На сайті 11893 реферати!

Усе доступно безкоштовно, тому ми не платимо винагороди за додавання.
Авторські права на реферати належать їх авторам.

Сіонізм


Цілі сучасного сіонізму:

1) досягнення єдності єврейського народу, перетворення країни Ізраїлю центр тяжіння всім євреїв;

2) сприяння посиленню держави Ізраїль;

3) збирання єврейського народу Країні Ізраїля;

4) збереження самобутності єврейського народа;

5) захист прав євреїв в усіх країнах де їх проживают.

Список цитованою литератури.

1. Турки визнавали заступництво іноземних громадян консульствами, що існували в Ерец-Ісраель з ХІХ століття, тому більшість євреїв залишалися підданими європейських держав.

2. Історія Єврейського національного руху 1914-1949г. Бібліотека Алия,

Єрусалим, 1993 – 250 з. 16с.

3. Саме там, з. 17с.

4. Гайсинович М.Д. «Міфи і дійсність». Львів, 1980 с.13.

5. Прем'єр-міністр державу Ізраїль. 1969 по 1974 року.

6. Меїр Р., Моє життя. Чимкент, 1997.

7. Ідеологія і практика міжнародного сіонізму: збірник наукових трудов. Київ. 1981- с.112.

8. Раніше Хаїм Вейцман заручився підтримкою політичних діячів Англії, які у 1916 року увійшли до уряду Великобританії, серед них:

Ллойд Джордж,- примьер-министр, Бальфур- міністр закордонних справ, Марк-Сайке- член військового кабінету міністрів та радник уряду щодо справ Близького Сходу, Ян Смате- член військового кабінету.

9. Історія Єврейського національного руху 1914-1949г. З. 38

10. Корнєєв А.А. Класова сутність сіонізму. Политиздат України, 1982. с.105-106.

11. Проти сіонізму та ізраїльською агресії (збірник матеріалів прогресивної печати).М., 1974, с.13.

12. Історія Єврейського національного руху 1914-1949г… , с.62 13. Саме там, с.67. 14. Меїр Р., Моє життя. Чимкент, 1997.

15. Саме там . 16. Саме там. 17. Саме там. 18. Horizont, 1970, №3, P.S. 29. 19. Меїр Р., Моє життя. С.161. 20. Сіонізм: теорія і практика. М., 1973, с.58.

21. Akftn zur Deutschen Auswartigen Politik 1918 – 1945? Serie D, Bd.5,

665f. Ww 575/1542/37521-529. 22. За російське справа. Санкт-Петербург, № 10 (42), 1996.

23. Прем'єр-міністр Ізраїлю 1948-1954, 1955-1963гг. 24. Меїр Р., Моє життя. З. 195,200. 25. Історія Єврейського національного руху 1914-1949г. С.167. 26. Меїр Р., Моє життя. С.242 27. Саме там, с.254. 28. Саме там, з. 255 29. Саме там, с.255. 30. Факти про Ізраїлі. Єрусалим, 1992 р.

31. Сіонізм. Єрусалим, 1973, с.270. 32. Who’s Who in Israel, 1973-74, Тель-Авів, 1974, с.461. 33. Lasky М. Between Truth and Respose San Francisco, 1956, стр.47-48.

34. The World Zionist Organization/ Jewis Agency for Israel. Status (Law),5713-1952 (24 November),- “Laws of the State of Israel, 5713-

1952/53, t. V11, Jerusalem, 1953, с.3-4 35. The Jewis Agency for Israel, Єрусалим, 1960, №16, с.32-35. 36. Координаційне правління було створено ще 1951 року, яке правової статус було встановлено Законом 1952 року й подтверждён угодою 1954 року.

37. Lasky М., Between Truth and Respomse…,с.48. 38. Issues, Нью-Йорк, 1965, №32, с.39. 39. The Palestine Year-Book and Israel Annual, New York, 5709 (1948-49). стор. 25-26.

40. The Jerusalem Post, 27. Х11.1964. 41. Lasky М., Between Trusth and Response…, стр.49. 42. The Jerusalem Post, 2.VI.1959. 43. The Jerusalem Post, 5.VI.1959. 44. Енциклопедія сіонізму та Ізраїлю, Т. 1, Иерусалим,1970, з. 211. 45. The Jerusalem Post, 9.1.1960.

46. The Jerusalem Post, 16.111.1964.

47. The Jerusalem Post, 25.X11.1964. 48. Саме там. 49. The Jerusalem Post, 31. XII. 1964. 50. The Jerusalem Post, 3. 1. 1965.

51. The Jerusalem Post, 31. XII. 1964. 52. The Jerusalem Post, 3. I. 1965. 53. The Jerusalem Post, 19. /1. 1968. 54. The Jerusalem Post, 1. /1. 1968. 55. New Middle East, February 1972. 56. Моджорян Л.А. Злочинна політика сіонізму і міжнародний право, М.,

1973. 57. The Jerusalem Post, 5. /1. 1968. 58. Х11 з'їзд Комуністичної партії Ізраїлю, М., 1972, стр.123. 59. Енциклопедія сіонізму та Ізраїлю, Т. 11, Иерусалим,1970 з. 1231. 60. The Jerusalem Pos, 3. II. 1975.

61. Blumbergn N.M., The Congress: Can Israel Survive without Zionism,-New

Middle East, 1972, February, стор.9. 62. Саме там, стор.9. 63. Саме там , стор.9. 64. The Jerusalem Post, 1. II. 1972. 65. Blumberg N.М., The Congress: Can Israel Survive without Zionism… , стор.11. 66. Сіонізм не расизм, але винним залишиться Ізраїль. internet mignews. ru/news/politic/world/durb draft 209. html.

3. Ізраїль і діаспора: різні погляди на доктрину сіонізму.

Оскільки описуване мною явище настільки своєрідно, зрозумілі, мабуть, і труднощі, що з'явилися при знаходженні найбільш адекватних форм тлумачення різноманіття суперечливості цього явища.

Численні факти, які стосуються найрізноманітніших областей життя: соціальних відносин, політиці, культурі, суспільної думки, громадської з психології та таке інше, показують, що на даний час вся складність відносин між євреями Ізраїлю й діаспори визначається першу чергу наступним фундаментальним обставиною: Ізраїлі євреї утворили націю, здобули державність- в діаспорі вони продовжують вести існування як етнічні меншини, включені в инонациональние нашого суспільства та підлеглі інонаціональної структурі державної влади. Навряд чи є потреба у рамках вузькоспеціального дослідження докладно викладати добре відомі у громадської науці загальних положень про ту роль, яку грає суверенне національну державу в ХХІ столітті у розвитку продуктивних сил народу, його національної, громадської і політичної життя, ідеології й культури. Роль ця дуже значна у звичайних умовах, а умовах Ізраїлю, коли освіту держави сталося надзвичайно специфічним, унікальним чином, роль структурі державної влади, державних інституцій придбала підвищену значимость.

Ідеологи сіонізму вважали, держава, у якому євреї будуть складати все населення чи з меншою мірою будуть пануючим більшістю, дозволить все історичні, соціальні, культурні, психологічні і моральні проблеми єврейського народу. Але вони, по зовсім зрозумілих причин, не передбачали, та й навряд чи передбачити, все наслідки, які з факту створення національної держави. Чим довше існує держави Ізраїль, то очевиднішими стає, що національну державу як відкриває народу нові можливості розвитку, а й піддає його складним, а часом і важким випробувань, накладає народ велику відповідальність. Відомо, що сучасну епоху міжнародне економічне, політичне й навіть культурне спілкування і взаємодія народів здійснюється з допомогою державні органи, під покровительством структурі державної влади. Такий спосіб міжнаціонального спілкування передбачає розробку спеціальної державної політики у кожної із окремих сфер міжнародних зв'язків. З підвищенням ролі держави в внутрішнє життя націй розвинулося явище, зване національним, точніше, національно-державним, егоїзмом. Держава за логіці речей має насамперед і найбільше турбуватися про своєму зміцненні, про безпеку- він сам себе зберігає, опікується, відтворює. У державній ідеології й політики і знаходить прояв національно-державний егоїзм, тобто самодостатня турбота про своєму самозбереженні, про своєму самовоспроизводстве.

Однією з чинників, що ускладнюють відносини між Ізраїлем і діаспорою, служить саме ізраїльський національно-державний егоїзм, яка у поєднаному діях та образі мислення ізраїльських державних, політичних і суспільних діячів, представників ізраїльських політичних, військових і культурних елітарних груп. Серед єврейського населення діаспори чуються уразливі і роздратовані нарікання на егоїзм ізраїльтян, котрі дивляться на єврейські громади поза Ізраїлю як у «дійну корову», котра нібито зобов'язана постійно живити ізраїльську націю: «…багато євреї в діаспорі, тим щонайменше відчувають, що Ізраїль завжди розцінював чимось належне пріоритет власних потреб, інтересів і поглядів; погляди, інтереси й потреби єврейських громад в діаспорі ізраїльської стороною не приймаються до уваги в достатній мірі, а часом зовсім игнорируются»1.

Перейти на сторінку номер: 1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15 
 16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30 
 31 
Версія для друкуВерсія для друку   Завантажити рефератЗавантажити реферат