На сайті 11893 реферати!

Усе доступно безкоштовно, тому ми не платимо винагороди за додавання.
Авторські права на реферати належать їх авторам.

Причини поразки український національно-визвольних змагань періоду громадянської війни та встановлення Радянської влади в Україні

Реферати > Історія України > Причини поразки український національно-визвольних змагань періоду громадянської війни та встановлення Радянської влади в Україні

Підтверджувалися всі демократичні права і свободи громадян, рівність представників різних націй УНР. Але реалізувати основні положення IV Універсалу УЦР не встигла. 26 січня (8 лютого) 1918 р. Київ перейшов до рук більшовиків, а УЦР переїхала до Житомира.

Успіхи більшовиків примусили лідерів УНР шукати могутніх союзників. На мирних переговорах у Брест-Литовську 27 січня (9 лютого) 1918 р. було підписано договір між УНР і чотирма державами німецького блоку.

29 квітня 1918 р. вона зібралася на чергове засідання. Тут, окрім інших законів, обговорювалася і була прийнята Конституція УНР, що мала демократичний характер. Це було останнє рішення УЦР. Того ж дня, 29 квітня 1918 p., було здійснено державний переворот, влада УЦР скасована, а П. Скоропадський проголошений гетьманом України.

14.06.1918р. рада міністрів видала «Закон про право продажу та купівлі землі», в якому серед інших були такі статті:

1) «Кожен власник сільськогосподарських та лісових маєтностей» .має право продажу їх без обмеження розміру.

2) Одна фізична чи юридична особа має право набувати купівлею або даруванням сільськогосподарські ділянки з тим, щоб розмір загальної їх площі не перевищував 25 десятин.

3) Державний земельний банк набуває сільськогосподарські та лісові маєтності без обмеження їх кількості, але з тим, що розпродує їх на підставі цього закону.

22 жовтня 1918р. була організована Вища земельна комісія, яку очолив П.Скоропадський. Завданням цієї комісії було виробити основні земельні реформи. На початку листопада з’явився проект аграрної реформи, основними принципами якого були такі: всі великі земельні маєтки мали бути примусово викуплені державою й потім розподілені між селянами за допомогою державного земельного банку, але не більше, ніж по 25 десятин в одні руки.

За період правління П.Скоропадського почала відновлюватись фінансово-кредитна система України. Законом від 9 травня встановлювалася національна грошова одиниця - карбованець, стабільність якого зміцнилась. Він забезпечувався природними багатствами України, головним чином цукром. Але у гетьманській державі допускався неконтрольований обіг російських рублів та «керенок», німецьких марок та австро-угорських крон.

В Україні тривало подальше скорочення промислового виробництва. На металургічних заводах Півдня з 63 доменних печей на кінець травня 1918р. працювало 4, а на кінець серпня лише 2. До осені з 102 мартенівських печей були в дії тільки 7. Виплавлення чавуну в 1918р. скоротилося порівнено з 1913р. в 11 разів, сталі в 13, видобуток залізної руди - в 17.

Масового характеру набуло безробіття. Так, у 1918р. у 23 містах України налічувалося 180,6 тис. безробітних. На криворізьких рудниках безробітними стали понад 90% всіх робітників. Підірваними були продуктивні сили сільського господарства. Через скорочення в 1918р. посівних площ майже наполовину порівнено з довоєнним періодом зменшилася товарна маса зерна. Внаслідок цього зросла спекуляція. Робітники великих міст й промислових центрів одержували, і то не щодня, лише по фунту хліба на день.

У грудні 1918 р. Гетьманат був повалений Директорією на чолі з С.Петлюрою. 26 грудня 1918 р. вона видала Декларацію, в якій заявила про свій намір експропріювати державні, церковні та великі приватні землеволодіння для перерозподілу їх серед селян. Уряд брав на себе зобов’язання бути представником інтересів робітників, селян і «трудової інтелігенції».

На відміну від гетьманського уряду, Директорія вдалася до здійснення соціально-економічних заходів соціалістичного спрямування, як-от:

• у сфері державного управління передбачала передати владу Трудовим радам селян, робітників та інтелігенції;

• найвища законодавча влада передавалася Трудовому конгресові — своєрідному парламентові, сформованому з депутатів від селян, робітників, інтелігенції, працівників залізниці і пошти, без участі «поміщиків і капіталістів»;

• планувалося скасувати всі антинародні рішення гетьманського уряду, відновити 8-годинний робочий день, робітничий контроль.

У зв’язку з критичним політичним та воєнним становищем, в якому з самого початку діяла Директорія УНР, їй не вдалося налагодити управління економікою. У ряді галузей промисловості України, посилився процес роздроблення виробництва. Зросла частка середніх і невеликих підприємств. Загострювався паливний голод. Залізо-рудна і марганцева промисловість у 1919р. повністю припинила свою діяльність. Не працював жоден рудник. Різко скоротила виробництво машинобудівна промисловість України. Істотно зменшилося виробництво цукру. Все це негативно відбивалося на матеріальному становищі населення, особливо міського. 4 січня 1919р. згідно з законом Директорії українські гроші було визнано єдиним законним засобом виплат на території України. І хоч українська влада швидко втратила більшу частину території, українські гроші мали більшу купівельну вартість ніж «керенки», більшовицькі рублі чи «денікінки».

Поштовх до поглиблення конфлікту дав земельний закон Директорії, опублікований 8 січня 1919р. Закон Директорії декларував ліквідацію приватної власності на землю. Верховна власність землі визвалася за державою. Згідно закону виходило, що вивласненню підпадали й селянські господарства, які до того часу мали більше 15 десятин. На додаток до закону 8 січня 1919р. Директорія УНР видала ще окремий закон з 18 січня 1919р. про додатковий земельний наділ для козаків армії УНР. Кожен волк УНР мав право отримати додатково 2 десятини землі і 2000 гривень безпроцентної позики на господарювання, яку належало сплатити за 5 років по закінчення війни.

Більшовицька пропаганда закликала селянство забирати землю негайно в свої руки, бо Директорі, мовляв, має в своїй програмі передати землю в руки «куркулів». В кінці 1918р. на початку 1919р. більшовики захопили значну територію України. Вже 5 лютого 1919р. вони захопили Київ. Більшовики почали скоро там, де вони міцніше закріпилися на Україні, відбирати в селян розділену з поміщецьких маєтків землю, стали заводити «совхози» і сільськогосподарські «комуни».

3. Міжнародне становище України та зовнішня політика

національних урядів в період громадянської війни.

Самостійна міжнародна діяльність Центральної Ради розпочалася лише після проголошення III Універсалу. Розвиток тогочасних політич­них подій у Східній Європі та проголо­шення УНР III Універсалом від 20 лис­топада 1917 року не могли не викли­кати інтересу держав Антанти, насам­перед — Франції та Великобританії.

Одночасно й молода Україн­ська держава була зацікавлена в між­народно-правовому визнанні з боку цих країн, тим більше, що саме вони, зважаючи на її важливе геополітичне та стратегічне значення, першими у європейському співтоваристві виявили бажання встановити близькі зв'язки з УНР.

Проголошення IV Універсалом незалежності УНР дало Центральній Раді юридичне право представляти інтереси республіки на міжнародній арені.

Першими ж Україну як само­стійну державу визнали de jure дер­жави Центрального блоку (Німеччина, Австро-Угорщина, Болгарія та Туреч­чина). Відбулася ця подія на мирних переговорах у Брест-Литовську. На пленарному засіданні 12 січня 1918 року міністр закордонних справ Австро-Угорської імперії граф Чернін виступив із заявою, в якій українську делегацію було визнано уповноваженим представником само­стійної Української Народної Респуб­ліки. Незабаром після цього Україна була визнана de jure Німеччиною, Австро-Угорщиною, Болгарією та Ту­реччиною самим фактом підписання мирного договору у Брест-Литовську 9-го лютого 1918 року. За його умовами:

Перейти на сторінку номер: 1  2  3  4  5  6 Версія для друкуВерсія для друку   Завантажити рефератЗавантажити реферат