На сайті 11893 реферати!

Усе доступно безкоштовно, тому ми не платимо винагороди за додавання.
Авторські права на реферати належать їх авторам.

Теоретичні та методичні аспекти обліку, аналізу і аудиту валових витрат підприємства-платника податку на прибуток

Реферати > Бухгалтерський облік, оподаткування > Теоретичні та методичні аспекти обліку, аналізу і аудиту валових витрат підприємства-платника податку на прибуток

РОЗДІЛ 1

ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ ОБЛІКУ, АНАЛІЗУ І АУДИТУ ВАЛОВИХ ВИТРАТ ПІДПРИЄМСТВА-ПЛАТНИКА ПОДАТКУ

1.1 Економічна сутність та особливості обліку, аналізу і аудиту валових витрат підприємства-платника податку

Діяльність підприємства пов`язана із певними витратами, які за їх економічною суттю на базі діючого бухгалтерського обліку розподіляють на поточні та капітальні. До поточних витрат відносять витрати виробничих ресурсів, які споживаються протягом одного виробничого циклу. До капітальних – витрати на придбання поза оборотних активів, що використовуються у декількох циклах виробництва та вартість яких включається до поточних витрат виробництва (оборотних) шляхом нарахування зносу. Залежно від сфери діяльності поточні витрати мають назву: на підприємствах, що здійснюють матеріально – технічний збут, торговельну, посередницьку діяльність – витрати обігу, на підприємствах виробничого профілю – витрати виробництва чи собівартості. Відповідно до типового положення про калькулювання собівартості продукції у промисловості, собівартість – це викладені в грошовій формі поточні витрати підприємства на їх виробництво та реалізацію. Витрати на виробництво мають назву виробничо-заводської собівартості, а витрати на виробництво та реалізації – повної собівартості промислової продукції.

Склад валових витрат регулюється законодавством з метою визначення оподаткованого прибутку. Відмінність між валовими витратами та собівартістю полягає в тому, що вони характеризують витрати підприємства, пов`язані з усіма видами діяльності підприємства, а собівартість – з виробничою діяльністю. Таким чином, поява поняття валових витрат не відміняє поняття собівартості та необхідність її визначення, бо без розрахунку собівартості продукції неможливо оцінити ефективність виробничої діяльності і розробити цінову політику підприємства. Крім того, розрахунок собівартості потрібен для оцінки ефективності та обсягу використання ресурсів підприємства. Бо собівартість являє собою вартісну оцінку ресурсів, що були застосовані на виробництво та реалізацію продукції.

Введення нового, недостатньо обґрунтованого, експериментально не перевіреного й не відпрацьованого обліку валових доходів і валових витрат привело до значного ускладнення народногосподарського обліку в Україні, до непродуманого поєднання системного бухгалтерського обліку з елементами несистемного податкового обліку.

Крім обліку витрат, передбачених стандартом бухгалтерського обліку 16 «Витрати», підприємства з метою визначення прибутку для оподаткування обчислюють і так звані валові витрати.

Валові витрати виробництва та обігу визначаються як будь-які витрати платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формі, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаються або виготовляються таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат включаються будь-які витрати, сплачені (нараховані) протягом звітного періоду в зв’язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, реалізацією продукції (робіт, послуг) і охороною праці. Це — основна складова валових витрат будь-якого підприємства, в тому числі й аграрного.

Слід зазначити, що валові витрати розглядаються з позиції майбутнього оподаткування прибутку підприємства, тому до їх складу включаються і такі окремі види витрат, що не мають нічого спільного з продуктивними (корисними) витратами, передбаченими технологією і організацією виробництва продукції. Прикладом таких витрат можуть бути суми безнадійної заборгованості у разі, коли відповідні заходи щодо стягнення цих боргів не дали результату, а також суми заборгованості, по яких закінчився строк позовної давності. Як бачимо, це — непродуктивні витрати, але їх включення до валових витрат зменшує валовий дохід підприємства, а отже, й об’єкт його оподаткування — прибуток.

До складу валових витрат включають і витрати, пов’язані з поліпшенням основних засобів у межах, що не перевищують 5 % сукупної балансової вартості груп основних фондів на початок звітного року, а також суми перевищення балансової вартості цих фондів і нематеріальних активів над вартістю їх реалізації. Відомо, що витрати на поліпшення основних засобів пов’язані безпосередньо з їх поточним і капітальним ремонтом, а отже, включення їх до валових витрат є виправданим, оскільки в іншому разі не можна було б своєчасно виконати весь комплекс робіт, передбачених технологією виробництва. Проте, навряд є виправданою норма Закону, коли витрати на поліпшення основних засобів, що перевищують 5 % сукупної вартості груп основних фондів, не включаються до валових витрат, а відносяться на підвищення вартості цих фондів. Такі витрати мають відшкодовуватися виручкою від реалізації продукції, а тому вони повинні розглядатися як елемент поточних витрат.

Економічно виправданим з позицій платника податку є включення до валових витрат сум перевищення балансової вартості основних засобів і нематеріальних активів над вартістю їх реалізації. Пояснюється це тим, що за описаного випадку виручка від реалізації не відшкодовує певної частини вартості цих ресурсів, на придбання або виготовлення яких підприємство свого часу понесло витрати. Ці витрати повинні бути відшкодовані або завдяки нарахуванню амортизації, або через продаж цих засобів чи нематеріальних ресурсів. Якщо цих двох джерел за певних обставин (продаж до завершення строку амортизації) недостатньо для відшкодування їх балансової вартості, то логічно частину невідшкодованої вартості відносити на збитки підприємства, що рівноцінно їх включенню до валових витрат, оскільки це призводить до зменшення прибутку підприємства. Проте з позиції виробника невідшкодована вартість указаних ресурсів є непродуктивними витратами, а точніше, втратами, і звичайно, не повинна включатися до собівартості продукції.

До валових витрат відносять і суми витрат, не врахованих через допущені помилки у минулому податковому періоді, але виявлених у звітному податковому періоді. До їх складу включають і деякі інші витрати, передбачені Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємства».

Отже, склад витрат, що облічується згідно з вимогами стандарту бухгалтерського обліку 16 «Витрати» для визначення собівартості продукції і кінцевих фінансових результатів, дещо відрізняється від складу валових витрат, що вимагає організації ведення на підприємствах, по суті, подвійного обліку. В зв’язку з цим актуальною залишається проблема уніфікації бухгалтерського обліку, який відповідав би виробничим і податковим цілям.

Не включаються до складу валових витрат витрати на:

1. Потреби, не пов'язані з веденням господарської діяльності, а саме:

- організацію та проведення прийомів, презентацій, свят, розваг та відпочинку, придбання та розповсюдження подарунків (крім благодійних внесків та пожертвувань неприбутковим організаціям. Ці обмеження не стосуються платників податку, основною діяльністю яких є організація прийомів, презентацій і свят за замовленням та за рахунок інших осіб.

Перейти на сторінку номер: 1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14 Версія для друкуВерсія для друку   Завантажити рефератЗавантажити реферат