МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ

Кафедра

Вплив фізичних вправ на організм людини із захворюванням гіпоталамічий синдром перехідного періоду

Реферат з курсу

«Фізична культура»

студентa курсу

факультету

(спеціальність «»)

Перевірила:

КИЇВ – 2007

Вступ

Характеристика захворювання.

Гіпоталамічний синдром – захворювання гіпоталамусу, яке виникає при інфарктному, токсичному чи травматичному враженні гіпотоламічної області. Гіпоталамічний синдром може виникнути також і в пубертатному віці, коли починається статеве дозрівання, оскільки напруження регулюючої нейроендокринної системи в цей період робить її вельми чутливою до різноманітних впливів. В даному випадку захворювання називається гіпоталамічний синдром перехідного (пубертатного) періоду. Воно виявляється в порушенні функцій обміну речовин, ендокринної і вегето-судинної системи. Тому, як наслідок, наявні такі захворювання, як ожиріння, низькорослість, збільшення щитовидної залози, розтяги на шкірі, вегето-судинна дистонія і міопія, через яку виникло таке порушення зору, як короткозорість.

Актуальність дослідження.

Дослідження впливу фізичних вправ на організм людини із даним захворюванням є актуальним, адже фізичні вправи універсальні при більшості захворювань, вони позитивно впливають на організм і допомагають лікуванню і попередженню захворювань, бо немає жодного органу який би не реагував на рух. На жаль, гіпотоламічний синдром перехідного періоду – поширене захворювання серед підлітків, тому вкрай необхідно знати яким є вплив фізичних навантажень і як правильно вибирати комплекс фізичних вправ, щоб останній був ефективним і сприяв усуненню вад фізичного й функціонального розвитку.

Причому, фізичні навантаження мають бути обґрунтовані і застосовуватись своєчасно. Заняття фізичними вправами добре впливають не тільки на поліпшення зорових функцій ока, а й взагалі підвищують психічний тонус людини. Не менш актуальною залишається і давновідома проста істина: активний руховий режим становить основу профілактики і лікування ожиріння.

Огляд літературних джерел.

Практичні поради щодо фізичних вправ при лікуванні і профілактиці короткозорості можна знайти в одній із статей журналу Валеологія [1]. Відповідь на питання чи варто взагалі виконувати фізичні вправи при даному захворюванні і чи ефективні вони подана в іншій журнальній статі [3]. Проте все ж таки більш докладно написано в підручнику Дубогай О. Д. Там представлена і коротка характеристика різних захворювань органів зору, і причини їх виникнення, і методи лікування [4]. І взагалі вся книга присвячена фізичному вихованню студентів, які віднесені за станом здоров’я до спец. мед. групи, тому можна знайти корисну інформацію й про інші захворювання, які є наслідком гіпоталамічного синдрому перехідного періоду, наприклад про ожиріння [5]. Також про лікувальну фізкультуру при ожирінні йдеться в книзі Мошкова В. Н. [2].

Мета реферату: з’ясувати яким чином фізичні вправи впливають на організм людини, яка має гіпоталамічний синдром, зокрема, якщо він проявляється у захворюваннях – короткозорість та ожирінняі і дослідити їх вплив.

Завдання реферату:

◦ вивчити та проаналізувати вплив фізичного навантаження на організм людини із захворюванням короткозорість;

◦ розглянути особливості впливу лікувальної фізкультури при ожирінні.

Основна частина

1. Захворювання короткозорість

Послаблення акомодаційного апарату ока (причина набутої короткозорості) можливе внаслідок такого захворювання, як гіпоталамічний синдром [1, с. 10].

Міопічна рефракція – це рефракція, через яку паралельний пучок променів, потрапляючи в око, збирається у фокусі перед центральною ямкою, внаслідок чого на центральну ямку падає пучок променів, які розходяться. Це веде до нечіткого зображення предмета [4, с. 33] і «короткозорості – найчастішої форми порушення зору у підлітків» [4, с. 34].

Щоб не ускладнювати захворювання, варто дотримуватись певних вимог, якщо їх не виконувати, може трапитись різке зниження зору. Одними з багатьох причин ускладнень можуть бути різкі рухи, прискорення, нахили з положення стоячи з повною амплітудою, стрибки і стрибкові вправи з граничною потужністю, різкі і багаторазові нахили головою вперед, підйом граничних обважень, стійки на голові і руках тощо [3, с. 75].

Дослідниками доведена залежність рівня рухових функцій від стану зорового аналізатора. Сприятливо впливають на функціональний стан зорового аналізатора систематичні заняття фізичними вправами. Зокрема, підвищуються показники швидкості переробки зорової інформації, стійкість акомодації і швидкість розрізнення, позитивний вплив фізичних вправ на величину поля зору, поліпшення кровообігу ціліарного м’яза, гостроту зору, внутрішньооковий тиск і гостроту глибини зору в тих, хто погано бачить. Доведено також, що лікування зорової патології набагато більш ефективне в поєднанні з високою руховою активністю [4, с. 36].

Отже, підвищуючи активність рухового аналізатора фізичними навантаженнями, можна викликати бажані зрушення в зоровому аналізаторі, тобто керувати вдосконаленням зорових функцій. При цьому слід пам’ятати, що позитивні зрушення показників зорових функцій можливі тільки при використанні певних і суворо дозованих вправ: загально розвиваючих і на витривалість середньої інтенсивності, різних видів рухливих ігор помірної і середньої інтенсивності, тривалої ходьби, бігу, плавання, їзди на велосипеді, пересування на лижах, виконанні спеціальних вправ, що впливають на органи зору. Тобто, підбирають відповідні фізичні вправи і виконують їх у певній послідовності й з оптимальним дозуванням [4, с. 37].

Для тренування центрального зору виключається периферійний зір, для вдосконалення периферійного виключають центральний. Вправи для студентів при виключенні периферійного або центрального зору:

– ходьба в обхід у різному темпі;

– біг з різною швидкістю на відстань 30 – 60 м;

– передача м’яча один одному, стоячи навпроти;

– стрибки в довжину й у висоту з розбігу;

– кидання малого і великого м’яча у ціль з різних відстаней;

– лазіння по гімнастичній стінці;

– ходьба по рейці гімнастичної лави, колоді з урахуванням часу, на точність, з різними рухами рук [3, с. 76].

Але, при короткозорості протипоказані вправи із статичними напруженнями, із значними обтяженнями (гиря, штанга тощо), прискореннями, стійки на голові й руках, нахили вперед у положенні стоячи на двох ногах, далекі і високі стрибки, ігри у волейбол, футбол, бадмінтон, штовхання ядра, метання гранати. Дозволені і рекомендовані: загально розвиваючі вправи, ходьба і повільний біг, вправи на швидкість рухової реакції і частоту рухів, на гнучкість, рівновагу, розслаблення, диференціювання простору, часу і ступеня м’язових зусиль; лижні прогулянки, плавання, метання м’ячів, настільний теніс; вправи для тренування зорових функцій [4, с. 45].