МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ
Кафедра
Історичні етапи розвитку української математичної термінології та її сучасні проблеми
Реферат з курсу
«»
студента курсу
факультету
(спеціальність «»)
КИЇВ – 2008
ЗМІСТ
Вступ…………………………………………………………………………… .3
Основна частина
1. Зародження процесу термінотворення і його «золота доба»….……… 4
2. Етапи розвитку……………… ……………………………………………8
3. Відтворення термінотворення і сучасні проблеми………………… …13
Висновки……………………………………………………………………… .17
Список використаних джерел……………………………………………… .18
Вступ
Актуальність дослідження
На сучасному етапі творення українська математична термінологія має свої проблеми, втрати і здобутки, перспективи і підходи розвитку. Досить важливо і актуально знати яким же чином відбувався її розвиток, які ми мали етапи термінотворення, які були перешкоди і заборони, адже тільки тоді можна осягнути всю сутність сучасних проблем і знайти шляхи їх вирішення. Українська математична термінологія – це велике термінологічне об’єднання всіх регіонів України та її діаспори, тому вона зможе ефективно обслуговувати науку і техніку тільки за умови належної стандартизації, яку можливо втілити в життя лише після глибокого аналізу принципово відмінних підходів сучасного термінотворення. Існує також думка, що в майбутньому українському термінотворенню може загрожувати американізація. Щоб зрозуміти наскільки ця загроза реальна і порівняти її з таким явищем як зросійщення, варто знати історичні етапи розвитку термінологічної лексикографії і усвідомлювати причини їх зміни одне одним.
Актуальністю даної проблеми зумовлений вибір теми реферату «Історичні етапи розвитку української математичної термінології та її сучасні проблеми».
Щодо літератури, то в працях [3] і [5] ми маємо історичні коментарі, в статтях [1] і [4] досліджується стан сучасної термінології, а такий бюлетень як [2] має винятково історичне значення.
Огляд навчальної та науково-популярної літератури дозволяє стверджувати, що інтерес дослідників до проблеми майже відсутній.
Мета реферату: дослідити етапи розвитку української математичної термінологічної лексикографії і з’ясувати сучасні проблеми термінотворення.
Завдання реферату:
Ø проаналізувати процес зародження математичного термінотворення;
Ø розглянути етапи подальшого розвитку;
Ø з’ясувати проблеми на сучасному етапі.
Основна частина
1. Зародження процесу термінотворення і його «золота доба»
Сучасна українська термінологічна лексикографія бере початок з середини XIX ст. [3] Уже в 1848р. у Львові відбувся Собор руських (українських) учених, на якому обговорювалося питання про українську наукову термінологію. Відомий український лексикограф і етнограф М. Левченко одним з перших поставив питання про створення української наукової термінології на народній основі. Велике значення для поширення української мови в Галичині й підросійській Україні мало спільне заснування наддніпрянцями і наддністрянцями Товариства імені Шевченка (1873) у Львові.
Cистематична і цілеспрямована праця над вироблянням української наукової термінології почалася після перетворення Товариства імені Шевченка у Наукове товариство імені Шевченка (НТШ) — у своєрідну національну академію наук у Львові (1892) і створення Українського наукового товариства (УНТ) у Києві (1907).
Визначний природознавець, педагог і філолог І. Верхратський одним із перших почав працювати над створенням української наукової природничої термінології.
Процес українського математичного термінотворення започатковано наприкінці XIX ст. Омелян Дейницький і Теофіл Іскрицький у 1873 р. переклали з німецької мови на українську шкільний підручник Фр. Мочника з арифметики, а Євген Савицький у 1877 р. переклав, також з німецької мови, підручник Фр. Мочника з арифметики й алгебри для вищих класів середніх шкіл. Ряд оригінальних українських підручників створив П. Огоновський.
Перша в історії фахова стаття з математики, опублікована українською мовою (в перекладі з польської П. Огоновського) «Про симетричні вираження вартостей функцій mod m», належить Володимирові Левицькому (згодом — професору). Ця стаття вийшла в «Записках Наукового товариства їм. Шевченка (НТШ)», т. 4, 1894.
На загальних зборах НТШ у травні 1893 р. було утворено Математично-природописно-лікарську секцію (головою було обрано Івана Верхратського). До складу тієї секції входило троє математиків. У VII томі «Записок НТШ» (1895) В. Левицький після статті «Еліптичні функції модулові» подав «Додатки до термінології математичної», які містили 69 термінів, поданих у вигляді українсько-німецького словничка [3].
Перші українські математичні терміни було створено на взірець тогочасних німецьких і польських термінів, а також прийнятих у цих мовах назв грецького і латинського походження. В ролі українських математичних термінів (відповідників здебільшого до німецьких) часто виступали місцеві західноукраїнські слова та деякі слова зі старої української (руської) мови.
Слід сказати, що серед термінологів НТШ сформувалися два підходи: творення наукових термінів на українській народній основі й запроваджування в українську мову інтернаціональної, переважно латинської термінології.
У 1897 р. за пропозицією Михайла Гру-шевського видається окремий «Збірник» Математично-природописно-лікарської секції НТШ. Редакторами його стали І. Верхратський і В. Левицький.
У 1902 р. В. Левицький, якого академік Михайло Кравчук назвав основоположником математичної культури нашого народу, видав математичний словник. У 1910 р. у Львові Йосип Танчаковський видав словник «Руско-польска термінологія зі збіркою інших слів до шкільної і приватної науки, зладжена на підставі шкільних підручників».
Процес математичного термінотворення активізувався в 1917 р. особливо після утворення Української Народної Республіки. Зокрема, в 1917 р. Українське товариство шкільної освіти розробило програму з арифметики і математичної термінології. У Києві при Департаменті професійної освіти в 1918 р. було створено технічно-термінологічну комісію. До її складу входила й секція з виробляння української математичної термінології, головою якої було обрано Михайла Кравчука, а секретарем — Федора Калиновича. Спеціальну термінологічну комісію було створено в 1918 р. при київському Науковому товаристві. При Міністерстві освіти у 1918 р. було створено правописну комісію (І. Огієнко, А. Кримський, Є. Тимченко). «Найголовніші правила українського правопису» Міністерство освіти затвердило 24 травня 1918 р [3].