На сайті 11893 реферати!

Усе доступно безкоштовно, тому ми не платимо винагороди за додавання.
Авторські права на реферати належать їх авторам.

ІСТОРІЯ СЕЛА ГРИГОРІВКА ЧАПЛИНСЬКОГО РАЙОНУ ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Реферати > Історія України > ІСТОРІЯ СЕЛА ГРИГОРІВКА ЧАПЛИНСЬКОГО РАЙОНУ ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

В 1948 році Чернецький О.М. закінчив Ленінградське військове училище і був направлений в повітряно-десантні війська ленінградського військового округу де служив до 1976 року. 33 роки життя він віддав службі в кадровій армії. Олексій Маркович нагороджений бойовими і державними нагородами. 5 лютого 2004 року йому було присвоєно чергове військове звання генерал-майор повітряно-десантних військ. Життя Чернецького О.М. – приклад вірного служіння своїй Батьківщині.

В центрі села вдячні григорівці збудували меморіальний комплекс загиблим воїнам-односельцям, який було відкрито 7 листопада 1973 року. Про це писала районна газета «Радянська Таврія» у статті «Навічно в пам'яті»: «Як найдорожчу подію у своєму житті, відзначили 7 листопада 1973 року трудівники села Григорівка. Багатолюдний мітинг відбувся в цей день на центральній площі села. Він присвячений відкриттю меморіального комплексу загиблим односельчанам. З поля битви не повернулося 120 жителів села. Учасників мітингу вітали ветерани війни, гість району. До підніжжя монумента покладається гірлянда слави учнями школи. Перед меморіалом проходять колони юноармійців школи. Вічний вогонь меморіалу запалено! По традиції цей ритуал проходить щороку».

Поряд з меморіальним комплексом загиблим воїнам-односельцям знаходиться могила Героя Радянського Союзу – Сергія Трохимовича Новікова.

Це окрема історія, яка була здійснена російським хлопцем на нашій українській землі. Сергій був родом з Воронежа. Сімнадцятирічним юнаком у кінці 1942 р. він добровольцем пішов на фронт. А через рік в с. Григорівці Херсонської області бійці його взводу вже витирали скупі чоловічі сльози над свіжою могилою свого командира.

Свій подвиг Новіков здійснив на вулицях Мелітополя, де йшли тяжкі бої. Він командував взводом автоматників горлівської дивізії. Під час фашистської контратаки тяжко поранили командира, і тоді командування взводом взяв на себе він, сержант Сергій Новіков. Його перший батальйон 19 жовтня відбив 18 ворожих атак. Два «тигра» Сергій підірвав протитанковими гранатами і знищив вогнем автомата 30 фашистів. Після визволення Мелітополя Горлівська дивізія наступала на Перекоп, де Новіков був тяжко поранений. Його доставили у медсанбат, який знаходився в нашому селі. Звістка про нагороду прийшла 1 листопада 1943 р., а 5 листопада Новікова не стало.

У 60-ті, 70-ті рр. були встановлені тісні дружні стосунки між григорівцями і сім'єю Новікова у Воронежі, а також з піонерами мелітопольського Будинку піонерів і комсомольсько-молодіжною бригадою заводу тракторних агрегатів, яка носила ім'я С. Новікова. Мама Сергія -Наталя Микитівна 7 разів приїздила до нашого села, щоб поклонитися пам'яті свого сина. Неодноразово з нею були і піонери, і комсомольці з Мелітополя. Також у Григорівці з Наталією Микитівною побували студентка Воронезького авіаційного училища ім Новікова – Ольга Перегудова, голова ради музею Алла Василівна Долиніна, дружина Сергієвого брата Дмитра – вчителька Ольга Іллівна. Дорогих гостей зустрічали хлібом-сіллю, жили гості у григорівських колгоспників, побували на виробничих ділянках, у школярів. Наталя Микитівна дякувала жителям Григорівки за велику шану, яку віддають вони загиблим у минулій війні.

2.7. Післявоєнна відбудова і життя в 50-ті-60-ті роки

Після визволення Чаплинського району жителі Григорівки почали відбудовувати зруйноване господарство. Сапери ще очищали поля від ворожих мін і снарядів, а колгоспники, головним чином жінки та підлітки, вже розгортали битву за майбутній урожай. Це можна підтвердити на основі документів архівного відділу Чаплинської районної адміністрації в річному звіті за 1944 рік колгоспу «Червоний партизан» на 1 січня 1945 року, де є в наявності статистичні дані населення села цього періоду:

1) Всього лічиться в колгоспі за списком дворів (сімей і одинаків) – 214

2) Число наявних дворів (сімей і одинаків) – 207

3) В них наявність населення (не виключаючи окремих членів сімей, які знаходяться на 1 січня 1945 року поза колгоспом) – 795

4) В тому числі: наявних працездатних віком 16 років і старше:

а) Чоловіків від 16 до 60 – 56

б) Жінок від 16 до 55 – 213

5) Наявних підлітків від 12 до 16 років – 57

А склад колгоспу ім. Калініна становив на цей час:

1) Всього лічиться в колгоспі за списком дворів (сімей і одинаків) – 161

2) Число наявних дворів (сімей і одинаків) – 61

3) В них наявність населення (не виключаючи окремих членів сімей, які знаходяться на 1 січня 1945 року поза колгоспом) – 544

4) В тому числі: наявних працездатних віком 16 років і старше:

а) Чоловіків від 16 до 60 – 58

б) Жінок від 16 до 55 – 143

5) Наявних підлітків від 12 до 16 років – 74

Статистичні дані за 1945 рік станом на перше січня 1946 року теж підтверджують, що більшість населення були підлітки і жінки .[19]

Аналізуючи ці дані, можна зробити висновок, що чоловіки були на фронті, а жінки і підлітки тяжко працювали на відбудові зруйнованого господарства і сіяли хліб.

Село мало не надто привабливий вигляд: зруйновані оселі, сірі землянки, практично не було зелених насаджень, тільки де-не-де росли акації.

До Великої Вітчизняної війни школа дала країні 8 випускників, 86 осіб з неповною середньою освітою. Переважна більшість продовжувала навчатись і здобула бажану спеціальність, багато працювало у колгоспах, радгоспах, на заводах і фабриках країни.

У Великій Вітчизняній війні приймало участь 27 випускників, багатьох нагороджено орденами і медалями.

По кілька урядових нагород одержали за бойові подвиги та за труд у тилу ворога Терлецький Опанас Д., Любецький В. В., Богачевський В. І

Дев'ятий випуск, перший після звільнення нашої території від німецьких загарбників, відбувся в рік Перемоги.

Десятий випуск (1945 – 1946 ).

Одинадцятий випуск(1946 – 1947 ).

Дванадцятий випуск (1947 – 1948 ).

Учителями в цей період були Робак З. Ст., Сєриков Павло Кіндратович, Копівська Марія Іванівна, Кліщевський Д. О., Хмільовський О.О., Повод Ф.Р

Учні писали на газетах, обгорткових паперах, підручників майже не було.

Силами вчителів та учнів відновили бібліотеку. Були тісні класи, але широкі бажання в учнів учитися, здобувати знання, щоб бути гідними батьків-воїнів. Були темні класи, та світлі надії і прагнення, ясна мета

Бракувало підручників й зошитів, зате багато енергії і захоплення навчанням.

До села почали повертатися демобілізовані воїни. Багато з них сіло за кермо трактора, комбайна та очолили важливі виробничі ділянки с/г виробництва.

Повернувся з фронту й очолив колгосп Горшков Костянтин Охрімович. Він був одним із двадцятип'ятитисячників, яких направили для організації колгоспів. Це була дуже чесна людина, вмілий керівник. Про нього і сьогодні старожили Григорівки згадують: «Він допомагав вижити людям у тяжкі роки. Працював самовіддано. Для людей. Для країни. Для себе не нажив нічого. Коли перевели його на роботу в інше село, то пішов у тій же шинелі, що із фронту приїхав».

Почалася перша механізація села. В 1952 році колгоспи «Червоний партизан» та імені Калініна об'єдналися в один- імені Калініна. Горшков Костянтин Охрімович очолював колгосп до лютого 1952 року. З лютого 1952 року його змінив і став головою колгоспу Циганок Микола Федорович. У 1955 році врожайність зернових становила 18 ц/га. В 1956 році держава виділила 300000 карбованців на проведення водопроводу (проект розроблений Яновичем Павлом Івановичем).

Перейти на сторінку номер: 1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13 Версія для друкуВерсія для друку   Завантажити рефератЗавантажити реферат