На сайті 11892 реферати!

Усе доступно безкоштовно, тому ми не платимо винагороди за додавання.
Авторські права на реферати належать їх авторам.

Історія економіки та економічної думки

Реферати > Економічна теорія > Історія економіки та економічної думки

Фізіократи проаналізували речовинні складові капіталу, розрізняючи « щорічні аванси», річні витрати і « первинні аванси», які становлять фонд організації землеробського господарства і витрачаються відразу на багато років уперед. «Первісні аванси» (витрати на землеробське облаштування) відповідають основному капіталу, а « щорічні аванси» ( щорічні витрати на сільськогосподарське виробництво) – оборотному капіталу.

Гроші не зараховувалися до жодного з видів авансів. Для фізіократів не було поняття грошового капіталу , вони стверджували, що гроші самі по собі безплідні, і визнавали лише одну функцію грошей – як «засіб обігу». Нагромадження грошей вважали шкідливим, оскільки воно вилучає гроші з обороту і позбавляє їх єдиної корисної функції – слугувати обміну товарів.

Фізіократи дали визначення « первинних авансів» (основний капітал) – витрати на землеробське облаштування – і « щорічних авансів» ( оборотний капітал) – щорічні витрати на сільськогосподарське виробництво.

Оподаткування фізіократи зводили до трьох принципів:

ü Оподаткування є джерелом прибутку;

ü Наявність співвідношення між податками і прибутками;

ü Витрати на стягнення податків не повинні обтяжувати.

Основоположником та визнаним лідером школи фізіократів був Франсуа Кене (1694-1774). Він був придворним медиком Людовіка XV, а проблемами економіки почав займатися у 60 років. Кене – автор «економічної таблиці», в якій показано, як сукупний річний продукт, що створюється в сільському господарстві, розподіляється між класами: продуктивним 9 особи, зайняті в сільському господарстві, - фермери і сільські наймані робітники), безплідним ( особи, зайняті в промисловості, а також купці) і власниками ( особи, що одержують ренту, - землевласники і король). У цьому творі Кене представив основні шляхи реалізації суспільного продукту у вигляді напрямленого графіка з трьома вершинами 9 класами), об»єднавши всі акти обміну в масовий рух грошей і товарів, але при цьому виключивши процес накопичення.

У теоретичному надбанні Ф.Кене важливу роль відіграє вчення про «чистий продукт», який нині називають національним доходом. Це надлишок над тією частиною, яка покривала заробітну плату. На його думку, джерелом чистого продукту є земля - це « єдине джерело багатства» - та прикладена до неї праця людей, зайнятих у сільськогосподарському виробництві. Єдиною формою чистого продукту вважалась рента. У промисловості та інших галузях економіки чиста добавка до доходу не виробляється, там відбувається нібито тільки зміна першопочаткової форми цього продукту. Думаючи так, Ф. Кене не вважав промисловість некорисною. Він виходив з висунутої ним тези про виробничу суть різних соціальних груп суспільства – класів. При цьому Ф. Кене твердив, що « нація складається з трьох класів громадян: класу виробників, класу власників і класу некорисного».

Ф. Кене – не тенденційний, коли розподіляє суспільство на класи, оскільки, за його словами, «працелюбні представники нижчих класів» справедливо можуть розраховувати на роботу з вигодою. Розвиваючи цю думку, вчений писав: «Заможність збуджує працелюбність, тому що люди користуються добробутом, який вона дає, звикають до вигод життя, до доброго харчування, доброї одежі та бояться бідності; виховують у своїх дітей таку саму звичку до праці та добробуту, а удача несе задоволення їхнім батьківським почуттям та самолюбству».

Ф.Кене перший в теорії економічної думки досить глибоко обґрунтував положення про капітал. Якщо меркантилісти ототожнювали капітал, як правило, з грішми, то Ф. Кене вважав, що гроші є самі по собі безплідне багатство, яке нічого не виробляє. За його термінологією, сільськогосподарські знаряддя, будови, тварини і все те, що використовується у землеробстві протягом декількох виробничих циклів, є « початкові аванси» ( за сучасною термінологією – основний капітал). Витрати на насіння, корми, оплату робітників та інше, які здійснюються протягом одного виробничого циклу, він відносив до «щорічних авансів» ( за сучасною термінологією – оборотний капітал). Але заслуга Ф. Кене не лише в розподілі капіталу на основний та оборотний за його виробничою ознакою. Він зміг переконливо довести, що разом з оборотним у русі перебуває основний капітал.

Щодо славнозвісної « Економічної таблиці» Ф. Кене , то в ній зроблено перший науковий аналіз кругообігу господарського життя, тобто суспільного відтворного процесу. Ідея цієї праці полягає у необхідності дотримання та обґрунтованого прогнозування певних народногосподарських пропорцій у структурі економіки. Ним виявлений взаємозв»язок, який він характеризує так: « Відтворення постійно відновлює витрати, а витрати відновлюються відтворенням».

« Економічна таблиця » втілила в собі всі основні положення вчення фізіократів:

ü Суспільство поділяється на три класи ( земельних власників, фермерів і «некорисних»);

ü Чистий продукт ( додаткова вартість) виробляється тільки у сільському господарстві;

ü Для промисловості характерно лише додавання вартостей;

ü Обмін еквівалентів у торгівлі є результатом вільної конкуренції;

ü Капітал фермерів поділяється на первісні і щорічні аванси.

Таким чином, обіг річного продукту забезпечує відшкодування використаних фондів сільського господарства і промисловості як передумову поновлення виробництва.

Податки, на думку Кене, повинні стягуватися тільки із землевласників у розмірі 1/3 чистого продукту.

Кене розробив концепцію природного порядку, в основі якої лежать моральні закони держави, тобто інтереси окремої особи не можуть іти врозріз зі спільними інтересами суспільства.

Другою за величиною ( після Кене) фігурою серед фізіократів був Анн Роберт Жак Тюрго ( 1727-1781) народився у Франції. Згідно із сімейною традицією закінчив теологічний факультет Сорбонни, але захопився економікою. У 1774-1776р. займав посаду генерального контролера фінансів. Головна праця Тюрго – «Роздуми про створення і розподіл багатств» (1770р.).

Як і інші фізіократи , А.Тюрго твердив: «Землеробє першою рухомою силою в ході всіх робіт: це він виробляє на своїй землі заробіток усіх ремісників. У своєму розумінні визначення суті та величии заробітної плати робітників А. Тюрго не розходиться ні з У. Петті, нв з Ф. Кене, вважаючи її результатом «від продажу своєї праці іншим» та думаючи, що вона «обмежена необхідним мінімумом для його існування, тим, що йому безумовно необхідно для підтримки життя». Але, на відміну від своїх попередників, А. Тюрго відносив заробітну плату до елементів, що лежать в основі запропонованого ним поняття про « загальну економічну рівновагу». Остання, за його словами, встановлюється співвідношенням « між цінністю всіх виробів землі, споживанням різного роду товарів, різними видами виробів, кількістю зайнятих у їх виробництві людей та ціною їх заробітної плати». А. Тюрго, розділяючи погляди Ф. Кене, виділяє у суспільстві три класи: виробників ( люди, зайняті у сільськогосподарському виробництві); некорисний ( оплачуваний; люди, зайняті у промисловості та інших галузях матеріального виробництва та у сфері послуг); власників землі. Однак перші два класи він називає працюючими, або зайнятими класами, вважаючи, що кожний з них «розпадається на два розряди» людей, а саме: на підприємців, або капіталістів, що дають аванси, та на простих робітників, що отримують заробітну плату. А втім, як уточнює вчений, саме « некорисний клас» включає в себе « членів суспільства, що отримують заробітну плату». Ця модель суспільства, яке складається з п»яти класів, найближча до дійсності. Вона є нібито містком між фізіократами та англійськими класиками, які чітко виділили три основні класи за їх відношенням до засобів виробництва: землевласників, капіталістів та найманих робітників.

Перейти на сторінку номер: 1  2  3  4  5  6  7 Версія для друкуВерсія для друку   Завантажити рефератЗавантажити реферат