Основна, крупна галузь промисловості Люксембургу – чорна металургія. Вона дає близько половини всієї промислової продукції та до 70% прибутків від усього експорту країни. Метал — основа всього благополуччя Люксембургу. Тоді як в Україні чорна металургія є базовою галуззю промисловості - 42 % прибутків від загальних обсягів експорт. Україна є одним із лідерів країн-виробників металів у світі і займала до 2008 року 7 місце за обсягом виробництва сталі і 3 місце — за обсягом експорту металопродукції. Країна входить до десятка найбільших виробників і експортерів металу.

Саме розвиток чорної металургії забезпечив розвиток економіки Люксембургу. До кінця XIX ст. Люксембург був відсталою в економічному відношенні сільськогосподарською країною, однак відкриття Томасом у 1878 р. способи отримання чавуну з фосфоритних та виплавки з нього сталі дозволило використовувати єдине багатство країни – залізну руду. Тоді і починається бурхливий підйом чорної металургії, що сприяв індустріальному розвитку країни. Початком виробництва заліза в Україні прийнято вважати 5-4 ст. до н. е.; за доби Київської Русі й у 14-18 ст. воно мало кустарний характер і було поширене на Поліссі, в Галичині, також на Полтавщині й Харківщині. 1830 р. в Україні нараховано 153 кустарні підприємства, які витоплювали чавун з місцевих болотяних руд на деревному вугіллі.

Виплавка чавуну в 1977 р. складало 3,6 млн. т, сталі — 4,3 млн. т, виробництво прокату — близько 4 млн. т. Вугілля та кокс фактично повністю імпортують із Саарського басейну в Німеччині; 709 т. споживчої залізної руди надходить із французької Лотарингії та з Південної Америки. Історично металургійні підприємства сконцентровані в районі видобування залізної руди на південний-захід країни — в Еш-сюр-Альзете, Шифлаїже, Дифферданже, Дюделанже и Родальже. Тут знаходяться усі найкрупніші металургійні заводи повного циклу у Люксембурзі. По суті ця «металургійнв частина» являє собою єдиний металургійний комбінат.

Металургійний комплекс не завжди був лідером в економіці України. Ще у 1990 р., на початку переходу до ринкової економіки, обсяги виробництва товарної продукції машинобудування більш як у 2,5 рази перевищували обсяги товарної продукції галузей металургійного комплексу. Перерозподіл місць в економіці віддзеркалює нерівномірність спаду виробництва різних галузей. Спад виробництва у металоспоживаючих галузях у період 1990—1995 рр. спричинив звуження внутрі­шнього ринку споживання металопродукції відпо­відно з 13 млн. т на рік до 5,1 млн. т на рік. Внут­рішній ринок металопродукції в Україні у 1997 р., як і в попередні роки, продовжує звужуватись і становив 4,8 млн. т, оскільки спад виробництва металоспоживаючих галузей не припинено.

Металургійні підприємства України мають свої певні принципи розміщення. Першим з них є орієнтація на наявність власного коксівного вугілля і довізну сировину. Згідно з цим принципом металургійні підприємства розміщені в Донбасі (Донецьк, Макіївка, Костянтинівка, Краматорськ в Донецькій області і Стаханов, Алчевськ в Луганській області). Дуже поширеною у розміщенні чорної металургії розвинутих країн світу є орієнтація на морські порти. В Україні таким чином розміщені комбінати Маріуполя (Азовсталь та металургійний комбінат ім. Ілліча), які отримують залізну руду з Керчі і Кривого Рога, а коксівне вугілля з Донбасу.

У Люксембурзі усі металургійні підприємства, за виключенням одного заводу в Роданжі, належать концерну «Арбед». Цей концерн володіє також усіма залізорудними концесіями країни, залізорудними розробками у Франції (Лотарингія) та у Південній Америці, металургійними заводами та шахтами в Німеччині, має долю у крупній металургійній компанії в Бельгії. Концерн «Арбед» являється фактично хазяїном країни, адже він має більшу владу та вплив у країні, аніж уряд або парламент.

Гіпертрофований розвиток чорної металургії викликає в країні прагнення дещо змінити однобічність економіки. Наприклад, розробляється «програма створення багатогалузевої промисловості», видається серія законів, заохочуючи капіталовкладення у нові для Люксембургу галузі. Проводиться політика залучення іноземного, особливо американського капіталу.

Програма розвитку металургійного комплексу України вже практично вико­нується. За останні 3 роки за рахунок усіх джерел фінансування витрачено на будівництво нових та реконструкцію існуючих об'єктів виробничого призначення близько 2,5 млрд. грн. Це дозволило ввести в дію 15 великих об'єктів металургійного комплексу.

Джерелом інвестування перш за все може бу­ти свій потенційний національний інвестор. Уряд України докладає значних зусиль, щоб законодавче забезпечити стабільні умови діяльно­сті як українських, так і іноземних інвесторів. Напрямки інвес­тування практично не мають обмежень.

Чорна металургія України надмірно енергозатратна. Щоб подолати цю проблему необхідно реалізувати в чорній металургії програми по значному скороченню затрат усіх видів енергетичних ресурсів — починаючи з видобування і закінчуючи виробництвом готової продукції.