На сайті 11893 реферати!

Усе доступно безкоштовно, тому ми не платимо винагороди за додавання.
Авторські права на реферати належать їх авторам.

Історичні етапи розвитку української математичної термінології та її сучасні проблеми

Реферати > Математика > Історичні етапи розвитку української математичної термінології та її сучасні проблеми

Процес відтворювання і розвитку укра­їнської математичної термінології почав­ся лише після прийняття в 1989 р. Закону про мови в УРСР і особливо після прого­лошення в 1991 р. незалежності України. Проте процес очищання української нау­кової термінології від нав'язаних нам чу­жих термінів просувається дуже повільно, а це затримує усталювання її.

3. Відтворення термінотворення і сучасні проблеми

На сучасному етапі творення україн­ської математичної термінології намітили­ся два принципово відмінні підходи. Пер­ший із них (інтернаціоналізаторський) по­лягає в тому, щоб вживати терміни так, як вони усталились в основних розвинених мовах (переважно — англійській), але при цьому найчастіше маємо традиційне каль­кування з російських термінів на україн­ський лад. У багатьох сучасних розділах математики та інформатики англійська, російська й українська термінологія фор­мується несинхронно. Є випадки, коли справжній смисл того чи іншого терміна, що з'явився в англомовній науковій літе­ратурі, набуває істинного російського від­повідника з запізненням на кілька років. Недостатня увага до розробляння тлумач­них словників призводить до того, що ба­гато російських термінів є просто транслі­терацією відповідних англійських.

Другий (українізаторський) підхід має іншу крайність: кожний термін замінюють українським, не рахуючись з усталеними науковими традиціями. Іде реставрація дав­но забутих діалектизмів і штучних ново-витворів [4,c. 50].

У багатьох випадках потрібно зважати й на те, що чимало сучасних чужомовних термінів уже здобули право громадянства у нашій мові і зовсім немає потреби ви­лучати їх.

Зрозуміло, що кількість термінів-інтернаціоналізмів і далі зростатиме. Збільшу­вання їх кількості в національних терміносистемах відображає тенденції міжна­родного кооперування. Сьогодні не можна стати на позицію тотальної націоналізації математичних термінів, характерної для періоду 1917— 1932 рр. Потрібно передба­чити узгодженість національної і міжна­родної термінології, не допускаючи суціль­ної денаціоналізації.

Зрозуміло, що не можна абсолютизува­ти досягнення українського математичного термінотворення періоду «золотої доби — 1920 — 1930 рр.», адже всі словники ІУНМ мали підзаголовок «Проект».

Так, ми могли б, наприклад, замість тер­міна «перпендикуляр» використовувати «сторчак» або «простопад», замість «мо­дель» — «зразок». Проте дуже сумнівно, щоб ці терміни прижилися в національній термінології. Що іще важливо: ці терміни дуже поширені нині в багатьох європей­ських мовах. Очевидно, що подібна само­ізоляція навряд чи піде нам на користь. Але є випадки хорошої вмотивованості су­то українських забутих термінів. У такому разі доцільно подавати їх як синоніми до вже традиційних термінів.

Представники «консервативного підхо­ду» виступають за збереження української наукової термінології, зокрема математич­ної, в такому вигляді, якого вона набула за радянського часу. Очевидно, що такий під­хід не дасть змоги сформувати сучасну на­ціональну математичну терміносистему.

Головне правило, якого треба дотриму­ватися, опрацьовуючи термінологію, по­лягає в тому, що будь-який термін треба узгоджувати з основними законами укра­їнської мови.

Зрозуміло, що математична термінологія не може бути творінням однієї людини або одного інституту. Вона не може бути й мо­вою одного регіону України чи мовою діас­пори. Як відзначив М. Чайковський, вона має постати на всіх землях України та в ді­аспорі у велике термінологічне об'єднання.

Українська математична термінологія зможе ефективно обслуговувати всі ділян­ки науки і техніки лише тоді, коли її на­лежним чином буде стандартизовано.

У терміносистемі сучасної математики терміни з власними іменами (ВІ) утворю­ють доволі значну групу — близько 10 %. Як показує аналіз, дуже поширені слово­сполуки з ВІ в дисциплінах класичної мате­матики: в алгебрі, геометрії та в математич­ному аналізі, а в теорії ймовірностей термі­нів з ВІ найбільше: їх зареєстровано близько 30 %. Часто до складу складних наукових термінів входить по кілька ВІ вчених різ­них національностей. Наприклад: умови Ойлера — д'Аламбера — Коші — Рімана.

У зв'язку з широким використанням ВІ в наукових терміносистемах виникає проб­лема транскрибування прізвищ учених ук­раїнською мовою.

Історично склалося так, що іншомовні прізвища вимагалося транскрибувати ук­раїнською мовою, виходячи з російського написання їх, а це не відповідало самій природі української мови. За роки радян­ської влади правопис власних імен і пріз­вищ в українській мові зазнав нищівних руйнувань і спотворень.

Українська науково-технічна (зокрема й математична) термінологія повинна фор­муватися з урахуванням принаймні ось та­ких трьох основних чинників:

1)досвіду найпоширеніших мов розви­нених країн світу, найперше — мов, які ви­робили ту чи іншу терміносистему;

2)позитивної практики термінологічних шкіл колишнього Радянського Союзу;

3)досвіду українського термінотворення в регіонах України та української діаспори [1, c. 107].

Хоч як це парадоксально, але україн­ська математична термінологія опинилась у вигіднішій ситуації порівняно з іншими мовами, оскільки є можливість враховува­ти досвід інших національних терміноло­гій і уникати їхніх помилок.

Перед фахівцями й мовознавцями сто­їть завдання укладати різні двомовні тер­мінологічні словники з математики, інфор­матики, кібернетики, обчислювальної тех­ніки та інших ділянок науки. Необхідно підготувати і видати математичну енцик­лопедію. При цьому доцільно насамперед укласти і видати сучасні російсько-укра­їнські термінологічні словники, оскільки брак їх гальмує застосування української мови у сфері освіти, науки і техніки.

Термінологічні математичні словники повинні:

1)віддзеркалювати сучасний стан роз­витку математики та її застосувань;

2)закріпити вживання українських тер­мінів (а не кальок з російських) у навчаль­ній і науковій літературі;

3)уніфікувати математичну терміноло­гію і впорядкувати вживання математич­них термінів стосовно певних ділянок знань [1, c. 109].

Висновки

1. Творення українських математичних термінів почалося ще з к. ХІХ ст. Важливе значення мало заснування Товариства імені Шевченка у Львові 1873 р., яке пізніше отримало статус наукового, а також Українського наукового товариства у Києві 1907 р. У 1921 р. останнє об’єдналося із Всеукраїнською академією наук (ВУАН), утворивши Інститут української наукової мови (ІУНМ). Національну математичну термінологію було створено по суті у роки українізації, причому вона відповідала світовому рівню і мала потенціал для подальшого розвитку, тим більше була саме соборною українською.

2. Природній розвиток було призупинено на початку 30-х рр., після розгортання гострої кампанії проти українського мовознавства взагалі і національної термінології зокрема. В той час власне українські терміни замінювалися на інтернаціоналізми, прийняті в російській термінології, а той просто кальки з російських. З 1937 р. процес українського математичного термінотворення припинився зовсім і продовжувався лише за кордоном і частково в Західній Україні. Короткочасне відродження характерне для хрущовської відлиги, після якої знов занепад, загальмування, зросійщування і припинення розвитку. Всі вищезазначені обставини не дозволили сформувати справжню українську математичну термінологію для використання її в незалежній Україні.

Перейти на сторінку номер: 1  2  3  4  5 Версія для друкуВерсія для друку   Завантажити рефератЗавантажити реферат