На сайті 11893 реферати!

Усе доступно безкоштовно, тому ми не платимо винагороди за додавання.
Авторські права на реферати належать їх авторам.

Поняття про знаки, їх класифікація

Реферати > Діловодство > Поняття про знаки, їх класифікація

І, нарешті, прагматичний рівень є така абстракція від реального процесу спілкування, яка дає можливість роз­глядати системи а) і в) з позицій того, ким і в яких умовах вони застосовуються. Йдеться про те, що на прагматично­му рівні знак і його значення сприймаються і вживаються через зміни смислової характеристики слів та виразів, че­рез явища емоційного забарвлення того, про що йдеться, через передумови світоглядного характеру суб'єктів, які спілкуються.

Таке розрізнення рівнів семіотичного аналізу мови, яке свого часу запропонував Ч.Морріс, по-перше, дозволяло розглядати семіотику як єдину галузь дослідження мо­ви, а по-друге, формувало цілісний підхід до висвітлення мови як соціокультурного феномена.

На розрізнення рівнів семіотичного аналізу звертає ува­гу Р.Карнап у своїй праці «Вступ до семантики». Він пропонує розрізняти емпіричну семіотику від чистої се­міотики.

Завдання емпіричної семіотики — вивчати мови, що історично виникли. Завдання ж чистої семіотики — аналізувати штучні мовні системи, насамперед створені для потреб і в межах логіки. Звідси під «чистим» синтак­сисом, «чистою» семантикою і «чистою» прагматикою (до визначення якої він приходить пізніше) Карнап розумів логічний синтаксис, логічну семантику та логічну прагма­тику. Виділенням логічної семіотики Карнап показав, що логіка користується специфічною мовою, яка є не мовою спілкування, а інструментом, методом дослідження пред­мета логіки. Мова логіки є втіленням, реалізатором мис­лення і, головне, методом дослідження мислення.

Оскільки природна мова, інструмент спілкування, є та­кож втіленням у собі мислення, то результати її синтакси­чного, семантичного та прагматичного аналізу це база, фон, на якому могла вирости чиста семіотика. Іншими словами, численні результати емпіричної семіотики дають ключ до розуміння специфічних проблем логічної семіоти­ки. А іноді те, що в логічній семіотиці є нормою, в емпі­ричній семіотиці є винятком, який обумовлений певними рамками дослідницького та практичного характеру.

Наприклад, аналізуючи розрізнення рівнів семіотич­ного аналізу, К.Огден і Дж.Річардс звертаються до схе­ми, яка дістала назву «трикутник співвіднесення»:

С

Вершини трикутника репрезентують три різні системи: А, В, С, відношення між якими забезпечує спілкування.

А — символ (у природній мові насамперед слово);

В — предмет, до якого відноситься символ (слово). Предмет, на який вказує символ, називають референ­том, денотатом;

С — посередник між символом і референтом. Цим посе­редником є думка, яку називають смислом, інформацією про предмет.

Суцільні лінії трикутника вказують на реальні відно­шення між символом та предметом і водночас на те, що відношення між символом і предметом виникли завдяки посередництву думки (смислу).

Отже, смисл — це така інформація про предмет, яка однозначно характеризує предмет.

Звідси випливає, що знаки можуть мати один денотат, але різний смисл, і не можуть нести різний смисл, а вка­зувати на один і той самий денотат.

Наприклад, вирази «Засновник логіки» і «Вчитель Олександра Македонського» мають один і той самий дено­тат, але різний смисл.

Ці міркування, що випливають із розгляду «трикут­ника співвіднесення», є загальними як для емпіричної, так і для логічної семіотики (оскільки в природних і штуч­них мовах мають місце ситуації відношення знака і пред­мета).

Аналіз наведеної схеми показує, що вона зображує, по суті, не відношення трьох рівнів аналізу мови, не процес спілкування, а інформацію семантичного відношення (тоб­то відношення між знаком і значенням через посередницт­во смислу). У цій схемі відсутній прагматичний рівень. Він лише передбачається у вигляді різноманітних станів сві­домості.

Але головна мета цієї схеми полягає у тому, щоб по­казати, що синтаксис, семантика і прагматика — це рівні аналізу, і якщо брати їх ізольовано один від одно­го, то вони стають своєрідними абстракціями. Але це не означає, що кожен із рівнів аналізу не може бути засто­сований самостійно. Фактично це є нормою в логічній се­міотиці.

Якщо досліджують знакові системи не як засіб спілку­вання, а як засіб фіксації, переробки, зберігання інформа­ції, то отримують семантичний рівень аналізу, який вини­кає в результаті абстрагування від комунікативної функції мови. А це означає, що знакова система перестає бути мо­вою в лінгвістичному смислі. Ця абстракція застосовується під час вивчення мов науки логіки та математики.

Якщо аналізують знакові системи з погляду їхніх стру­ктурних властивостей і відношень, то отримують синтак­сичний рівень аналізу, який виникає завдяки абстрагуван­ню від семантичного і прагматичного аспектів знакових систем.

Найчастіше наведені абстракції використовуються в ло­гіці у процесі дослідження формалізованих мов.

2.2 Структура знакового процесу, його виміри та рівні

Процес, в якому щось функціонує як знак, називається знаковим процесом або семіозисом.

Цей процес (згідно з традицією, що сягає часів Стародавньої Греції) розглядається з точки зору чотирьох його основних компонентів. Серед них:

1. знаковий засіб (те, що виступає знаком);

2. значення (те, на що вказує знак);

3. інтерпретатор (той, хто сприймає знак);

4. інтерпретанта (дія, поведінка, реакція того, хто сприймає знак).

Зазначені компоненти прояснюють загальну тезу: «знак вказує на щось для когось».

Розглянемо для прикладу таку ситуацію: викладач читає лекцію з логіки студентам юридичного факультету.

З'ясуємо основні компоненти цієї знакової ситуації:

1. знаковий засіб — текст лекції;

2. значення — зміст лекції;

3. інтерпретатор — студенти, присутні на лекції;

4. інтерпретанта — поведінка студентів на лекції (слухають, конспектують, задають запитання тощо).

Основним компонентом знакового процесу є знак. Кожний знак має значення, тобто щось позначає. Розрізняють два основних типи значення знака:

1. предметне значення;

2. смислове значення.

Предметне значення (денотат) знака — це предмет, що позначається цим знаком.

Предметні значення різноманітні: це можуть бути окремі предмети і класи предметів, явища, процеси, властивості предметів та відношення між ними тощо.

Смислове значення (смисл) знака— це зміст знака, який засвоюється в процесі його розуміння. Інакше кажучи, смисл знака — це сукупність суттєвих рис, властивостей, характеристик предмета, який позначається цим знаком.

Розглянемо мовний вислів (знак) «Аристотель». Предметним значенням цього знака буде виступати сама людина, яку звали «Аристотель», а смисловим значенням у різних знакових ситуаціях можуть бути ті чи інші властивості цієї людини: «засновник логіки», «вчитель Олександра Македонського» тощо.

Перейти на сторінку номер: 1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12 Версія для друкуВерсія для друку   Завантажити рефератЗавантажити реферат