На сайті 11893 реферати!

Усе доступно безкоштовно, тому ми не платимо винагороди за додавання.
Авторські права на реферати належать їх авторам.

Облік розрахунків по соціальному і пенсійному страхуванню

Реферати > Бухгалтерський облік, оподаткування > Облік розрахунків по соціальному і пенсійному страхуванню

План:

Облік рахунків по обов’язковому державному соціальному страхуванню

Облік рахунків по обов’язковому державному соціальному страхуванню на випадок безробіття

Облік розрахунків по обов’язковому державному пенсійному страхуванню

Облік розрахунків по додатковому пенсійному забезпеченню

У тісному зв'язку з заробітною платою перебувають розрахунки по обов'язковому державному соціальному страхуванню. Основами законодавства України про загальне державне соціальне страхування, затвердженими постановою Верховної Ради України від 14.01.68, визначено, що загальнообов'язкове державне соціальне страхування - це система прав, зобов'язань і гарантій, які передбачають надання соціального захисту, яка включає матеріальне забезпечення громадян у разі захворювання, повної, часткової або тимчасової непрацездатності, втрати годувальника, безробіття за незалежними від них причинами, а також за віком та в інших випадках, передбачених законом, за рахунок грошових фондів, які формуються шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом (роботодавцем), а також з бюджетних та інших джерел, передбачених законом. Загальнообов'язкове державне страхування включає: соціальне страхування; пенсійне страхування; медичне страхування; страхування на випадок безробіття; страхування від нещасного випадку на виробництві і професійного захворювання, що викликали втрату працездатності, та інші види страхування, передбачені законами України.
Загальнодержавному страхуванню підлягають як особи, які працюють на умовах трудової угоди на підприємствах усіх форм власності, так і особи, які забезпечують себе роботою самостійно (творчі та інші працівники), а також громадяни - суб'єкти підприємницької діяльності.

Облік розрахунків по обов'язковому державному соціальному страхуванню

Порядок нарахування, витрачання та обліку розрахунків по збору на обов'язкове державне соціальне страхування регламентується Законом України «Про збір на обов'язкове соціальне страхування» від 26.06.97 № 402 (із змінами, внесеними відповідно до Закону від 30.12.97 №800), інструкцією про порядок надходження, обліку та використання коштів Фонду соціального страхування України, затвердженою Правлінням Фонду соціального страхування України від 26.08.99 №11.

Законом України «Про збір на обов'язкове соціальне страхування» для суб'єктів підприємницької діяльності, незалежно від форми власності, їх об'єднань, бюджетних, громадських організацій та інших юридичних осіб, а також фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників, ставка збору на обов'язкове соціальне страхування встановлена у розмірі 4% від об'єкта оподаткування.
Об'єктом оподаткування згідно з п. І ст. 2 Закону є фактичні витрати на оплату праці працівників, які включають витрати на оплату основної І додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, премій, заохочень (у тому числі в натуральній формі), що підлягають оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб (прибутковим податком з громадян).

До таких витрат не належать витрати на виплату допомоги по тимчасовій непрацездатності, аліментів, дивідендів, компенсаційні та інші виплати, які не враховуються при визначенні середньомісячної заробітної плати для призначення пенсій відповідно до Переліку видів оплати праці та інших виплат, на які не нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхування і які не враховуються при визначенні середньомісячної заробітної плати для призначення пенсій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18.05.98 № 697.

Для підприємств, установ, організацій, де працюють інваліди, збір на обов'язкове соціальне страхування визначається окремо: за ставкою 1% витрат на оплату праці для працюючих інвалідів і за ставкою 4% - для інших працівників такого підприємства. При цьому збір на обов'язкове соціальне страхування, визначений від витрат на оплату праці працюючих інвалідів, у повному обсязі зараховується до Фонду соціального захисту інвалідів.
Для підприємств всеукраїнських громадських організацій, де кількість інвалідів становить не менше 50% загальної чисельності працюючих, збір на соціальне страхування визначається за ставкою 1% від об'єкта оподаткування для всіх працівників цих підприємств.

Для фізичний осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які не використовують працю найманих працівників або які працюють на умовах трудової угоди, а також для адвокатів і приватних нотаріусів ставка збору на соціальне страхування встановлена у розмірі 1% від суми оподатковуваного доходу (прибутку), визначеного згідно з законодавством України (тобто від суми чистого доходу, визначеного як різниця між валовим доходом — виручкою у грошовій і натуральній формі — і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з одержанням доходу).
В бухгалтерському обліку на суму збору на соціальне страхування роблять запис:

Д-т рах. 23 «Виробництво», 9! «Загальновиробничі витрати», 92 «Адміністративні витрати», 93 «Витрати на збут» та ін. (на суму збору, визначеного до основної і додаткової заробігної плати та інших виплат, що включаються до фонді оплати праці)

К-т рах. 652 «За соціальним страхуванням».

Відповідно до чинного законодавства підприємства мають право частку коштів соціального страхування використати на виплату допомоги по тимчасовій непрацездатності, включаючи догляд за хворою дитиною, на оплату відпусток по власності і пологах, разової допомоги при народженні дитині і догляду за нею, на організацію санаторно-курортного лікування і відпочинку працівників підприємства, їхніх дітей, ветеранів та інвалідів.
Допомога по тимчасовій непрацездатності згідно з постановою Кабінету Міністрів України «Про визначення розміру допомоги по тимчасовій непрацездатності» від 27.04.98 № 571 нараховується виходячи Із загального трудового стажу: до 5 років - 60%, від 5 до 8 років - 80% і більше 8 років - 100% заробітку (доходу). У розмірі 100% середнього заробітку незалежно від стажу роботи нараховується допомога:

працівників, у яких тимчасова непрацездатність настала внаслідок трудового каліцтва або профзахворювання;

працівникам, які мають на утриманні трьох і більше дітей віком до 16 років (учнів - до 18 років);

ветеранам війни і особам, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.93;

працівникам, віднесеним до 1 -4-ї категорій осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи;

одному із батьків або особі, яка їх заміняє і доглядає за хворою дитиною віком до Й років;

дружинам (чоловікам) військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби);

працівникам колишніх дітей-сиріт, позбавлених батьківської опіки;

по вагітності і пологах;

донорам, які протягом року безоплатно здавали кров або її компоненти в підсумковій кількості, що дорівнює двом разовим максимально допустимим дозам (така пільга діє протягом року після здавання крові або її компонентів).

Розмір допомоги по тимчасовій непрацездатності визначається виходячи із середнього заробітку за останні два календарних місяці, що передували місяцю призначення допомоги. Якщо у цих двох місяцях працівник не працював і не мав заробітку, то беруть заробіток ще за два попередніх місяці. Якщо у цих чотирьох місяцях не було заробітку, то допомога обчислюється виходячи з тарифної ставки чи посадового окладу, рстановленого працівникові в трудовому договорі.

При роботі працівника за звичайним графіком (тобто 8-годинний робочий день) визначають, як правило, середньоденний заробіток. Якщо графік роботи має свої особливості (наприклад, змінний, вахтовий, добовий, неповний робочий день тощо), то розраховують середньо годинний заробіток. Середньоденний (середньо годинний) заробіток визначають діленням суми заробітку за останні два календарних місяці на кількість робочих днів (годин) у цьому періоді. Загальна сума допомоги визначається множенням середньоденного (середньогодинного) заробітку на кількість днів (годин) непрацездатності.
Середньоденна сума допомоги не повинна перевищувати подвійної тарифної ставки або подвійного посадового (місячного) окладу.

При визначенні загального трудового стажу працівника керуються Правилами визначення загального трудового стажу для призначення працівником допомоги по тимчасовій непрацездатності, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 19.10.98 № 1658. Цими Правилами загальний трудовий стаж визначений як стаж роботи, протягом якого працівник підлягав обов'язковому соціальному страхуванню (незалежно від характеру роботи і тривалості перерв). Крім того, до загального трудового стажу зараховується час служби в передбачених законодавством військових формуваннях; час відпусток по вагітності і пологах, доглядом за дитиною; час навчання і перепідготовки новим професіям; участь в оплачуваних громадських роботах і період одержання допомоги (у тому числі і матеріальної) по безробіттю згідно з Законом України «Про зайнятість населення» та деякі інші виплати, передбачені Правилами.
Виходячи з того, що не нараховується збір на обов'язкове соціальне страхування, не зараховуються до загального трудового стажу при призначенні працівникові допомоги по тимчасовій непрацездатності:

час участі в страйках, визнаних в судовому порядку незаконними;

Перейти на сторінку номер: 1  2  3  4  5 Версія для друкуВерсія для друку   Завантажити рефератЗавантажити реферат