На сайті 11892 реферати!

Усе доступно безкоштовно, тому ми не платимо винагороди за додавання.
Авторські права на реферати належать їх авторам.

Статутний фонд


Акт підписують обидві сторони. Цінні папери на пред’явника також можна передати до статутного фонду за таким актом. Якщо вони іменні, доведеться діяти згідно з Положенням про реєстр власників цінних паперів – якщо вони в документарній формі або Положенням про депозитарну діяльність – якщо у без документарній. Відомо, що право власності на річ складається із трьох правомочностей: володіння, користування і розпорядження. У випадку власник-засновник, припустимо будівлі, передає як вклад до статутного фонду тільки право користування нею протягом певного строку, залишаючись при цьому його власником. Тобто якщо право користування стосується рухомого або нерухомого майна, то вважаємо, тут можна провести аналогію з правовідносинами, що виникають при оренді, оскільки засновник взамін передачі права користування одержує корпоративні права.

Тому в акті приймання-передачі слід зазначити майно, на яке передають право користування, строк користування і вартість даного права як вкладу. Але найголовніше – це насамперед відображають в установчому документі.(статуті або в засновницькому договорі). Додатково в ньому можна записати ті істотні умови, які зазвичай включають до договору оренди, наприклад, про способи використання, проведення ремонтів, страхування, сплату комунальних послуг, наслідки поліпшення майна, порядок повернення. Якщо статутом або установчим договором передбачено дострокове припинення права користування майном, тоді в ньому необхідно записати спосіб і порядок надання засновником компенсації замість нього.

1.3. Види вкладів.

До статутного фонду можна вносити:

- кошти, у тому числі в іноземній валюті;

- рухоме майно(обладнання, автомобілі, продукція);

- нерухоме майно(будівлі, споруди, будинки, земельні ділянки);

- права користування майном;

- права користування землею, водою та іншими природними ресурсами;

- майнові права на об’єкти інтелектуальної власності(літературні та художні твори, комп’ютерні програми, торгові марки і т.д.);

- майнові права(права вимоги);

- цінні папери(акції, облігації, ощадні та інвестиційні сертифікати);

- частку у статутному фонді;

Не можна вносити:

- бюджетні кошти

- кошти, отримані в кредит і під заставу;

- до статутного фонду госптовариства векселі;

- до статутного фонду госптовариств права на земельну частку ;

- до статутного фонду госптовариства емітовані ним же облігації;

- земельні ділянки, призначені для ведення селянського господарства та іншого товарного сільськогосподарського виробництва;

- особисті немайнові права інтелектуальної власності;

- майно, обмежене для обігу га території України;

крім цього, для суб’єктів, які здійснюють деякі види господарської діяльності, є спеціальні норми, що передбачають можливі види вкладів до статутного фонду. Для корпоративних інвестиційних фондів це можуть бути виключно кошти, державні цінні папери, цінні папери емітентів, допущених на торги на фондовій біржі або у торговоінформаційній системі, об’єкти нерухомості, необхідні для забезпечення їх статутної діяльності. Для банків і страхових компаній – тільки гроші.

2.Внески до Статутного фонду

Господарську операцію із внесення платником податків коштів або майна до статутного фонду юридичної особи в обмін на емітовані корпоративні права. Закон про прибуток називає прямою інвестицією. У свою чергу, корпоративні права вважають право власності на статутний фонд юридичної особи або його часку, включаючи права на управління, одержання відповідної частки прибутку такої юридичної особи, а також активів при її ліквідації.

Якщо внесок здійснюють майном , цінними паперами, то як для емітента, так і для інвестора він об’єднає в собі дві операції: для першого - розміщення корпоративних прав і придбання замість майна; для другого – продаж майна і купівлю корпоративних прав. А ось грошовий внесок для емітента буде просто розміщенням , а для інвестора – придбанням корпоративних прав.

2.1.внесок коштами

Придбаваючи емітовані корпоративні права, інвестор у податковому обліку керується законом про прибуток. При купівлі корпоративних прав на етапі емісії інвестор не повинен показувати витратив окремому обліку. При цьому вони посилалися на останній абзац. Закон про прибуток говорить «цінно паперові» правила податкового обліку не поширюються на операції «з емісії корпоративних прав або інших цінних паперів, що здійснюються платником податку2. При створенні юридичної особи у інвестора – платника податку на прибуток неминуче виникає питання : чи можна вважати витратами на придбання корпоративних прав кошти, сплачені для формування статутного фонду ще до реєстрації господарського товариства?

«До моменту державної реєстрації товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) його учасники повинні сплатити не менше ніж 50% суми своїх вкладів» Тай часто в засновницькому договорі або статуті передбачають, що учасники повністю вносять свої внески до держреєстрації товариства.

Закон про прибуток витратами на придбання корпоративних прав вважають суму коштів або вартість майна, сплачену інвестором продавцю корпоративних прав як компенсація їх вартості. І те, що продавець незареєстрований, не означає, що кошти пішли в небуття. У підсумку вони потраплять саме емітенту корпоративних прав.

А вже після реєстрації юридичної особи –емітента інвестор, незалежно від стану оплати корпоративних прав , має право в окремому обліку до показати витрати до повної вартості корпоративних прав, зафіксованої в установчих документах. Усе це пояснюється тим, що корпоративні права виникають і переходять у власність учасників із дня реєстрації господарського товариства. Отже витрати на їх купівлю можна вважати нарахованими. В момент продажу цінних паперів підприємство має відобразити в окремому обліку доходи й одночасно витрати, пов’язані з придбанням таких цінних паперів. Такий підхід не відповідає Закону про прибуток. Адже в даний час згідно з ним фінансовий результат формують у розрізі видів цінних паперів за звітний період, а не за кожним окремим цінним папером. «Ціннопаперові» витрати виникають без прив’язки до доходів за своєрідним правилом першої події, закладеним у тому самому Закону про прибуток.

Стосовно корпоративних прав-витрат , це означає, що їх слід відображати в Декларації за той період, у якому їх було понесено або нараховано. Застосовувати звичайні ціни до витрат на корпоративні права у випадках, перелічених у Законі про прибуток, не потрібно.

По-перше, в даному разі корпоративні права не можна віднести до товарів, про продаж яких говориться у Законі про прибуток .

По-друге, це не передбачено Законом про прибуток, що регламентує порядок податкового обліку операцій із цінними паперами, корпоративними правами і деривативами. «Усі інші витрати та доходи такого платника податку, крім витрат та доходів з операціями з цінними паперами та деривативами, визначеними цим підпунктом, беруть участь у визначенні об’єкта оподаткування такого платника податку на загальних умовах, встановлених цим Законом»

Перейти на сторінку номер: 1  2  3  4 Версія для друкуВерсія для друку   Завантажити рефератЗавантажити реферат