На сайті 11893 реферати!

Усе доступно безкоштовно, тому ми не платимо винагороди за додавання.
Авторські права на реферати належать їх авторам.

Кодифікація адміністративного законодавства : історія і сучасність

Реферати > Правознавство > Кодифікація адміністративного законодавства : історія і сучасність

КОДИФІКАЦІЯ АДМІНІСТРАТИВНОГО ЗАКОНОДАВСТВА : ІСТОРІЯ ТА СУЧАСНІСТЬ

Єфімова Марія Олександрівна

магістрант Інституту права ім. В. Сташиса

Класичного приватного університету

Анотація

У даній статті вивчено історичний досвід проведення систематизації адміністративного законодавства; розглянуто дослідження систематизації адміністративного законодавства в адміністративно-правовій доктрині; визначено основні напрямки кодифікації адміністративного законодавства.

Ключові слова

Адміністративне законодавство, відповідальність, кодекси, кодифікація, публічні проступки, реформування, систематизація.

Постановка завдання

Мета даної статті – вивчити історичний досвід проведення систематизації адміністративного законодавства та окреслити найбільш важливі напрямки кодифікації сучасного адміністративного законодавства.

Теоретичною основою дослідження проблеми стали праці відомих вчених давнини та сьогодення: В. Авер’янова, Ю. Битяка, В. Власова, Ю. Вовка, С. Зівса, С. Кечек’яна, Ю. Козлова, О. Константія, А. Луньова, М. Марченка, М. Мойсака, Г. Петрова, С. Пєткова, С. Студенікіної, В. Шаповала, А. Шебанова, А. Школик, О. Якуби та інших.

І. Вступ

Важливу роль в забезпеченні реалізації наміченої політики економічних, соціальних, правових та інших перетворень у суспільстві, а також підтримка на цивілізованому рівні суспільного порядку та безпеки в країні покликано відігравати адміністративне законодавство.

На сучасному етапі розвитку України актуальним питанням є розбудова ефективної системи державного управління шляхом проведення адміністративної реформи, напрацювання сучасної правової бази, систематизація адміністративного законодавства через його кодифікацію. У свою чергу кодифікація адміністративного права має здійснюватися поетапно, за окремими сферами та інститутами адміністративно-правового регулювання.

ІІ. Результати дослідження

Адміністративне право України регулює надзвичайно широке коло суспільних відносин. Це зумовлює величезну кількість нормативно-правових актів, як на рівні законів, так і підзаконних актів, що забезпечують регулювання цих відносин. Крім того, ці відносини є різноплановими з огляду на їх характер. Наприклад, з одного боку, до адміністративно-правових традиційно відносять відносини по застосуванню адміністративної відповідальності та інших заходів примусу, тобто, відносини типу “держава проти особи”. З іншого боку, відносини по захисту прав і свобод громадян від неправомірних дій органів публічної адміністрації (у сфері адміністративної юстиції) є кардинального іншого типу – “особа проти держави”[1]. Зазначені особливості предмета правового регулювання адміністративного права фактично унеможливлюють створення єдиного кодифікаційного акта у сфері адміністративного законодавства. Через це для адміністративного законодавства характерна часткова кодифікація.

Ще у радянські часи була розгорнута дискусія з питання кодифікації. Кодифікація розглядалася як форма правотворчості і як форма систематизації законодавства. А. В. Міцкевич, писав, що кодифікація – це діяльність компетентних державних органів по переробці діючого законодавства, усування в ньому протиріч, внесення в нього змін, викликаних потребами суспільного розвитку[2]. К. П. Горшков стверджував, що кодифікація є особливим видом правотворчості і відрізняється від законодавчої діяльності. Б. М. Лазарев, В. І. Попов, М. С. Студенікова пропонували кодифікувати адміністративне законодавство в єдиний нормативний акт, тобто об’єднати матеріальні та процесуальні адміністративно-правові норми.[3] Крім теоретичних міркувань в юридичній літературі існували й інші погляди на кодифікацію адміністративного законодавства. В основному пропонувалося приступити до загальної кодифікації або кодифікувати за окремими правовими галузями, за галузями та інститутами адміністративного права.

Протягом довгого часу кодифікації підлягали лише адміністративно-деліктні норми. Так, у 1927 році був прийнятий Адміністративний кодекс, у 1980 році – Основи законодавства про адміністративні правопорушення СРСР та союзних республік, у 1984 році – Кодекс про адміністративні правопорушення, у 1991 році – Митний кодекс України, 2002 році – новий Митний кодекс України, 2005 році – Кодекс адміністративного судочинства України.

Можна виділити чотири етапи проведення кодифікації. Перший етап: з 1924 по 1945 рр.; другий етап: 1946 по 1980 рр.; третій етап: з 1980 по 1990 рр.; четвертий етап: з початку 1990 р. по теперішній час.

Початок першому етапу кодифікації адміністративного законодавства був покладений з прийняттям першого Адміністративного кодексу УРСР 12 жовтня 1927 року (до речі, подібного законодавчого акта не було прийнято ані у цілому СРСР, ні у жодній іншій із радянських республік[4]), якому передувало розроблення у РРФСР у 1924 р. проекту Адміністративного статуту, перейменованого у 1925 році у Адміністративний кодекс, який не було затверджено.[5]

Адміністративний кодекс УРСР містив 15 розділів: загальні положення; адміністративні акти; заходи адміністративного впливу; інші адміністративні заходи примусового характеру; трудову повинність із запобігання стихійним лихам і по боротьбі з ними; обов’язки населення з охорони громадського порядку; громадянство УРСР, порядок його набуття і втрати; реєстрація й облік руху населення; товариства і спілки, клуби, з’їзди і збори; правила про культи; публічні видовища, дозвілля й ігри; користування Державним прапором СРСР і печатками; нагляд адміністративних органів у галузі промисловості; нагляд адміністративних органів у сфері торгівлі; порядок оскарження дій адміністративних органів[6]. Проте цей документ, відображаючи рівень розвитку тогочасної адміністративно-правової думки, не охоплював усього об’ємного кола суспільних відносин, що регулюються адміністративним правом. Інакше кажучи, Адміністративний кодекс УРСР, попри свою назву, не був повноцінним кодифікаційним актом адміністративного законодавства.[7]

З питання про обсяг і зміст Адміністративного кодексу існували дві точки зору:

а) система Кодексу повинна відповідати системі чинного адміністративного права (пропонувалося назвати його Кодексом радянського управління);

б) Кодекс покликаний регулювати у процесі управління відносини між органами держави і громадянами, включати норми, що встановлюють загальні принципи радянського державного управління, а також норми, які регулюють порядок застосування адміністративних стягнень.[8]

Другий етап характеризується різнобічністю адміністративного законодавства і в юридичній літературі розглядається як хаотичний.

В період з середини 1960-х до середини 1980-х pp. адміністративне законодавство регулювало суспільні відносини в галузі державного управління, здійснювалось видання законів та інших нормативних актів з окремих галузей і сфер управлінських відносин, а також актів, які визначали структуру і управлінську діяльність окремих категорій органів державного управління. Досить багато норм адміністративного права містили законодавства про охорону здоров’я, народну освіту, земельний, лісний, водний кодекси УРСР, а також Статут залізниць СРСР від 6 квітня 1964 p., Ветеринарний статут СРСР від 22 грудня 1967 p., Повітряний кодекс СРСР від 26 грудня 1961 p., Митний кодекс СРСР від 5 травня 1964 p., Кодекс торгового мореплавства СРСР від 17 вересня 1968 p. Норми адміністративного права складали основний зміст перелічених актів, навколо яких об’єдналися норми цивільного, трудового, фінансового та інших галузей права.[9]

Перейти на сторінку номер: 1  2  3  4  5 Версія для друкуВерсія для друку   Завантажити рефератЗавантажити реферат