На сайті 11893 реферати!

Усе доступно безкоштовно, тому ми не платимо винагороди за додавання.
Авторські права на реферати належать їх авторам.

Поняття про знаки, їх класифікація

Реферати > Діловодство > Поняття про знаки, їх класифікація

Ми розглянемо два приклади знаків, це нотні та картографічні знаки.

Нотні знаки передають інформацію за допомогою нот.

Ноти-це умовні графічні знаки, які служать для запису музичних звуків. Вони виникли у відповідь на суспільну необхідність графічно закріпити музику.

Ноти є елементами нотного письма – системи графічних знаків, які застосовують для запису музики. Запис музики за допомогою нот також називаються нотацією. Звуки, які використовують в музиці, відрізняються від немузичних звуків своєю визначеною висотою і подовженістю, які відображені в нотному записі.

Форма і назва нот змінюється в залежності від системи нотації, прийнятої в різні епохи і в різних країнах.

Ноти пишуться на п’яти горизонтальних лінійках, які називають нотним станом.

На лінійках і між лінійками, а також на додаткових лінійках і між ними записуються ноти – знаки, що означають звуки. Подовженість звуку позначається білою або чорною головкою ноти, а також крапками після нот, що збільшують подовженість ноти на її половину або три четверті.

Точну висоту нот визначає ключ. Найбільш поширений ключ соль або скрипічний ключ.

Існує і ключ фа або басовий ключ. Біля ключа проставляють так звані ключові знаки – дієзи і бемолі, що відповідають визначеній тональності.

Найбільш поширені у музиці ноти п’яти категорій:

a. ціла нота – порожній овал;

b. половинна нота – паличка з боку ноти, направлена вверх або вниз;

c. четверта нота – заповнений овал (завжди з паличкою);

d. восьма нота – заповнений овал із штилем і двома з’єднаннями.

Кожне наступне з’єднання означає, що нота звучить на половину коротше.

Використовується і ряд особливих знаків:

e. аколада – скоба, яка з’єднує два або більше нотних стани у записі багатоголосної музики для одного інструмента, а також для ансамблю голосів або інструментів;

f. ліга – зігнута лінія, що показує межі музичних фраз або означає уривки, які повинні використовуватися зв’язано;

g. вольта – знак, який відмічає різні закінчення твору розділу, що продовжується.

Таким чином, ноти – це умовні графічні знаки, які служать для запису музики за лінійною нотною системою.

1.3 Особливості картографічні знаки

Картографічне видання (КВ) виділяють з масиву видань за ознакою знакової природи інформації або за формою інформаційних знаків, за допомогою яких фіксується інформація.

Велику частину картографічного видання займає картографічний твір (один або декілька). Під картографічним розуміють твір, головною частиною, якого є зображення, постійне в картографічній проекції – зменшене зображення поверхні Землі, поверхні іншого небесного тіла або неземного простору в визначеній системі умовних знаків.

Специфіку КВ визначають наступні відмінні риси: математично-визначена побудова; використання особливих знакових систем – картографічних знаків-символів; відбір явищ, що зображуються; системне зображення дійсності.

Зображення в КВ об’єкти і явища володіють геометричною точністю. Для цього використовують ті чи інші математичні способи відображення, так звані картографічні проекції, які встановлюють строгу функціональну залежність між географічними координатами точок картографічних явищ і прямокутними координатами цих самих точок на площині.

Оскільки всі об’єкти неможливо показати на обмеженій площі карти, виникає питання їх відбору, вибору найголовніших і типовіших. Відбір і виділення головних об’єктів для зображення на картографічному виданні називається картографічною генералізацією. Вона завжди здійснюється з урахуванням масштабу і призначення карти. Генералізація звільнює карту від другорядних у даному масштабі деталей місцевості, забезпечує виразну передачу головних географічних особливостей.

Основою системи відображення дійсності в картографічних виданнях є системний підхід.

Вивченням і розробкою картографічних видань, їх суті, різновидів, системи, форми, окремих елементів, символів, особливостей їх оформлення і створення, виробництвом і використанням займається картографія – галузь науки, техніки і виробництва, яка займається вивченням, створенням і використанням картографічних видань. Картознавство – це наукова дисципліна, яка вивчає карти, розглядає їх як особливий спосіб відображення дійсності і просторові моделі реальних явищ, що містять їх кількісні і якісні характеристики.

За структурою і матеріальною конструкцією картографічні видання поділяються на 3 види: карти, атласи, глобуси. Глобус до видань відноситься умовно, як недрукований, об’ємний документ.

Картографічні видання відносяться до ідеографічного виду документа, так як для фіксування інформації тут використовуються умовні позначення – картографічні знаки, не схожі на реальні об’єкти і явища. Спочатку для картографічних видань було характерне картинне зображення місцевості з допомогою малюнків гір, рослин, населених пунктів та інших об’єктів.

Картографічні знаки – умовні уніфіковані позначення, які застосовуються для створення картографічних зображень.

За своєю формою картографічні знаки можуть бути геометричними, літерними та наочними. Геометричні знаки – це найпростіші геометричні фігури, центр яких співпадає з пунктом, де розміщений об’єкт. Літерні знаки – це одна або дві початкових літери, назви зображуваного явища. Наочні знаки нагадують форму зображуваного предмету. Іноді в якості знаку використовуються цифри. Розмір умовного знаку характеризує величину або значимість зображеного на карті об’єкта.

В картографічних виданнях застосовуються й інші види зображення. Спосіб якісного фонду застосовується, тоді коли вся територія поділяється на частини, райони, що розрізняються за будь-якою якісною ознакою. Використовується також спосіб ізоліній – плавні криві лінії, які з’єднують на картах точки з однаковими заголовками величин, що характеризують будь-яке явище. Лінії руху показують на карті стрілками. Область розповсюдження будь-якого явища позначаються контуром, область розповсюдження замальовують, заштриховують або просто підписують.

Поряд з картографічними знаками – основною мовою КВ – використовують слова звичайної мови для назви видання і деяких пояснень, які є своєрідним дороговказом по карті.

Висновки до першого розділу:

Отже, в цьому розділі, ми розглянули загальні поняття про знаки. Також розглянули науку про знаки, Семіотику. Особливої уваги набув розподіл знаків. Тому що, це є одним з основних часник класифікації чи складання знаків, для кращого їхнього подальшого застосування. В залежності від того як знаки будуть класифіковані, залежить те, наскільки користувачеві буде удобно шукати інформацію про них а також використовувати певну групу знаків, для передачі інформації.

В своєму житті, на практиці, ми не задумуємось над тим, які ми знаки використовуємо, для чого сами ці знаки ми використовуємо, а не інші, але клафікація знакі дуже важлива. Хотя ми і не задумуємось над тим, до якого класу відноситься той, чи інший знак, але при пошуці якосьго певного знака, чи певної групи знаків нам дуже допоможе ця класифікація знаків.

Перейти на сторінку номер: 1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12 Версія для друкуВерсія для друку   Завантажити рефератЗавантажити реферат