в Донбасі (Донецьк, Макіївка, Костянтинівка, Краматорськ в Донецькій області і Стаханов, Алчевськ в Луганській області). Дуже поширеною у розміщенні чорної металургії розвинутих країн світу є орієнтація на морські порти. В Україні таким чином розміщені комбінати Маріуполя (Азовсталь та металургійний комбінат ім. Ілліча), які отримують залізну руду з Керчі і Кривого Рога, а коксівне вугілля з Донбасу.
У Люксембурзі усі металургійні підприємства, за виключенням одного заводу в Роданжі, належать концерну «Арбед». Цей концерн володіє також усіма залізорудними концесіями країни, залізорудними розробками у Франції (Лотарингія) та у Південній Америці, металургійними заводами та шахтами в Німеччині, має долю у крупній металургійній компанії в Бельгії. Концерн «Арбед» являється фактично хазяїном країни, адже він має більшу владу та вплив у країні, аніж уряд або парламент.
Гіпертрофований розвиток чорної металургії викликає в країні прагнення дещо змінити однобічність економіки. Наприклад, розробляється «програма створення багатогалузевої промисловості», видається серія законів, заохочуючи капіталовкладення у нові для Люксембургу галузі. Проводиться політика залучення іноземного, особливо американського капіталу.
Програма розвитку металургійного комплексу України вже практично виконується. За останні 3 роки за рахунок усіх джерел фінансування витрачено на будівництво нових та реконструкцію існуючих об'єктів виробничого призначення близько 2,5 млрд. грн. Це дозволило ввести в дію 15 великих об'єктів металургійного комплексу.
Джерелом інвестування перш за все може бути свій потенційний національний інвестор. Уряд України докладає значних зусиль, щоб законодавче забезпечити стабільні умови діяльності як українських, так і іноземних інвесторів. Напрямки інвестування практично не мають обмежень.
Чорна металургія України надмірно енергозатратна. Щоб подолати цю проблему необхідно реалізувати в чорній металургії програми по значному скороченню затрат усіх видів енергетичних ресурсів — починаючи з видобування і закінчуючи виробництвом готової продукції.