На сайті 11893 реферати!

Усе доступно безкоштовно, тому ми не платимо винагороди за додавання.
Авторські права на реферати належать їх авторам.

Сіонізм


У організаційному плані питань попередником руху політичного сіонізму і представництва Всесвітньої Сіоністської Організації було об'єднання, назвавшее себе «Ховевей Ційон» («Полюбили Сіон»). Його відділення – палестинофілські організації виникли в 80-90-ті роки окрім Росії, Німеччині й Великій Британії та за іншими великих державах: у Німеччині, США25. Вона об'єднувала таких людей, які живили інтерес до ідей єврейської сільськогосподарської колонізації в у Палестині та майбутнього євреїв на Святій землі, тобто, якщо така дозволено сказати, «ранніх» сіоністів. Організація «Ховевей Цийон» найактивніше діяла у Росії: серед її керівників виділялися згаданий Л. Пінскер і рабин Самуїл Могилевер з Білостока. Фінансову допомогу діяльності «Ховевей Цийон» надавав барон Едмунд де Ротшильд26. Коли Теодор Герцль проголосив навесні 1896 року, підстава руху політичного сіонізму, члени «Ховевей Ційон» приєдналися до цього руху. Своєю метою Ховевей Ційон ставить практичне переселення євреїв до Палестини і є підстави там зразковою землеробській колонії. Така історія виникнення з так званого, «поселенського» сіонізму.

Загальна ідея сіоністської колонізації в у Палестині та пов'язані із нею концепції творення оновленого і переродженого єврейського національного суспільства на умовах нового існування розроблялися представниками єврейського інтелігенції у країнах діаспори; ці й концепції відбивали настрої і сподівання трудящих, і пауперизованих мас єврейського населення європейських, переважно східноєвропейських країн. Найбільш активну частину «практичних» сіоністів, що переселяються до Палестини, становила молодь із «риси осілості». У тому сіонізмі воєдино сплелися романтичне потяг до свободи, прагнення соціальної справедливості та почуття важко оскорблённого національної гідності. У соціалістів-сіоністів, як вони себе називали, під впливом специфічні умови єврейського життя у Росії, Австро-Угорщини, Румунії соціальні надії були сильно вирізняються націоналістичними почуттями. Нація, народ як збірні поняття стали у романтично налаштованої сіоністської молоді чимось священним.

Першої групою руху Ховевей Ціон реально яка й здійснила сіоністське переселення до Палестини була «Билу» (скорочення фрази з пророка Ісайї (- 2,5): «Будинок Якова, руште і знайдемо»), що виникла Харкові серед молоді та студентів, вражених погромом 1881 року.

Метою «Билу» була організація масової алії в Ерец-Ісраель 27. У опублікованому билуйцами відозві говорилось:

«… І ми, що підписали цю відозву, - представники молодого покоління. Ми сповнені свіжих зусиль і маємо відкритий увесь світ. Ми можемо присвятити наші душевні і відродженню від рідної землі… ми знаємо, що велика мета досягається нелегко… знаємо, що буде який чимало років копіткої праці, як настане великий дні свят. Але лише з цьому шляху ми знайдемо своє майбутнє, лише цього наша надія, яка дає нам собі силу й мужність вступити нового путь.

Ми після того, син Ізраїлю, і всією душею закликаємо: «Підніміть прапор Сіона…» (Ирмияху, 4:6). Нашим гірким скитаниям прийде кінець, і після тисячі років страждань вигнанці знайдуть відпочинок землі предків. Ми їстимемо хліб, вирощений нашими руками… більше думати тут чужими. Народ Ізраїлю…. Ти єдиний шлях, і лише з ньому ти знайдеш вічне порятунок. Цей шлях веде до Сіону. До Сіону, до Сіону, у країну батьків- в Ерец- Ісраель !»28.

З статуту суспільства «Билу».

1. Мета товариства - політико-економічне і національно-духовне відродження єврейського народу Ерец-Ісраель .

2. Суспільство прагнути об'єднати всіх людей, незалежно від соціального становища, віруючих, і невіруючих, в ім'я цієї святої мети, інакше, - в ім'я заселення та освоєння Ерец-Ісраель 29.

Вони переселялися до Палестини і після кілька років труднощів, в 1884 року заснували поселення Хадра. Серед билуйцев, як і в всьому русі Ховевей Цийон, спільно працювали релігійні і напіврелігійні люди. Білуйці запросили себе працювати рабином поселення ортодоксального р. Меира Белкинда (який згодом захищав билуйцев від нападков з релігійних проблемам що виходили Старого ишува: рабини вимагали, по древньому обряду, припиняти обробку землі кожен сьомий рік)30.

Пинскер підтримуючи палестинофілів, скликав в 1884 року у Каторіцях 1-ї палестинофільский з'їзд, в 1887 в Друскениках- другий. По містам стали роз'їжджати агітатори з промовами в синагогах і громадських зборах. Колонізація проводилася шляхом закупівлі земель коштом пожертвувань. Зрозуміло, і те, що пристраснішими проповідниками палестинофілського руху ставати Смоленскин. Він пов'язувався із різними англо-еврейскими діячами, а коли рух зіштовхнулося з опором Світового Єврейського Союзу, бажав не колонізації Палестини, а напрями єврейської еміграційної хвилі до Америки, він обвинуватив його у "зраді народній справі.

У палестинофильского руху були й противники, до них віднести консервативні кола, зокрема рабинат, який вбачали у цьому перебігу злочин проти божественної волі, «зазіхання на віру в Месії, який сам має повернути євреїв до Палестини. Прибічники асиміляції вбачали у палестинофильстве реакційний прагнення відокремити євреїв від України всього культурного людства. Відтак можна дійти невтішного висновку, «Билу- група рух Ховевей Цийон, була найпершою реально який здійснив сіоністське переселення до Палестини. Статут «Билу» вважатимуться основою поселенського сіонізму. Результат діяльності - організація масової алії. Зародженню поселенського сіонізму сприяли:

Негативне ставлення, і ассимиляционному руху з боку чільних громадських діячів П. Смоленскина, Л. Пинскера і других;

Ідеї М. Гесса викладені у книзі «Рим і Єрусалим»; і навіть розпал антисиметизма- погроми 1881.

Практичні ж успіхи палестинофильского руху виявилися занадто малі. Чимало понять з колоністів виявляли свою непридатність до землеробства. У початку 90-х колонізація пережила криза, викликаний заворушеннями закупівлею земель, і навіть розпорядженням Туреччини, тодішньої володарки Палестини, заборонити російським євреям висадку в палистинских портах. У той тяжкий час для палестинофильства висувається мислитель і організатор Ушер Гинцберг, з 1889 року виступає під псевдонімом івритом- Ахад-ха- Am («одне із народу»). Він критикує практичне палестинофильство.

Його установка така: «колись, ніж направити свої зусилля до «відродженню землі», треба подбати про «відродження сердець», про розумовому і моральному удосконаленні народу». «Встановити у центрі єврейства живе духовне прагнення об'єднанню нації, її порушення і вільного розвитку на кшталт національному, але засадах общечеловеческих»31. Згодом цей визначили як «духовний» сіонізм.

У 1889 року Ахад-Гаам створив лігу «Бней Моше» («Сини Мойсея»). У її маніфесті возглашалось, що «національну свідомість має приматнад релігійним, індивідуальні інтереси підпорядковуються национальним»32. Практично цю організацію створила підгрунтя до політичного сіонізму Герцля, якому так протистояв її руководитель.

У основі концепції єврейської культури, виробленої Ахад- ха-Амом, лежала ідея наступності. Створює культуру народ, по Ахад-ха- Аму, живий організм. Єдність народу забезпечується властивим йому особливим духом- «духом народу»- і наступністю поколінь. «Дух народу» несе у собі основні національні цінності, що виявляються у мові і культурі. Ключовими цінностями єврейської культури Ахад-ха-Ам вважав іврит, Ерец-Ісраель , єврейську літературу, і історію, основні побутові традиції народу. «Дух народу»- породження історії. Національний характер немає раптово, поволі формується умовами життя народу, і з перебігом часу й сам стає чинником історії. Минуле все більш і більше впливає на справжнє. У результаті історії «дух народу» зазнає змін, але тільки повільно й поступово. Ці зміни в змозі повністю стерти з потребами національної життя печатку, накладену минулим. «Дух народу» може вбирати у собі цінності чужих культур, але за цьому він переробляє їх відповідно до свого потребам образом33.

Перейти на сторінку номер: 1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15 
 16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30 
 31 
Версія для друкуВерсія для друку   Завантажити рефератЗавантажити реферат