На сайті 11893 реферати!

Усе доступно безкоштовно, тому ми не платимо винагороди за додавання.
Авторські права на реферати належать їх авторам.

Концепції демократії: розвиток та сутність

Реферати > Політологія > Концепції демократії: розвиток та сутність

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМ.

Кафедра

Концепції демократії: розвиток та сутність

Реферат

студента курсу, денної форми навчання

ННІ

спеціальності «»

30.11.2010

Науковий керівник:

кандидат політичних наук,

доцент

2010

ПЛАН

ВСТУП…………………………………………… .3

1. Політичний зміст демократії………………………………………… 4

2. Доктрини ліберальної та плюралістичної демократії…………………… 7

3. Політологічні концепції корпоративної, пролетарської

та інших різновидів демократії………………………………… ……………11

Висновки…………………………………………… 16

Список використаних джерел……………………………….…18

ВСТУП

Головна суперечність демократії — це суперечність між ідеєю демократії як повновладдям народу і неможливістю її практичного здійснення. Відомий англійський філософ Карл Поппер вважав демократію не тільки неможливою, а й недоцільною. Справді, демократія у прямому її розумінні (як безпосередня влада народу) неможлива навіть суто технічно, бо немає таких механізмів, які б забезпечували пряме народоправство з будь-якого державного питання на всіх рівнях. Більше того, таке народоправство недоцільне й з точки зору ефективності державної влади, оскільки абсолютна більшість народу некомпетентна у вирішенні конкретних справ управління державою і суспільством. До того ж правляча більшість, як і народ у цілому, за певних умов може бути таким же тираном, як і одноособовий деспот.

У західному світі нині поширені численні концепції демократії. Всі вони тією чи тією мірою враховують характер суспільства як постіндустріального. Більшість політологів виходить з того, що основною характеристикою демократії є відкритий характер прийняття рішень через представницькі органи влади, тобто процес цей на будь-якому рівні здійснюється за участю обраних представників народу. Демократії, які існують нині у західному світі, все-одно частково ґрунтуються на принципах класичної ліберальної демократії, що сформувалася у ХVІІІ ст. Шляхом тривалого пошуку політична думка знайшла в ній форму організації влади, яка найкраще покликана поєднати свободу, народовладдя і закон.

Під ідеалом демократії розуміють той сучасний її стандарт, згідно з яким оцінюють демократичність різних форм врядування. Він є відправною точкою для «будівництва» різних концепцій (в теорії) і різних моделей (на практиці) демократичного ладу. Залежно від того, як люди уявляють собі демократичний ідеал, що найбільше цінують та на чому акцентують у понятті демократії, залежить їхня прихильність до певних концепцій чи певних різновидів демократії.

Основна частина

1. Політичний зміст демократії

Поняття демократії існує вже дві з половиною тисячі років. У різні століття в історії політичної думки цьому терміну давалося неоднозначне тлумачення. З ускладненням політичної картини і нашаруванням на неї політичних доктрин, що апелюють до демократії, остання набувала найрізноманітніших інтерпретацій.

Однак існують і подібні риси, що дозволяють виокремити загальні ознаки, що характеризують той чи той лад як демократичний, зокрема і за кількісними параметрами – як більш демократичний, або менш демократичний.

Класичне визначення демократії нерозривно пов'язане з його етимологічним походженням. Термін походить від грецького слова, що складається у свою чергу з двох слів: demos – народ і kratos – влада, правління. Зародившись ще в античності, демократія дослівно означає "влада народу" або "народовладдя" [4].

В політології термін “демократія” вживається в чотирьох значеннях:

ü як влада народу;

ü як форма устрою будь-якої організації, заснованої на принципах рівноправності її членів, виборності й прийняття рішень за більшістю (партійна, профсоюзна, молодіжна тощо);

ü як ідеал суспільного устрою і відповідний йому світогляд та система цінностей;

ü як рух за народовладдя (соціал-демократичний, християнсько-демократичний тощо) [2].

Однак протягом вже не одного століття в історії політичної думки в поняття "народ" різними авторами, науковими школами і концепціями вкладається неоднаковий зміст. Те ж саме можна сказати і про різне трактування механізму народовладдя. Зіставлення демократичної практики з концепціями демократії показує, що останні, з одного боку, нерідко йшли за емпіричним матеріалом, а з іншого – прагнули виробити ідеальну модель демократичного устрою, яка враховувала б накопичений досвід історичного розвитку з його негативними й позитивними наслідками. Інакше кажучи, якщо глибоко проаналізувати сутність демократії, то це могло б привести у відповідність реальний політичний устрій з реальними потребами суспільного розвитку.

Все це обумовлює необхідність типізації теоретичних моделей демократії, які в свою чергу випливали б з реальної практики політичного розвитку. Одна з перших спроб типізації цих моделей була зроблена канадським політологом С. Макферсоном. Відомим дослідником проблеми є англійський політолог Д. Хелд, який у своїй роботі "Моделі демократії" виокремив наступні різновиди демократії: класична, антична демократія (демократія в Стародавній Греції, афінська демократія); республіканізм (республіканська форма правління в Стародавньому Римі, а також середньовічні міські республіки); протективна демократія; демократія; що розвивається, теорія відмирання держави (К. Маркс); змагальний елітаризм; плюралістична демократія, теорія партіципаторної демократії; модель легальної демократії [4].

Якщо говорити детальніше, то історична генеза демократії довга і суперечлива. Народжена в Античній Греції, ідея демократії не знайшла там палких прихильників серед філософів. Концепції найяскравіших представників того часу Платона і Аристотеля базувались на протиставленні “правильних” та “викривлених” форм державного устрою і влади. Демократію вони зараховували до “викривленої” форми. В наступні століття також панувало скептичне ставлення до демократії. Після Французської буржуазної революції стало зрозумілим, що саме демократія є засобом більш розумної політичної та соціальної організації суспільства, держави, влади. В ХІХ ст. у демократії були свої злети та падіння, але, в цілому, до неї було негативне ставлення. Після виходу в світ книги Алексиса де Токвіля (1805–1859) “Демократія в Америці” почало формуватися позитивне ставлення до демократії. На початку ХХ ст. практично не залишається політичних доктрин, зокрема і більшовизм, і фашизм, які в основу своїх ідеологічних конструкцій не закладали б побудову демократії різного роду. Після революції 1917 р. в Росії диктатура пролетаріату була проголошена як вищий тип пролетарської демократії.

Перейти на сторінку номер: 1  2  3  4  5 Версія для друкуВерсія для друку   Завантажити рефератЗавантажити реферат