На сайті 11893 реферати!

Усе доступно безкоштовно, тому ми не платимо винагороди за додавання.
Авторські права на реферати належать їх авторам.

Історичні етапи розвитку української математичної термінології та її сучасні проблеми

Реферати > Математика > Історичні етапи розвитку української математичної термінології та її сучасні проблеми

Для перегляду роботи «на мовному фрон­ті» 25 квітня 1933 р. при Наркомосі було ство­рено Комісію під головуванням А. Хвилі. В 1933 р. було здійснено перехід на новий пра­вопис, якого прилюдно не обговорювали. Правопис іншомовних слів замінено на ро­сійський. Там, де українські терміни мали по дві форми, перевагу надано формі, ближ­чій до російської мови. Цілком усунено лі­теру ґ, що змінило написання багатьох нау­кових термінів, зокрема математичних. Піс­ля ліквідації Інституту української наукової мови в 1931 р. та репресування у 1937 р. М. Кравчука процес українського терміно­творення, зокрема математичного, припинив­ся зовсім. Робота зі створення української математичної й природничої термінології класифікувалася як «петлюрівщина» і «на­ціоналістичний ухил». Після виходу термі­нологічних бюлетенів результати багаторіч­ної наукової та пошукової праці українських лексикографів було перекреслено, а словни­ки ІУНМ сховано в спецвідділи бібліотек. Провідних українських термінологів було знищено. Після виходу «Математичного тер­мінологічного бюлетеня» [2] (було виправ­лено, деукраїнізовано, зросійщено, зінтернаціоналізовано більшість термінів) справ­жня українська математична термінологія стала недоступною для користувачів.

Процес вільного від політичного втру­чання українського наукового термінотво­рення в 1930-і рр. тривав в основному ли­ше за кордоном в Українському Вільному університеті та в Українському Високому педагогічному інституті у Празі й Україн­ській господарській академії в Подебрадах. Наукові видання УГА значно збагатили ук­раїнську науково-технічну літературу і роз­винули українську наукову мову в природ­ничих науках. Зокрема, УГА видала мате­матичний словник. Проблеми української наукової термінології обговорювалися на І (1926) і II (1932) Українських наукових з'їздах у Празі. На ці з'їзди було запроше­но і вчених з радянської України, однак, на жаль, Українська академія вирішила не брати в них участі.

З великими труднощами продовжував­ся процес українського математичного тер­мінотворення у Львові. Польський уряд ще менше, ніж австро-угорський, сприяв роз­витку української освіти. Міністерство ос­віти Польщі після 1932 р. перестало вида­вати підручники українською мовою. У від­повідь на орієнтацію галицьких укладачів математичних словників на термінологію, вживану в Радянській Україні, польські уря­дові кола роблять спроби наблизити галиць­ку (в основному шкільну математичну тер­мінологію) до польської. Це дуже посили­ло термінологічні розбіжності і призвело до руйнування вже наміченої загальноукраїн­ської математичної термінології і більш-менш усталених раніше спільних для всіх українських земель термінологічних норм. Українську наукову термінологію на осно­ві принципів ІУНМ і НТШ розробляла й діаспора в Америці — УТЦА (Український термінологічний центр в Америці); НДТУК (Науково-дослідче товариство української термінології) та в низка інших наукових інс­титуцій. Зокрема, Український науковий інститут Гарвардського університету в 1979 р. проводив сесію, присвячену історії україн­ської термінології. В Канаді в 1990 р. видано «Українсько-англійський словник комп'ютер­ної термінології і англо-українські аудіо-візуальні терміни» (укладачі: П. Фединський, Т. Городиська, Т. Кінен, Р. Робін).

Короткочасне відродження терміноло­гічної лексикографії в радянській Україні припало на кінець 1950-х і першу полови­ну 1960-х рр. — у період так званої хрущовської відлиги.

Враховуючи гостру потребу в двомовних термінологічних російсько-українських словни­ках, Президія АН УРСР утворила у 1957 р. спеціальну комісію під головуванням мате­матика академіка И. Штокала для видавання термінологічних словників (було запланова­но видати 18 російсько-українських словни­ків; видано 16, але жодного українсько-росій­ського). У 1960 р. серед словників з різних галузей було видано й «Російсько-україн­ський математичний словник». Вида­ний у 1961 р. «Український правопис» було зорієнтовано на російський, написання ук­раїнських наукових термінів залежало від ро­сійської орфографії; мовна політика була продовженням політики «зливання націй».

Починаючи з середини 1960-х рр., про­цес українського термінотворення в при­родничих науках загальмувався і після ви­ходу в 1973 р. україномовної «Енциклопедії кібернетики» (до речі, першої у світі енцик­лопедії кібернетики) майже припинився.

Почався тотальний процес зросійщування вищої школи і науки. У 1970-х рр. переведено на видавання російською мо­вою всі спеціалізовані журнали АН УРСР із природничих і технічних наук. Як ре­зультат зросійщування й двомовності ви­кладання математики й інформатики у шко­лах і вищих навчальних закладах утвори­лася своєрідна «українсько-російська» мова і відповідна їй математична термінологія.

Зокрема, правопис узаконював низку спільних з російською мовою граматичних форм. Так, наприклад, узаконено дві пара­лельні форми багатьох числівників (п'яти і п'ятьох; десяти і десятьох), причому на першому місці почали подавати ту форму, яка спільна з російською, хоч попередні правописні словники, за нормами українського правопису Всеукраїнської акаде­мії наук 1929 р., давали тільки одну: п'ятьох; десятьох. Якщо міжнародний тер­мін використовувався і в російській, і в ук­раїнській мовах, але в трохи різному гра­фічному поданні, то правопис українсько­го терміна замінювався російським.

Значних змін зазнала українська термі­нологія і на словотвірному рівні. Зокрема, до наукової термінології було введено ве­лику кількість активних дієприкметників теперішнього часу на -уч(ий), -юч(ий), які є характернішими для російської мови і не вельми характерними для української. Влас­тивими українській мові поняттями призначеності чи здатності виконувати дію є прикметники на -альний чи -івний. В укра­їнській науковій термінології активні дієп­рикметники теперішнього часу описують ли­ше ситуативну властивість процесу, а не сам термін. В українську наукову лексику впро­ваджували російські словотвірні моделі з усіма притаманними їм недоліками.

Якщо в 1920-х рр. (і раніше) українська термінологія калькувала назви, як прави­ло, з мови-джерела, то тепер калькування відбувається лише через мову-посередницю — російську. З української терміноло­гії вилучено ті запозичення, яких немає в російській. Українська математична тер­мінологія почала формуватися на росій­ськомовній основі в умовах ізоляції від ін­тернаціональних процесів термінотворення. Внаслідок цього українська наукова термі­нологія втрачала свій національний харак­тер і перетворювалася на копію російської.

Останнім часом у фахову мову вводять англійські мовні конструкції. В майбутньо­му, може, навіть у недалекому, американі­зація національної, української мови й ос­віти може стати ще загрозливішою, ніж недавнє зросійщування.

Однобічна вимушена орієнтація на мет­рополії (Росію, Австрію, Польщу); перервність, особливо в 1930-х рр., традицій що­до засад випрацювання наукової терміно­логії; творення міфу про «передову» радянську науку і обмежування в розвитку наших на­ціональних традицій не дозволили сформу­вати справжню українську математичну тер­мінологію.

Перейти на сторінку номер: 1  2  3  4  5 Версія для друкуВерсія для друку   Завантажити рефератЗавантажити реферат