На сайті 11892 реферати!

Усе доступно безкоштовно, тому ми не платимо винагороди за додавання.
Авторські права на реферати належать їх авторам.

Історія економіки та економічної думки

Реферати > Економічна теорія > Історія економіки та економічної думки

У зв»язку з вивченням механізму формування цін на ринку А. Тюрго виділяє ціни поточні та основні. Перші установлюються співвідношенням попиту та пропозиції, другі – « у застосуванні до товару це є те,чого дана річ коштує робітнику…,це той мінімум, нижче якого вона (ціна) не може опуститися». При цьому, на думку А. Тюрго, рідкість товару є одним з елементів його «оцінки» при придбанні. На відміну від попередників, А. Тюрго звернув увагу на зародження економічної нерівності. Причину виникнення найманої праці він вбачав у відмежуванні виробників від землі.

А. Тюрго намагався тлумачити проблему нагромадження капіталу. Він уперше вказав на різницю між грошима і капіталом. У нього намітилось розуміння виділення прибутку як особливого виду доходу. Розлядаючи питання заробітної плати, А. Тюрго пов»язував її зміну із конкуренцією між робочими на ринку праці. Він вважав, що це забезпечить зведення заробітної плати до мінімуму засобів існування.

Взагалі вчення Тюрго збігається зі вченням фізіократів, але при цьому слід зазначити такі ідеї:

ü Прибуток від капіталу поділяється на витрати для створення продуктів і прибуток на капітал (заробітна плата власника капіталу, підприємницький прибуток і земельна рента);

ü Обмін взаємовигідний обом товаровласникам, тому відбувається зрівнювання цінностей благ, що обмінюються;

ü Сплата позичкового відсотка виправдовується втратою прибутку позикодавця при наданні позики;

ü Поточні ціни на ринку, на думку Тюрго, формуються з урахуванням попиту і пропозиції, будучи критерієм, за яким судити про надлишок або нестачу капіталів.

Таким чином, школа фізіократів виступила з різкою критикою меркантилізму. Вона відкинула помилкове тлумачення його концепції про те, що єдиною формою багатства є золото, а його джерелом – зовнішня торгівля. Фізіократи вважали, що багатство складається із споживних вартостей. Грошам відводилась роль посередника в обігу. Джерело багатства вони вбачали у виробництві, а не у торгівлі, для якої характерний , на їх думку, тільки обмін рівних вартостей.

Заслуга фізіократів полягає у тому, що вони перенесли дослідження про походження додаткового продукту у сферу безпосереднього виробництва і тим самим заклали основи для аналізу капіталістичного виробництва.

Висновок

Із вище викладеного матеріалу можна зробити деякі висновки.

У працях Самуельсона чітко простежується установка на заміну абстрактних теоретичних побудов висновками зі спостережень, одержуваних за допомогою математичних методів. Саме він підтверджував, що математика необхідна для відновлення економічної науки, тому що дає можливість верифікації, перевірки істинності тих або інших гіпотетичних передбачень.

У відомій книзі «Основи економічного аналізу» (1974р.) Самуельсон висунув тезу про можливість і необхідність створення загальної концепції, теореми, яку можна було б застосовувати у будь-якій сфері економічного життя – у матеріальному виробництві, урядових фінансах, зовнішній торгівлі і т. ін

В основу всієї економічної науки, за Самуельсоном, покладені дві гіпотези: економічного максимуму й економічної рівноваги. Вони взаємозалежні. Економічна рівновага припускає існування максимуму (або мінімуму), до якого прагне система. Рівновагу Самуельсон тлумачить як стійкий стан за якого спостерігається тенденція до саморегулювання: усі змінні, зазнавши певної зміни, повертаються до початкової величини. Таким чином, рівновага за сутністю своєю динамічно-стаціонарний стан – це лише спрощена модель, у який час береться за постійний показник. Якщо попередники Самуельсона виводили динаміку з порушення статики, то він проголосив статику рідкісним випадком динаміки. Закономірності підтримання рівноваги можна виявити лише внаслідок аналізу динаміки. Так, змістовний аналіз взаємозв»язку цін і пропозиції товарів потребує врахування можливих запізнювань у часі. У динамічній системі непостійними є самі темпи зміни змінних. Процеси мають тут нелінійний характер, і їх дослідження потребує використання відповідного математичного апарату.

Самуельсон запропонував класифікацію економічних систем на стаціонарні, каузальні й історичні. У стаціонарних системах значення змінних залишаються незмінними в часі. У каузальній системі стан системи в кожний певний момент залежить від початкових умов і минулого періоду, тому що змінні згодом змінюють своє значення. Історичні системи також нестабільні, але зміни, що відбуваються в них , екзогенні, тобто їх причини лежать поза системами, не пов»язані з внутрішньою закономірною динамікою змінних.

Самуельсон – один із найвизначніших авторів « неокласичного синтезу». Він зробив спробу поєднати неокласицизм із кейнсіанством, неокласичний аналіз чинників, які зумовлюють оптимальний рівень виробництва, і кейнсіанський аналіз чинників попиту. Відповідно до поглядів Самуельсона такий синтез дає можливість подолати розмежування мікро- і макроекономіки.

Самуельсон широко використовував динамічний аналіз (із застосуванням математичного апарату) для дослідження економічних циклів, співвідношення між зростанням капіталу і потоком прибутків, взаємодії мультиплікатора й акселератора.

Концепція американського вченого Дж. Б. Кларка дозволила покласти в основу теорії цінності і теорії розподілу єдиний маржиналістський підхід. Крім того, йому вдалося дати одноманітне пояснення доходів всіх чинників виробництва. Разом з тим його пояснення законів розподілу не можна назвати вичерпним.

По-перше, визначаючи природну ціну чинників виробництва, теорія Кларка досліджувала тільки попит на них ( саме його відображають криві їх граничних продуктів), тоді як чинник їх пропозиції береться за постійний і не піддається вивченню. Це, безумовно, дає односторонню картину, оскільки пропозиція праці, наприклад, у свою чергу залежить від величини заробітної плати.

По-друге, передумова убиваючої віддачі (наприклад, праці), з якої виходить Кларк, перестає автоматично діяти при переході від статики до динаміки, коли капітал може кількісно рости і якісно удосконалюватися.

По-третє, статичний аналіз Кларка не враховує чинника невизначеності (пізніше це вдалося зробити Ф.Найту).

По-четверте, Кларк декілька поспішно ототожнив аллокаціону ефективність, яку дійсно забезпечує принцип граничної продуктивності, з розподільною справедливістю. Він вважав, що заробітна плата, відповідна граничній продуктивності праці, автоматично є « справедливою». Тим часом справедливість принципу, відповідно до якого власники дефіцитних ресурсів оплачуються вище за інших, сама по собі не є очевидною.

Заслугою Кларка було те, що він намагався знайти принцип розподілу доходу, критерій, який визначав би частку кожного фактора продукті. Концепцію спадної корисності Кларк переносить на виробничі фактори, замінюючи теорію поведінки споживача, теорію споживчого попиту теорією вибору виробничих факторів. Кожний підприємець прагне відшукати таку комбінацію факторів, яка забезпечує мінімум витрат і максимум доходів.

Перейти на сторінку номер: 1  2  3  4  5  6  7 Версія для друкуВерсія для друку   Завантажити рефератЗавантажити реферат