На сайті 11893 реферати!

Усе доступно безкоштовно, тому ми не платимо винагороди за додавання.
Авторські права на реферати належать їх авторам.

ІСТОРІЯ СЕЛА ГРИГОРІВКА ЧАПЛИНСЬКОГО РАЙОНУ ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Реферати > Історія України > ІСТОРІЯ СЕЛА ГРИГОРІВКА ЧАПЛИНСЬКОГО РАЙОНУ ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У 1975 році почав працювати консервний цех колгоспу ім. Калініна. Цех переробляв овочі, які вирощували наші трудівники. Готова продукція надходила державі. Також у цей час було побудовано новий молочнотоварний тваринницький комплекс, де працювало багато жителів села.

Григорівську сільську Раду очолював у цей час Балухівський Іван Пилипович.

У роки Х п’ятирічки (1976 р.) в селі Григорівка була створена самостійна жіноча тракторна бригада, слава про яку розлетілася по всій країні. У журналі «Радянська жінка» за березень 1976 року в статті «Весна кличе» писали:

«Прийшла весна де­сятої п'ятирічки. Прогуркотіли трак­тори вулицями се­ла Григорівки Чаплинського району на Херсонщині. А за кермом багатьох з них — жінки. Ще недавно на восьмико­лісних тракторах їх працю­вало 16. Цієї весни в кол­госпі імені Калініна буде 48 жінок-механізаторів. Отже, проблема механізаторських кадрів по суті вирішена.

А почалося все минулої п'ятирічки, коли Катерина Лопушанська очолила жіно­чу механізовану ланку, що входила до складу центра­лізованого транспортного загону. Трьома тракторами «Бєларусь» жінки впродовж року виробили близько чо­тирьох тисяч гектарів м'якої оранки, перевезли велику кількість вантажів, органіч­них і мінеральних добрив,зелених кормів для худоби. Сумлінно працювали всі. Ланкову Катерину Лопушанську уряд нагородив орде­ном «Знак Пошани», інших трактористок відзначило правління колгоспу. Жінки-механізатори пра­цювали в комплексних жниварських загонах, буртували гній і вивозили його під оранку, розкидали на полях добрива, а восени перево­зили овочі. Все робили зав­зято, енергійно. Отже, в тому, що колгосп добився підвищення врожайності на зрошених землях і богарі — чимала заслуга механізаторок. Нині правління колгоспу ухвалило рішення про ство­рення самостійної жіночої тракторної бригади. Бри­гадиром призначено Ка­терину Лопушанську, працю якої відзначено ще однією нагородою — орденом Трудового Черво­ного Прапора. Орденами і медалями нагороджені та­кож механізатори Таїсія Блощинська, Галина Бадялова, Надія Івасик, Фросина Гловацька. А скільки гра­мот, відзнак, подяк припало на долю григорівських трак­тористок — не злічити.

Приємно жінкам, що так шанують їх працю у колгос­пі, приємно й дітям, чолові­кам. Адже у кожної — сім'я. Є й по троє, і по чет­веро дітей, Та в селі — ди­тячий садок, заплановано будівництво великого дитя­чого комбінату. Зразково організовано роботу серед­ньої школи, побудованої колгоспом. Разом з атеста­том про середню освіту юнаки і дівчата одержують посвідчення трактористів. Знаходять григорівські трудівниці час і для куль­турного дозвілля. Колективно обговорюють цікавий концерт, передачу по теле­візору, літературну новинку, газетну публікацію Дев'я­теро з бригади ходить на репетиції у вокальний ан­самбль. Люблять жінки по­ділитися враженнями від поїздок по країні. Надія Івасик і Галина Бадялова, наприклад, відвідали Моск­ву, Таня Лелеко за комсо­мольською путівкою побу­вала в Києві, Харкові, Хмельницькому, багато хто в Криму. Бригада Катерини Лопушанської зобов’язалася в першому році десятої п'я­тирічки значно перевищити показники 1975 року.

У добру путь, дорогі жін­ки! Щасти вам у праці! Не­хай весна принесе вам ра­дість перемоги.

О. ФОМІН»

Григорівські жінки-механізатори успішно працювали в роки десятої, а потім були і героями одинадцятої п’ятирічки. Їх бригадир – Катерина Петрівна Лопушанська– стала делегатом 16-го з’їзду Комуністичної партії України і депутатом обласної Ради народних депутатів. У 1982 році у видавництві «Таврія»(Сімферополь) була видана книга «Устремление в завтра» (автор В.К. Голобородько). В ній розповідалось про першу в Херсонській області бригаду жінок-механізаторів, про їх бригадира Лопушанську Катерину Петрівну, як формувався цей колектив, як йшов до трудових успіхів.

У 1980-му році головою колгоспу ім. Калініна став В’ячеслав Миколайович Коняшин, який більше десяти років очолював господарство і разом з григорівцями розділяв радість трудових звершень, вирішував буденні проблеми села.

У роки Х, ХI і XII п’ятирічок колгоспники ім. Калініна досягли значних успіхів у вирощуванні зернових культур, врожайність зросла завдяки самовідданій праці механізаторів, агрономів, гідротехніків. У селі живуть і працюють династії хліборобів – Гнатовських, Жолондковських, Мар’янських.

Відомий не тільки в Григорівці і в районі , а навіть в області механізатор Гнатовський Микола Францович, який неодноразово був переможцем жнив багатьох років. Він не тільки збирав урожай на полях свого рідного колгоспу, але й працював у далекій Монголії, допомагав збирати урожай, учив своєї майстерності, як кращий за професією. Микола Францович має багато нагород, пошану і повагу односельчан. Кожного року, коли закінчували збирати урожай, у Григорівці завжди відзначали свято врожаю і вшановували кращих трудівників жнив.

У 80-ті роки успішно в колгоспі розвивалось тваринництво, діяв молочнотоварний комплекс, значні успіхи були досягнуті трудівниками колгоспу у цьому напрямі.

У протоколі звітно-виборних зборів колгоспу імені Калініна за 7 лютого 1987 року (підстава: документи архівного відділу Чаплинської рай адміністрації колгоспу імені Калініна) у виступі доярки Баран В.Л. зазначено: «За минулий 1986 рік зобов’язання по надою молока виконано. При зобов’язанні 3050 кг надояно 3056 кг є працівники, які надоїли більш ніж 4000 кг молока на кожну корову. Це Керкало В.М., Шухлін Г.В. А Шестопалова Є.М., Волкович О.М., наблизилися до 4000 кг надою. 28 доярок нашого колективу надоїло більш ніж 3000 кг молока . »[19]

Підростало молоде покоління григорівців, які здобували свої знання в середній школі. З 1981 по 1986 рік директором школи була Кищик Євгенія Олександрівна. В школі навчалося 300 учнів і працювало 22 вчителя. Школярі брали участь у районних туристичних і спортивних змаганнях, олімпіадах, конкурсах, вечорах відпочинку, концертах художньої самодіяльності.

В кінці 70-х і 80-х рр. зовсім змінилися вулиці села. Вони були асфальтовані. Влітку село утопало в зелені; на клумбах цвіли різноманітні квіти, особливо гладіолуси, які вражали своєю красою. А доглядала їх Світлана Григорівна Матеко разом з жіночою бригадою квітникарів. Проспект Новікова був освітлений лампами денного світла. У ці роки з’явилося дуже багато новобудов, особливо гарний торговий центр, контора колгоспу ім. Калініна, багато жилих будинків для сімей колгоспників. Почала діяти сільська бібліотека, яка налічувала 12000 книг. Збільшилася площа зрошувальних земель (2503 га). На початку 80-х років був насаджений сад (з капельною зрошувальною системою), який потім давав чудові плоди, особливо славився різними сортами персиків, а також яблук, черешень, груш, слив. Далеко за межами району знали про наш сад і приїздили по фрукти.

В ці роки за високий рівень культури і благоустрою Григорівці було присвоєно звання «Село зразкового порядку». З 1986 по 2002 рік директором Григорівської школи був Микола Семенович Якубовський. Під його керівництвом навчалося 320 учнів, працював творчий колектив вчителів – 30 чоловік, які віддавали свої знання дітям. З 30 вчителів – 3 відмінника народної освіти, 1 старший учитель – Кархут Валентина Іванівна, 8 вчителів – 1 категорії. Школа була центром проведення різних заходів: конкурсів, зустрічей, змагань.

Перейти на сторінку номер: 1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13 Версія для друкуВерсія для друку   Завантажити рефератЗавантажити реферат