На сайті 11893 реферати!

Усе доступно безкоштовно, тому ми не платимо винагороди за додавання.
Авторські права на реферати належать їх авторам.

Податкові системи

Реферати > Економічні теми > Податкові системи

В останні роки спостерігається тенденція до зниження ставок і переходу до двох ставок - 18,6% і 5,5%.

При цьому установлено п’ять видів пільг, за якими звільняють від сплати ПДВ:

- малі підприємства – у тих випадках, якщо їх оборот за фінансовий рік не перевищує 70 тис. франків (тепер установлена еквівалентна сума в євро);

- всі операції, пов’язані з експортом. Суб’єкти підприємництва, які здійснюють експортні угоди, користуються правом на відшкодування сплаченого ними ПДВ за цінності, куплені у постачальників та використані при виробництві експортної продукції або робіт і послуг;

- банківська і фінансова діяльність;

- послуги приватних лікарів і викладачів;

- сільське господарство і рибальство;

- державні установи, що здійснюють адміністративні, соціальні, культурні і спортивні функції.

ПДВ сплачується один раз у місяць згідно з поданою декларацією.

Серед прямих податків у французькій податковій системі домінує податок на прибуток фізичних і юридичних осіб (корпорацій) [20, 125c].

Прибутковий податок з фізичних осіб забезпечує близько 1/5 доходів державного бюджету. Податок поширюється на сукупність доходів, одержаних фізичною особою протягом року з джерел як у самій Франції, так і за кордоном, а саме: заробітну плату, пенсію, ренту, доходи від усіх видів комерційної й некомерційної діяльності, винагороди. Платником даного податку вважають так звану фіскальну одиницю – сім’ю в складі подружжя та осіб, які знаходяться на утриманні. Для самотніх фіскальною одиницею є відповідно сама людина.

Даний податок має і свої особливості. Так, мінімальна ставка становить 10,52%, максимальна – 47%. Цікавим є використання системи коефіцієнтів. Самотні платники (без дітей) мають коефіцієнт 1, подружжя без дітей – 2, подружжя з однією дитиною – 2,5, з двома дітьми – 3 і т.д. Податок розраховується в такому порядку: загальну суму доходу ділять на відповідний коефіцієнт, вираховують податок за ставкою, передбаченою для даної рубрики доходів, а одержану суму множать на той самий коефіцієнт.

Для Франції властиві особливі правила оподаткування доходів, одержаних від операцій з нерухомістю, цінними паперами та іншим рухомим майном. Так, дохід, одержаний у результаті продажу нерухомого майна, вважається оподатковуваним доходом у рік продажу. При цьому нульова ставка діє по відношенню до продажу будинку або квартири фактичного проживання від першого продажу, а також від продажу нерухомості, що знаходилася у власності не менше 32 років. [8, 76c].

Податок на спадщину і дарування запроваджений у 1798 р. як частина соціальних буржуазно-демократичних перетворень у часи Великої французької революції. Суб’єкти податку: резиденти (спадкоємці та реципієнти) в усіх випадках переходу права власності, а також нерезиденти при переході права власності на майно, що знаходиться на території Франції. Ставки для майна, що переходить у власність як у порядку спадщини, так і дарування, єдині. Майно оцінюється за ринковою вартістю.

Крім того, з вартості спадщини і дарування підлягають вирахуванню прийняті у Франції так звані довічні сімейні ануїтети за принципом дожиття. Тобто, всю суму виплат одержує той (та) з подружжя, хто переживе другого. Нагадаємо, що ануїтет – різновид довічної державної позики, згідно з умовами якої кредитори держави (в даному випадку сімейна пара) одержують ренту до смерті останнього з них. При цьому виплати одному з подружжя починаються лише після смерті другого і продовжуються до його кончини, іншими словами, – переходять йому (їй) у неоподатковувану спадщину. Відповідним чином переходять у спадщину чоловікові (жінці) або родичу по прямій лінії виплати по страхуванню життя [8, 104c].

Оригінальною рисою оподаткування спадщини у Франції є несподівана для даного виду податку екологічна, природоохоронна спрямованість. Так, на 75% знижується рівень оподаткування, якщо у спадщину переходять ліси, лісопосадки, а також земельна власність, передана у довгострокову оренду. Податком на прибуток (акціонерних) компаній, що в різних джерелах може також носити назву податку на корпорації або податку на акціонерні товариства, оподатковуються юридичні особи, діяльність яких приймає форму експлуатації різного роду ресурсів або має характер операцій, пов’язаних із одержанням прибутку. Під таке формулювання французького закону підпадають численні господарюючі суб’єкти: не тільки приватні акціонерні компанії та асоціації, але й державні підприємства, установи, комунальні організації, котрі користуються фінансовою незалежністю, виробляють товари або надають послуги на підприємницьких засадах [8, 112c].

Податок поширюється на прибутки, одержані від діяльності на території Франції як резидентами, так і нерезидентами. База оподаткування – задекларований прибуток за звітний (минулий) рік, дані про який подаються податковому відомству не пізніше 1 квітня поточного року. До моменту остаточного розрахунку платник щоквартально вносить авансові платежі. Базова ставка податку – 33,33% чистого прибутку, для компаній, які реалізують нафту і газ, ставка підвищена до 50%. За зниженою ставкою 20,9% оподатковуються сільськогосподарські ферми, а також прибутки від землекористування та операцій із цінними паперами.

Таким чином, податкова система Франції являє собою дуже своєрідну сукупність податків і зборів. Вона формувалася багато століть, відображаючи історичні й культурні особливості країни. Одночасно система має стабільність відносно переліку податків, що стягуються, і зборів, правил їхнього застосування. Ставки ж податків щорічно переглядаються з урахуванням економічної ситуації й напрямку економіко-соціальної політики держави.

РОЗДІЛ ІІ СТАНОВЛЕННЯ ПОДАТКОВОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ НА ЕТАПІ ПРИЙНЯТТЯ ПОДАТКОВОГО КОДЕКСУ

2.1. Сучасна податкова політика України та принципи її реалізації

Сьогодні податки як форма відносин держави й суб’єктів економічної діяльності є інструментом перерозподілу ВВП, яким потрібно користуватися дуже обережно. Адже при зменшенні податкової частини ВВП зменшуються можливості держави вирішувати соціальні задачі; при збільшенні – зменшуються можливості економічного зростання країни. Пошук балансу у цьому питанні – одне із головних завдань державної податкової політики, яка є універсальним регулюючим механізмом, за допомогою якого можливо або стимулювати економічне зростання, або привести економіку до стагнації.

Податкова політика як фінансово-економічний механізм державного регулювання соціально-економічних відносин у країні включає: цілі державної фінансово-економічної політики; організацію стягнення податків (податкове адміністрування) і примушення до їх своєчасної сплати [6, 82c].

З точки зору теорії управління економічними процесами податкова політика тісно пов’язана з бюджетною, тобто із соціально-фінансовою політикою держави. Але при цьому, на мою думку, дефіцит бюджету на користь економічного розвитку не можна покривати за рахунок збільшення числа податків і підвищення ставок оподаткування. Історичний досвід наводить три головні вимоги, яким повинні задовольняти будь-які сучасні форми податку:

Перейти на сторінку номер: 1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12 Версія для друкуВерсія для друку   Завантажити рефератЗавантажити реферат