На сайті 11893 реферати!

Усе доступно безкоштовно, тому ми не платимо винагороди за додавання.
Авторські права на реферати належать їх авторам.

Терміни правничої лінгвістики

Реферати > Мовознавство > Терміни правничої лінгвістики

ПОНЯТТЯ ЮРИДИЧНОЇ ТЕРМІНОСИСТЕМИ, КЛАСИФІКАЦІЇ ТА СТРАТИФІКАЦІЇ ЮРИДИЧНИХ ТЕРМІНІВ

1. Юридичне термінознавство як галузь правничої лінгвістики.

2. Поняття терміна, його відмінності від загальновживаного слова, номенклатури, професіоналізму.

3. Юридичні терміни та їх місце в діловому мовленні. Вимоги до юридичного терміна.

4. Основні класифікації та стратифікації юридичних термінів.

ЛІТЕРАТУРА

1) Артикуца Н. Проблеми і перспективи вивчення юридичної термінології // Право України: - 1998. - № 4. - С.56-57.

2) Головченко Валентин Васильович і Ковальський Віктор Семенович. Юридична термінологія : Довідник - Київ: "Юрінком Інтер", 1998 р. - 219с. Х Г613

3) Зарицький Микола Степанович Актуальні проблеми українського термінознавства: Підручник для студ. ВНЗ // М-во освіти і науки України. НТУ України "Київ. політехнічний ін-т". - Київ: Політехніка, 2004 р.- 124с. Ш1 З-348

1. Юридичне термінознавство як галузь правничої лінгвістики

Юридичне термінознавство є новим спеціалізовани­м напрямком дослідження термінологічно-правового фонду української мови, які синтезують сучасні методологічні підходи й методичний апарат мовознавчих і юридичних наук.

Юридичне термінознавство розробляє загальнотеоретичні питання терміна, тер­мінології, терміносистеми права, визначає ключові поняття і категоріальний апарат своєї галузі, зокрема вивчає:

1) природу правового терміна: співвідношення правового явища (денотата), юридичного поняття (сигніфікату) і термінологічної одиниці (мовного знаку);

2) способи номінації спеціальних юридичних понять;

3) місце юридичної термінолексики у системі загальнолітературної та спеціалі­зованої мови;

4) стратифікацію термінологічної лексики права з різних позицій (семантичних, стилістичних, нормативності / ненормативності, уживаності, кодифікованості / некодифікованості, інформаційної насиченості тощо);

5) системність термінології права;

6) загальні параметри класифікації юридичних термінологічних одиниць (за структурою, генетичними, семантичними, словотвірними і функціональними харак­теристиками тощо);

7) генезис, історичний шлях та перспективи розвитку юридичної термінології в українській мові;

8) співвідношення національних та інтернаціональних елементів у терміносистемі права;

9) продуктивність / непродуктивність моделей і способів юридичного терміно­творення;

10) закономірності і специфіку розвитку термінологічної системи права; унормування юридичної терміносистеми.

У сучасному термінознавстві виокремлюється самостійний науковий напря­мок — юридична лексикографія, що має на меті повну інвентаризацію, опис і впо­рядкування юридичної термінології. Під цим терміном також розуміють сукупність юридичних словників і наукових праць з цієї галузі.

2. Поняття терміна, його відмінності від загальновживаного слова й номенклатури

І.С. Квитко, спираючись на різні ви­значення, пропонує цікаву «сумарну» дефініцію: «Термін — це слово чи словесний комплекс, що співвідноситься з поняттям певної організованої галузі пізнання (науки, техніки), що всту­пає в системні відносини з іншими словами та словесними комплексами й утворює разом з ними в кожному окремому випадку та в певний час замкнену систему, що характеризує­ться високою інформативністю, однозначністю, точністю та екс­пресивною нейтральністю» [Квитко І.С. Термин в научном документе. – Львов, 1976, с. 21].

«Терміноло­гія — це сукупність термінів, котрі висловлюють поняття пев­ної галузі науки й техніки, що сформувалися історично, взага­лі — спеціальної сфери людських знань чи діяльності» [Квитко, Лейчик, Кабанцев 1986, с. 17].

Кажучи про термінологію, лінгвісти, як пра­вило, розрізняють:

1) науку про терміни (в цьому відношенні все популярні­шим стає термін «термінознавство»)',

2) фахову лексику в складі всіх слів певної мови (ми гово­римо, наприклад, «термінологія української мови», «німецька термінологія» тощо);

3) спеціальну лексику, що обслуговує певну галузь науки чи техніки (наприклад, «термінологія обчислювальної техніки», «лінгвістична термінологія» тощо).

Термін є невід'ємним елементом системи, якщо під системою розуміти сукупність елементів цілого, між котрими існує обов'язковий та тривкий зв'язок. Сукупність зв'язків у межах такого цілого визначає його структуру. Таким чином, системність є однією з найважливіших умов існування терміна. Термін може існувати лише як елемент терміносистеми, якщо під останньою розумі­ти впорядковану сукупність термінів, які адекватно висловлю­ють систему понять теорії, що описують певну спеціальну сферу людських знань чи діяльності [Лейчик, Смирнов, Суслова 1977. с. 36-45].

Семантичні вимоги до терміна

1. Термін повинен відповідати правилам і нормам певної мови.

2. Термін повинен бути систематичним.

3. Термінові притаманна властивість дефінітивності. Тобто, кожен термін зіставляється з чітким окремим визначенням, що орієнтує на відповідне поняття.

4. Термінові властива відносна незалежність від кон­тексту.

5. Термін повинен бути точним.

6. Термін повинен бути коротким, хоча дана вимога не­рідко суперечить вимозі точності, тобто повноти терміна.

7. Термін повинен бути однозначним (тут слід зро­бити одне істотне уточнення: такої однозначності слід домагатися в межах однієї терміносфери, бо на рівні (кількох субмов полісемія термінів — явище досить поширене).

8. Термінології не притаманна синонімічність, яка заважає взаєморозумінню.

9. Терміни експресивно нейтральні, хоча тут пра­вильніше казати не про експресивність терміна чи виразу, а скоріше про інтенсивність деяких семантич­них складових. Причинами такої інтенсивності можуть бути намагання підкреслити елітарність уявлення того, хто говорить, або намагання сховати свої наміри (на­приклад, «чорна діра», «чорний ящик», «чорний гу­мор», «сліпа долина» тощо).

10. Термін повинен бути милозвучним (тобто вимо­га евфонії), тому не слід заохочувати створення термі­нів, що походять з діалектизмів, жаргонізмів чи варва­ризмів.

Термін відрізняється від слова:

1) термін виражає спеціальне професійне, наукове, технічне поняття, а слово – загальне чи побутове поняття;

2) термін базується на чіткому визначенні поняття, на дефініції, слово – ні;

3) термін завжди є елементом терміносистеми, слово – ні;

4) у сфері термінології термін є стилістично нейтральним.

Поряд з власне юридичними термінами, які є узагальненим позначенням право­вого поняття (арбітраж, віндикація, неосудність, позов, правомочність, правовід­носини, законодавча влада), у юридичних текстах широко використовується номенклатура — система специфічних назв конкретних правових об'єктів: державних і міжнародних органів, установ та організацій, посад, документів, державних наго­род (Апеляційна палата, Європейський суд з прав людини, Верховний комісар 00Н з прав людини, Закон України "Про Національний банк України", Заслужений юрист України).

Перейти на сторінку номер: 1  2  3 Версія для друкуВерсія для друку   Завантажити рефератЗавантажити реферат