На сайті 11893 реферати!

Усе доступно безкоштовно, тому ми не платимо винагороди за додавання.
Авторські права на реферати належать їх авторам.

Сіонізм


« 31 серпня… у Женеві… 8 членів комісії рекомендували, щоб країна поділили, на 2 держави – арабське та єврейське, з інтернаціональним анклавом, які мають Єрусалим та її околиці. Меншість у якому входили представники Індії, Ірану та Югославії запропонувало створення федерального арабо-єврейськогогосударства»27.

У напруженій обстановці 29 листопада 1947 року у Нью-Йорку, в Лек-Саксес (там поміщалося будинок ООН) минуло голосування з питання про Палестині. «Результати оголошено: 33 нації включаючи Сполучені штати і Радянський Союз перед (Додаток № 6/1) голосував план розділу; 13, зокрема все арабські країни, голосували проти; 10, зокрема Великобританія утрималися»28. Отже, через 30 літ по проголошенню Декларації Бальфура, після багатьох років сіоністського руху народи світу винесли своє постанову по праві створити власну незалежну державу! «Визнання Радянського Союзу, подальше за американським, мало свого коріння… - вигнання Англії з Близького Сходу…»29 (Додаток № 8).

15 мая1941 року в основі резолюції Генеральної асамблеї ООН від 29 листопада 1947 року проголошено з приводу створення незалежного Держави Ізраїль. Біле молитовне покривало євреїв і блакитна зірка Давида (Маген Давид) послужили до створення державного прапора Ізраїлю. На офіційному гербі Держави Ізраїль зображено менора-семисвечник, формою відтворюючою рослина, яке у давнини під назвою Мория. Гілки олив, обрамляющие менору, символізують прагнення єврейського народу до миру30.

Першим офіційних документів єврейської держави стала Декларація Незалежності Держави Ізраїль. (Додаток № 7).

Основним пунктом офіційної політичної програми сіонізму було створювати єврейське держави. Сіоністи вважали держава панацеєю для єврейських мас. Проголошення єврейської держави Ізраїль 14 травня 1948 року означало виконання цієї пункту, що мало повісті до скасування організації сіоністів і припинення її діяльності. Проте сіоністи розцінили цей акт як початок нового етапи у їх деятельности.

2. Доктрина сіонізму на другий підлогу. ХХ века.

У проголошеному єврейську державу Ізраїль при владі опинилися сіоністи які стояли поблизу керівництва ішувом, вони ж очолювали палестинський філія Всесвітньої Сіоністської Організації. Так було оформлено союз ізраїльських правителів і сіонізму. Таке союзництво стає очевиднішим принаймні активізації зусиль його учасників.

Керівництво сіонізму розглядало створення державу Ізраїль як новий етап своєї діяльності. У першому після освіти Ізраїлю ХХІІІ сіоністському конгресі- 14-30 серпня 1951 року прийнята «Єрусалимська програма». У ньому були «наново» сформульовані цілі й завдання сіонізму - «посилення Ізраїлю, збір вигнанців( тобто євреїв, що були поза Ізраїлю.) у країні Ізраїлю (мають на увазі «исторический»31 чи «великий» Ізраїль у біблійних межах) й забезпечення єдності єврейського народа»32. Отже, сіонізм брав він місію діяти у інтересах Ізраїлю й виступати від імені єдиного «єврейського народу» (тобто від імені євреїв, що у різних країнах). конгрес ухвалив також спеціальну декларацію, озаглавлену «Статус і діяльність ВСО в Ізраїле».

У декларації, яка з п'яти пунктів, заявлялося про що покладається на Всесвітню Сіоністську Організацію місії «здійснення… її історичних завдань у країні Ізраїля»33. Із зазначеного метою ВСО мала налагодити тісна співпраця з урядом Ізраїлю відповідно до законів Ізраїлю (п.1). У пункті 2 зазначалися необхідність прийняття державою Ізраїль «спеціального законодавчого акта», який надав б ВСО «особливий статус»: цим ВСО одержала право в ролі «представника єврейського народу». Роль Ізраїлю по відношення до ВСО визначалася пунктом 3: «Що стосується будь-який діяльності єврейських громад поза Ізраїлю, необхідно, щоб уряд Ізраїлю координировало свої дії і консультувалося із Всесвітньою Сіоністкою Організацією». Пункти 4 і п'яти гарантували фактичне вилучення з-під юрисдикції ізраїльських законів власності й українські підприємства ВСО Ізраїлі, та юридично прикріплювали особливі форми її діяльність у країні. Таким чином, відповідно до декларації і сіоністському конгресу ізраїльські правителі мають лише ув'язнити у правові рамки статус ВСО в Ізраїлі 34.

Ухвалений кнесетом (парламентом) 24 листопада 1952 року «Основний Закон про статусі Всесвітньої Сіоністкою Організації - Єврейського Агентства для Ізраїлю» визначив правові основи партнерства між ізраїльськими керівниками і сіонізмом. Закон сформулював деякі загальні принципи, які у основі діяльності сіонізму. Зокрема, підкреслювалося, що держави Ізраїль сприймається як «результат зусиль всього єврейського народу» (ст.1); визначалася також основний завдання державу Ізраїль і сіоністського руху на наші дні, саме здійснення місії «збору вигнанців».

Законом визначалися функції Всесвітньої Сіоністської Організації, яка покликана спрямовувати свої зусилля на заохочення імміграції в Ізраїль й гадки справою абсорбції (пристосування іммігрантів до місцевих умов життя жінок у країні.) і розселення новоприбулих. Крім здійснення зазначених функцій ВСО, діючи не більше Ізраїлю, має сприяти розвитку країни й координувати діяльність єврейських установ і асоціацій, що у Ізраїлі й зайнятих прориви в загаданих вище сферах; в міжнародному плані ВСО покликана об'єднувати єврейські громади в усьому світі, спрямовувати зусилля всіх євреїв і єврейських організацій у такий спосіб, щоб забезпечувати їхню що у державотворенні Ізраїль та сприянні масової імміграції у цю країну (ст.3, 5 і 6).

Закон визначав організаційну структуру ВСО, котра водночас виступала як Єврейського Агентства (ст.3). У статті 7, 8 вказувалося, що «основи статусу форми співробітництва» між ВСО від імені її виконкому і урядом Ізраїлю будуть у наступному викладені у спеціальному угоді на кшталт рішень ХХ111 сіоністського конгресу.

За законом 1952г. ВСО отримала також додаткові переваги, в частковості статусу юридичної особи з правом вільного укладання контрактів, придбання, володіння і відчуження власності (ст. 11), звільнення всіх фондів та шкільних установ ВСО від податкових обкладань та інших примусових урядових зборів (відповідно до умов, які мають бути викладені у спеціальному угоді між урядом Ізраїлю й ВСО) (ст. 12).

Отже, Всесвітня сіоністська організація фактично отримало Ізраїлі привілейоване положення.

Але треба підкреслити, що довгоочікуваний Закон 1952 р. про статус ВСО у разі у згоді до нових норм міжнародного права, оскільки вона закріплює за ВСО право представляти євреїв, що у інших країнах, і покладає на Ізраїль особливу «інтернаціональну місію», забезпечує статус надсуверенного державного утворення.

Розподіл функцій між Ізраїлем і ВСО у тому, що сіоністська організація має можливість і спроможна досягти те, що перебуває поза межами влади й компетенції держави й у цьому полягає перевага сіоністської організації над держава. Держава і сіоністське рух доповнюють одне одного, потребують один у друге.

Отже, зусиллями правлячих кіл Ізраїлю й лідерів ВСО з метою рішення нових політичних завдань сіонізму створений і вельми своєрідна і складний механізм. ВСО, діюча серед євреїв діаспори, підпорядкована ізраїльським законам; у самому Ізраїлі ВСО виступає фактично як наддержавна організація.

Перейти на сторінку номер: 1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15 
 16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30 
 31 
Версія для друкуВерсія для друку   Завантажити рефератЗавантажити реферат