На сайті 11893 реферати!

Усе доступно безкоштовно, тому ми не платимо винагороди за додавання.
Авторські права на реферати належать їх авторам.

Функції правничої лінгвістики

Реферати > Мовознавство > Функції правничої лінгвістики

ФУНКЦІОНАЛЬНІ ПІДХОДИ У ПРАВНИЧІЙ ЛІНГВІСТИЦІ.

СТРУКТУРНИЙ І СИСТЕМНИЙ АНАЛІЗ МОВНИХ ЯВИЩ

1. Мова як система знаків і засіб спілкування.

2. Використання знань про структурні елементи мови в юридичній діяльності.

3. Функції мови.

4. Труднощі у мовній компетенції юриста як предмет дослідження правничої лінгвістики.

Література

1. Губаева Т.В. Язык и право. Искусство владения словом в профессиональной юридической деятельности. – М., 2004.

2. Кочерган М.П. Вступ до мовознавства. – К., 2004.

3. Кочерган М.П. Загальне мовознавство. — К.: Видавничий центр “Академія”, 1999.

4. Ющук І.П. Вступ до мовознавства: Посібник. – К., 2000.

1. Мова як система знаків і засіб спілкування

Мова – це явище стійке, стабільне, об’єктивне. Ці якості мови забезпечуються її структурністю й системністю. Ідею системності й структурності мови розвивали лінгвісти Фердинанд де Соссюр, І.О. Бодуен де Куртене.

Система мови – це сукупність її однорідних елементів, що поєднує фонетичні, морфологічні, лексичні, синтаксичні системи в межах кожного ярусу мовної структури.

Структура (з лат. будова, розташування) мови – це сукупність зв’язків і відношень, що об’єднують різні елементи системи мови.

Приклад: сукупність фонем української мови з урахуванням їх класифікаційних ознак – це система; поєднання фонем між собою для створення слова, морфеми – структура.

З поняттями “система” та “структура” пов’язані два основні типи відношень між одиницями мови: парадигматичні й синтагматичні.

Парадигматичні відношення типові для системних утворень. Це ті відношення, які поєднують одиниці мови в групи, розряди, категорії. Наприклад, система голосних, система приголосних, синонімічний ряд слів, система відмінювання іменників тощо. У використанні мови парадигматичні відношення дозволяють вибрати потрібну одиницю тощо.

Синтагматичні відношення характерні для мови як структури. Вони полягають в одночасному лінійному поєднання одиниць мови з метою побудови зі звуків морфем, з морфем слів, зі слів у відповідних формах (роду, числа, відмінка, дієвідміни тощо) – речень.

Приклад: слово дорогу. Форма слова викликає в пам’яті інші форми цього слова: дорога, дороги, дорогою, - й близькі за значенням слова: шлях, путь, стежина. Перша група слів становить парадигму відмінювання зазначеного іменника, друга – синонімічні парадигматичні відношення. Поєднання слова дорогу зі словами інших частин мови за смисловими й формальними ознаками, напр.: Я бачу довгу дорогу, - демонструє синтагматичні зв’язки.

- Як назвати сукупність термінів певної галузі знань?

Однак системність і структурність мови ще не є запорукою успішного використання її як засобу спілкування.

Приклад: у структурі Глокая куздра штеко бодланула бокра и кудрячит бокрёнка абсолютно правильно реалізована синтагматична модель мови, однак як засіб спілкування вона є неприйнятною.

Виконання мовою функції засобу спілкування зумовлене її знаковою природою. Людська мова є однією з найуніверсальніших і найцікавіших природних знакових систем і об’єктом дослідження семіотики – науки про знакові системи.

Засновник класичної семіотики Чарльз Морріс визначив структуру семіозису як знакового процесу. Мова як семіотична система розглядається у трьох аспектах: синтактичному (коли йдеться про дослідження особливостей структури та сполучення мовних знаків, тобто про їх парадигматичні та синтагматичні зв’язки), семантичному (коли йдеться про вивчення значень мовних знаків, тобто їх співвідношення з позамовною дійсністю) та прагматичному (коли йдеться про аналіз відношення знаків до тих, хто їх творить та інтерпретує, тобто до людини). Для юристів особливий інтерес становить комунікативно-мовленнєвий аспект мови, тобто прагматичний, оскільки мова є засобом впливу на психіку й поведінку інших людей, нерідко – засобом маніпулювання. Такий підхід до вивчення мовних явищ дозволяє, як слушно зауважив В.Г.Гак, дати відповідь на три основні питання: що сказано? (семантика), як сказано? (синтактика), чому (навіщо) сказано? (прагматика).

Право, так само як і мова, має символічну, тобто знакову природу. Як зазначає Т.Губаєва, саме знакова природа надає праву об’єктивної реальності, робить його стійким, незалежним від учасників соціального регулювання.

Правові норми можуть виражатися:

1) у словесних знаках, тобто через усні чи письмові знаки природної мови (слова, речення, текст);

2) за допомогою немовних знаків (символи державної влади: прапор, герб).

Головний інструмент права (правотворчості, правозастосування) є слово. Відповідно і різноманітні словесні дефекти можуть спричинити неприємні правові колізії.

2. Використання знань про структурні елементи мови в юридичній діяльності

Основні особливості реалізації системних елементів мови й мови як структури в юриспруденції (за Т. Губаєвою):

1. Лексична система. 1) парадигматичний аспект: а) мова правових актів характеризується розвинутою системою юридичних термінів, необхідних для чіткого й правильного вираження юридичних понять. В межах системи терміни перебувають між собою в прямих чи опосередкованих логічних відношеннях і зв’язках, зумовлених системністю чинного законодавства та єдністю його понятійної структури: напр., заміна терміна угода як родового поняття щодо термінів угода, договір терміном правочин; 2) синтагматичний аспект: а) юридичні терміни відтворюють основний зміст нормативного висловлення, тому мова правових норм зорієнтована на впорядковане вживання термінів, їх визначення й пояснення; б) у тексті нормативного акта звичайні слова вживаються в єдиному основному значенні, тоді як поза таким текстом слово стає багатозначним.

2. Синтаксична система: 1) парадигматичний аспект: набір синтаксичних засобів типовий для текстів нормативно-правових актів (прості речення, поширювальні компоненти, пасивні безособові конструкції тощо); 2) синтагматичний аспект: а) нормативні висловлювання в будь-якій галузі правового регулювання оформляються як поширені розповідні речення, які явно чи приховано містять семантичний компонент “так повинно бути” і мають типовий набір елементів, що відповідає логічній структурі норми: гіпотеза – вказівка на умови, за яких виникають права та обов’язки, диспозиція – вказівка на самі права та обов’язки, санкція – вказівка на негативні наслідки невиконання чи порушення норми; б) у нормативному акті порядок слів у реченні має бути прямим, спотворення такого порядку призводить до викривлення змісту норми права.

3. Фонетична система. Від оволодіння нею залежить: 1) точність й ясність усного висловлювання в юридичній галузі; 2) якість проведення фонологічної експертизи.

4. Графічна система: 1) юридична галузь послуговується спеціальною графікою, типовою для письмового оформлення правових норм незалежно від мови здійснення їх офіційного опублікування. Такими мовними графічними засобами є заголовки, рубрикація, розділові знаки, пробіли, різне написання чи друкування літер тощо, які використовуються з метою виділення логічних частин висловлення, забезпечення композиційної впорядкованості нормативно-правових приписів; 2) знання про особливості графічної системи певної мови необхідні під час проведення почеркознавчої експертизи.

Перейти на сторінку номер: 1  2  3 Версія для друкуВерсія для друку   Завантажити рефератЗавантажити реферат