На сайті 11893 реферати!

Усе доступно безкоштовно, тому ми не платимо винагороди за додавання.
Авторські права на реферати належать їх авторам.

Предмет правничої лінгвістики

Реферати > Правознавство > Предмет правничої лінгвістики

1. Правнича лінгвістика як галузь мовознавчої науки та навчальна дисципліна.

2. Аспекти взаємодії мови і права.

3. Основні складові правничої лінгвістики.

1. Правнича лінгвістика як галузь мовознавчої науки та навчальна дисципліна.

Концепція безперервної післявузівської освіти передбачає, з одного боку, поглиблення тих знань, які одержувалися під час навчання у вузі, з другого - досягнення принципово нового рівня освіченості, а саме поєднання відомостей з декількох наук. Курс "Правнича лінгвістика" є прикладною дисципліною, яка, базуючись на "Діловій українській мові", дозволяє інтегрувати знання з мовознавства, теорії держави і права, конституційного права, криміналістики тощо. Таким чином, мета цієї дисципліни - дати систематизовані знання з питань законодавчої регламентації особливостей функціонування різних мов і варіантів однієї мови, засоби мови, що використовуються для створення юридичних текстів, української юридичної термінології тощо.

Предметом вивчення правнича лінгвістика має мову, яка функціонує у сферах законодавства правозастосування, судочинства нотаріату, юридичної документації, правничої науки й освіти, правової інформації та правової публіцистики. Вона визначає функції та специфіку мови права, її основні різновиди і жанри, систему правил створення й інтерпретації правових текстів.

Завдання правничої лінгвістики: 1) вивчення правових питань мови в історичному аспекті; 2) забезпечення юридичної практики спеціальними лінгвістичними знаннями; 3) розробку лінгвістичних засад проведення експертиз неюридичних текстів; 4) забезпечення проведення лінгвістичної екс­пертизи проектів законів, указів, постанов тощо; 5) унормування термінології мови юридичної науки; 6) підвищення культури мов­лення працівників правничих інституцій та ін.

2. Аспекти взаємодії мови і права

Два аспекти вивчення й опису української мови в правовому і законодавчому просторі сучасної України, що відбивають взаємозв'язок і взаємовплив мови і права:

Перший аспект (юрислінгвістика - право обслуговує мову) вивчає правові (законодавчої, юридичні) проблеми використання мови, її функціонування і розвитку в різних сферах спілкування. Юридизація мови має різні прояви:

1) юридизація як набуття юридичного статусу мовами, перш за все набуття статусу державної українською мовою тощо;

2) мовні феномени стають об’єктом досудового чи судового розгляду (експертизи) у тих випадках, коли такі феномени потрапляють до зони юрисдикції тих чи інших законів і необхідна їх юридична оцінка. Наприклад, лінгвістична експертиза неюридичних текстів:

1) авторознавча експертиза (Шолохов);

2) графологічна експертиза;

3) експертиза конфліктних текстів з метою встановлення порушення прав однієї людини іншою (образа честі гідності) .;

3) елементи мови, що входять до сфери юридичної мови як спеціалізованої терміносистеми, яка являє собою особливий підстиль української мови. Стадії юридизації мови: 1) службове листування пересічних громадян; 2) “переведення” звичайного мовлення громадян на юридичну мову під час протоколювання; 3) входження елементів мови в юридичні тексти різних типів; 4) термінологізація різного ступеню.

Другий аспект (лінгвоюристика) пов’язаний з тим, як мова обслуговує право, будучи його частиною:

1) українська мова входить до системи юридичної техніки, тобто техніки складання юридичних текстів. Типові порушення лінгвоюридичних норм мови закону (мовні і мовленнєві помилки в оформленні законодавчих актів і т.п., значеннєва розмитість визначень, неточність і двозначність формулювань і ін.). Актуальна необхідність системного введення лінгвоюридичної експертизи усіх видів законодавчих актів на таких етапах: під час їхнього складання, під час прийняття відповідними органами законодавчої або виконавчої влади, під час реалізації, зокрема за виникнення конфліктів між суб'єктами й об'єктами права і розгляди подібних випадків у судах різних інстанцій;

2) лінгвістика є частиною законозастосувальної техніки, пов’язаної з культурою мовлення юриста, риторичною технікою;

3) юридична герменевтика – тлумачення офіційних юридичних текстів з лінгвістичного погляду.

3. Основні складові правничої лінгвістики.

Безумовно, немає необхідності давати майбутнім юристам той рівень лінгвістичних знань, що передбачений для студентів-філологів. Але вбачається за потрібне у нових програмах відобразити такі аспекти:

1. Соціолінгвістична складова.

Соціолінгвістика – це галузь мовознавства, що вивчає мову в поєднанні з соціальними умовами її існування.

Соціолінгвістична складова ПЛ досліджує: мова як суспільне явище; функції мови; специфіка правової функції мови; місце мови у загальному комплексі прав людини; соціальні умови, сфери і середовища функціонування мови; літературна мова і соціальні діалекти; правові засади функціонування мов в Україні і т.ін.

Одне з перших письмово зафіксованих спостережень, яке свідчить про необхідність дослідження мови в контексті її функціонування в суспільстві, відноситься до 17 ст. і належить викладачеві Саламанкського університету в Іспанії Гонсало де Корреасу: “Слід зазначити, що мова має, крім діалектів, поширених у провінціях, деякі різновиди, пов’язані з віком, положенням і майном жителів провінцій: існує мова сільських жителів, простолюдинів, міщан, знатного панства і придворних, вченого-історика, старця, проповідника, жінки, чоловіка й навіть малих дітей”. Термін “С.” уперше вжив 1952 року американський соціолог Герман Каррі.

Одним з ключових понять С. є мовна ситуація – це сукупність форм існування мови, що обслуговує континуум спілкування у певній етнічній спільноті чи адміністративно-територіальному об’єднанні.

Види мовних ситуацій:

1) ендоглосні – функціонує кілька підсистем однієї мови (територіальні діалекти, соціолекти);

2) екзоглосні – сукупність кількох мов спілкування у суспільстві;

3) змішані.

Параметри характеристики мовної ситуації:

1) ступінь різномовності в регіоні;

2) ступінь генетичної близькості мов, які функціонують в регіоні;

3) кількісне співвідношення мовців, які користуються різними мовами;

4) наявність чи відсутність стандартизації та унормування;

5) оцінка ситуації з боку мовців різних категорій.

Мовна політика – свідоме й цілеспрямоване керівництво суспільною мовною діяльністю, а також вплив на повсякденне мовлення з метою його удосконалення як найважливішого засобу спілкування й показника загальної культури людини.

Чинники, які є актуальними з погляду мовної політики:

1) нормативність і стилістична диференціація літературної мови;

2) взірцевість мови друкованих та електронних ЗМІ, державних документів, парламентських виступів, виступів провідних політичних діячів;

3) підвищення мовної культури в середній та вищій школі;

4) систематична й планомірна пропаганда лінгвістичних знань у пресі, по радіо, на телебаченні;

Перейти на сторінку номер: 1  2  3 Версія для друкуВерсія для друку   Завантажити рефератЗавантажити реферат