На сайті 11893 реферати!

Усе доступно безкоштовно, тому ми не платимо винагороди за додавання.
Авторські права на реферати належать їх авторам.

Недостатність мітрального клапана

Реферати > Медицина > Недостатність мітрального клапана

Міністерство освіти і науки України

Львівський техніко-економічний коледж

Національний університет «Львівська політехніка»

Реферат

з предмету:

”Фізична культура”

на тему:

«Недостатність мітрального клапана»

Виконав:

студент групи БЕ-31

Кулинич Степан

Львів 2011

Недостатність митрального клапана

Визначення

Недостатність мітрального клапана (НМК) - один з найстарших і найбільш частих кардіологічних діагнозів, що зустрічаються в практиці лікаря-інтерна.

Під мітральной недостатністю (МН) варто розуміти стан, при якому під час систоли лівого шлуночка (ЛЖ) частина крові попадає в порожнину лівого передсердя (ЛП) проти нормального струму крові по камерах серця. Цей патологічний зворотний струм крові називається мітральна регургітація й може розвиватися як при первинній поразці стулок клапана, так і при поразці підклапанного апарату, хорд і при перерозтяганні клапанного кільця (вторинна, відносна МН).

Недостатність двостулкового клапана зустрічається дуже часто, однак не можна виключити й гіпердіагностику цього синдрому (захворювання).

По-перше, це пов’язане із двома основними моментами: дуже часта наявність систоличного шуму в області верхівки серця й підстави грудини необґрунтовано трактується лікарями як МН.

По-друге, завдяки широкому поширенню методу ехокардіографії з’ясувалося, що мінімальний ступінь мітральной регургітації може мати місце й у практично здорових людей.

Виходячи зі сказаного, сьогодні виділення МН як синдрому (захворювання) базується насамперед на визначенні мітральной регургітації не менш II ступеня по даним допплер-ехокг. (Це дозволяє відсіяти всі сумнівні й прикордонні, з нормою, випадки й виділити хворих із щирої МН, яким необхідний контроль і лікування.

Етіологія МН

Всупереч поширеній думці, на частку первинної МН, пов’язаної з ревматичною поразкою стулок мітрального клапана, доводиться не більше 1/3 всіх випадків клінічно вираженої мітральной регургітації. При ревматичній поразці стулок мітрального клапана регургітації, як правило, супроводжується утворення стенозу лівого атриовентрикулярного отвору. У цьому випадку діагноз ставиться з обліком гемодинамічного пороку.

Нарешті, остання третина випадків МН обумовлена іншими причинами. Велике значення серед них має пролапс мітрального клапана, коли реєструється “провисання” однієї або обох стулок клапана в порожнину передсердя в момент систоли ЛЖ. Незмикання стулок у цей момент може супроводжуватися появою мітральной регургітації. Пролапс мітрального клапана може бути вродженим (часто сполучається з іншими поразками сполучної тканини у вигляді синдрому Марфана або-Елерса-Данлоса й др.) або придбаним. При вродженій формі причиною пролапса можуть бути збільшення розмірів однієї або обох стулок клапана, збільшення числа й довжини хорд, порушення в місці прикріплення хорд до стулок клапана. При набутій формі найчастіше має місце міксоматозна поразка хорд у місцях прикріплення до стулок, розрив або відрив хорд (наприклад, при травмах або ОІМ), інфаркт або розрив папілярних м’язів.

Серед більше рідкісних причин МН можна виділити вроджені форми, ізольований склероз (кальциноз) стулок і мітрального кільця, НМК при гіпертрофічної кардиоміопатії й деякі інші.

Звичайно, із клінічної точки зору, найбільша увага повинна бути приділена трьом формам мітральной регургітації: органічної або ревматичної НМК (РНМК) і відносної НМК (ОНМК) при ІБС і ДКМП.

Патофізіологія й порушення гемодинаміки

Основним механізмом, що приводить до розвитку гемодинамічних порушень у хворих із МН, є мітральна регургітація.

Опір на шляхах спорожнювання ЛЖ (післянагрузки) спочатку не збільшено. Однак у зв’язку з тим що ЛЖ спорожняється одночасно в аорту (ефективний серцевий викид) і в ЛП (обсяг регургитації), його ударний обсяг збільшується. Незважаючи на ріст загального ударного обсягу серця, ефективне спорожнювання ЛЖ страждає. Зниження ефективного серцевого викиду супроводжується хронічною гіперактивацією нейрогормональных систем, відповідальних за підтримку оптимального рівня. Насамперед активуються симпатико-адреналінова й ренін-ангіотензин-альдостеронова системи. При цьому для підтримки величини серцевого викиду на тлі зниженого ефективного ударного обсягу ЛЖ збільшується частота серцевих скорочень (ЧСС).

Судинний тонус і післянагрузка поступово зростають, що ще більше знижує здатність ЛЖ спорожнятися в аорту. При цьому починає зростати величина мітральної регургітації, оскільки за законами гідродинаміки що скорочується ЛЖ буде спорожнятися більшою мірою в тому напрямку, де менший опір на шляхах відтоку.

У розглянутому випадку буде прогресивно зростати обсяг мітральної регургітації. Це супроводжується різким розширенням ЛП, іноді до ступеня атриомегалії, і поступовим розвитком пасивної легеневої гіпертензії. Розвиток миготливої аритмії, активної (артеріолярної) легеневої гіпертензії з характерним кровохарканням менш типово, чим при мітральному стенозі. Це пов’язане з різними механізмами перевантаження ЛП - тиском при мітральному стенозі й обсягом при МН.

При перевазі мітрального стенозу дилатація передсердя виражена, як правило, помірковано, у той час як при МН кардіомегалія може досягати крайніх ступенів.

При мітральному стенозі передсердя не дуже сильно збільшене в розмірах, але тиск у його порожнині високе. Відповідно цей підвищений тиск поширюється на легеневі вени, приводячи до раннього підвищення тиску в малому колі. З іншого боку, має місце висока напруга стінок ЛП, що супроводжується ранніми порушеннями проведення імпульсів по міжпередсерцевих провідних шляхів і розвитком миготливої аритмії.

При МН, передсердя перетворюється у величезний розтягнутий мішок, але при цьому тиск у його порожнинах й напруга стінок збільшуються відносно повільно. У підсумку легенева гіпертензія й порушення ритму у вигляді миготливої аритмії розвиваються відносно пізно. Аналогічно розвивається атриомегалія у хворих, перенісших ОІМ з поразкою папілярних м’язів і хорд.

У таких випадках основний внесок у перевантаження ЛП вносять два фактори - поступове порушення діастоличного розслаблення ЛЖ, характерне для пацієнтів з ІБС (ДКМП) при розвитку симптомів хронічної серцевої недостатності (ХСН), і поява відносної МН внаслідок розтягання клапанного кільця, більше характерне для хворих із ДКМП.

Сама атриомегалія при МН до пори до часу служить своєрідним “шлюзом”, що захищає хворого від розвитку артеріолярної легеневої гіпертензії. Однак неминучим фіналом є розвиток правошлуночкової недостатності із симптомами ХСН у системі великого кола кровообігу.

Центральна й периферична гемодинаміка при органічній і відносної

Основними групами хворих із МН, яким потрібне лікування в терапевтичній клініці, є пацієнти із РНМК і хворі з ІБС і ДКМП, що приводять до відносного мітральної регургітації. Тому цікаво зіставити стан центральної й периферичної гемодинаміки в цих підгрупах, особливо при розвитку симптомів ХСН II-IV функціональних класів, з таким у пацієнтів без ознак МН.

Перейти на сторінку номер: 1  2  3  4  5  6  7  8 Версія для друкуВерсія для друку   Завантажити рефератЗавантажити реферат