На сайті 11893 реферати!

Усе доступно безкоштовно, тому ми не платимо винагороди за додавання.
Авторські права на реферати належать їх авторам.

Сіонізм


Коло роботи і функції Всесвітньої Сіоністської Організації в Ізраїлі, і навіть її широкі правничий та повноваження було визначено спеціальним «Угодою між урядом Ізраїлю й Виконкомом сіоністської організації- Єврейського агентства»35, підписаної липні 1954 року (на основі закону 1952 року).

У цій угоді Виконком ВСО- Єврейського Агентства покликаний здійснювати найширшу діяльність. За кордоном він відає питаннями імміграції євреїв і перерахування їх власності Ізраїлю, а Ізраїлі сприяє абсорбції переселенців, здійснює сільськогосподарську колонізацію, і з допомогою своїх установ - «Керен Кайемет» і «Керен Хайесод»- набуває землі, сприяє поліпшенню їхнього освоєння і несе відповідальність за пошук фінансових і матеріальних ресурсів для своєї діяльності. Виконком ВСО надає допомогу культурним закладам в Ізраїлі. З іншого боку, Виконком ВСО бере участь у створенні та розширенні підприємств, у розвитку й заохочення інвестування приватного капіталу Ізраїль, тобто здійснює широку підприємницьку діяльність; нарешті, Виконком ВСО координує роботу всіх єврейських установ і організацій, що діють рахунок коштів громадських фондів.

Угодою 1954 року обмовляється, що Виконком ВСО повинен діяти у відповідність до ізраїльськими законами. Проте мають місце особливі відносини між керівництвом ВСО і урядом Ізраїлю. Так, уряд Ізраїлю зобов'язане ставити до відома Виконком щодо будь-якого що стосується його функцій законопроекту ще доти, як він внесений до кнесету. З іншого боку, Виконком ВСО може уповноважте за проведення своїх можливостей, і навіть передавати свої функції чи права фактично кожному, з його розсуду, придатному для цієї наукової установи, лише з попереднім нотифікациєю звідси уряду.

Нарешті, уряд зобов'язане надавати Виконкому ВСО та її установам всіх передбачених законом у межах такої угоди вирішення і пільги, наприклад податкові. Координація діяльності уряду та виконкому ВСО в передбачених угодою сферах повинна здійснюватися через Координаційне Правління, створюване на паритетних засадах із членів уряду Ізраїлю й виконкому ВСО36.

Американський автор Пестощів пише, що «з допомогою юридичної погляду ВСО є органом держави; ідеологічно ж обидва утворюють дуумвірат, має на меті встановлення контролю за єдиної нацією, розсіяною у всьому мире»37.

За словами колишній президент ВСО М. Гольдмана, ідея угоди 1954 року у цьому, що «сіоністське рух» є приводним ременем, який пов'язує єврейський народ із державою і направляє его»38. Інакше кажучи, створено єдиний і взаємодіє механізм, особлива політична структура.

Отже, після утворення Держави Ізраїль сіоністи свої зусилля надіслали двох напрямах: а регіональному масштабі – створення юридичного і політичного єдності державу Ізраїль і сіоністської ідеології з єдиною метою перетворення Ізраїлю провідника цілей сіоністів; б) у світовому масштабі – створення якогось правничої освіти, яке користувалося б правами наддержавною організації та яке об'єднало б єврейські громади в усьому світі, здійснюючи з них політичний контроль.

Ідеологічне і політичне обгрунтування поняття «сучасний сіонізм», сутності його політичної програми дали сіоністськими ідеологами відразу після державотворення Ізраїль. Уже сесії Генерального ради у серпні – вересні 1948 року був заявлено початку «нової доби» історія «єврейського народу» про необхідність «мобілізації всіх потребує матеріальних та моральних ресурсів народу» за дотримання «твердої дисципліни» в ім'я «досягнення остаточної победи»39.

ХХ111 сіоністський конгрес також керувався необхідністю «знову сформулювати сутність сіонізму перед стали очевидними фактами нової действительности»40, тобто у умовах існування Ізраїлю.

Поняття «сучасний сіонізм», ідеологічна концепція у витлумаченні її теоретиками сіонізму зводиться ось до чого: все євреї в усьому світі утворюють одну націю; держави Ізраїль є законним представником тієї частини нації, яка зараз переживає «Сіону»; сіоністська ж організація є уповноваженим представником нації, яка перебуває будь-якому іншому державі. Нарешті, обидва партнера можуть розпочинати договори і угоди, і співпрацювати друг з одним задля досягнення загальної цели41.

Концепція «всесвітньої єврейської нації», єдності «єврейського народу» і Ізраїлю отримала конкретне вираження у ролі офіційної політичної практики міжнародного і ізраїльського сіонізму.

ХХ1V сіоністський конгрес, що проходив з 24 квітня до 7 травня 1956 року у Єрусалимі, приділив особливу увагу організованою структурі системи міжнародного сіонізму. Аналізуючи цей етап організаційної перебудови сучасного сіонізму вирішувалася завдання «подолання кризи у движении»42. Був висунуть план розширення ВСО шляхом включення до який і несіоністських організацій. Цей план зараз ліг основою нового Статуту ВСО, схваленого сіоністської організацією в 1960 р

Отже, у Світовій Сіоністської Організації відтепер могли засідати як сіоністи, і несіоністи, хоча, як визнавала газета «Джерузалем Посаду», таке явище «вихолощує ідеологічне зміст движения»43. Тоді як міжнародний сіонізм прагнув поширити своє впливом геть єврейські громади у різних країнах (Проведення робилася рухом Мизрахі).

Політичні мети партнерства Ізраїлю й сіонізму зафіксовані у рішеннях сіоністських конгресів. Так, на ХХ1V сіоністському конгресі була прийнята політичну декларацію, у якій конгрес висловлював «глибоку занепокоєність небезпекою, загрозливою державі Ізраїль» через відкрито висловлюваних «агресивних намірів» арабських держав; у своїй подчёркивалась «нерозривність історичних перетинів поміж єврейським народом і Країною Ізраїля»44.

Конгрес щодо справи санкціонував курс - на інтеграцію Ізраїлем арабських територій, які є результатом війни 1948-1949 років.

Проведений у грудні 1960- січні 1961 року ХХV сіоністський конгрес мав виконувати завдання ідеологічного і практичного характеру. Він пройшов під гаслом «Алію», особливо із багатьох країн Заходу. конгрес ухвалив «Звернення всім євреям мира»45, яке містив заклик іммігрувати в Ізраїль в ім'я «двоякого блага»: є й у себе. Підкреслювалося також, що «імміграція має бути основним сенсом життя єврейських громад в усьому світі».

Зміцнення союзу Ізраїлю й сіонізму йшло тоді, як і плани сіонізму трансформувалися у офіційний політичного курсу Ізраїлю. Ізраїльско-сіоністський альянс був остаточно оформлений шляхом підписання 15 березня 1964 року уряд Ізраїлю й виконкому ВСО офіційного «Коммюніке».

У «Комюніке» підкреслювалося, що «зусилля, мають метою впровадження сіоністського духу у життя євреїв, є спільними справами держави Ізраїль і представництва Всесвітньої Сіоністської Организации»46. Тому уряд виражало «життєву зацікавленість» у діяльності сіоністської організації серед євреїв «діаспори» і «свою готовність надавати усіляку підтримку» здійсненню цієї діяльності.

Отже, офіційно визнавши себе партнером сіоністського руху, уряд Ізраїлю взяла себе відповідальність за діяльність Всесвітньої Сіоністської Організації з усіма наслідками, що виходили звідси. Тодішній прем'єр-міністр Ізраїлю Л. Ешкол розцінив «Комюніке» 1964 року як і настання нового етапу у відносинах держави Ізраїль і сіоністкою организацией47. Натомість, міжнародний сіонізм отримав широкі змогу виконання своєї політичної практики.

Перейти на сторінку номер: 1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15 
 16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30 
 31 
Версія для друкуВерсія для друку   Завантажити рефератЗавантажити реферат