На сайті 11893 реферати!

Усе доступно безкоштовно, тому ми не платимо винагороди за додавання.
Авторські права на реферати належать їх авторам.

Шпори з політекономії

Реферати > Економічна теорія > Шпори з політекономії

Меркантилізм як система економ. поглядів та політика епохи первісного нагромадження капіталу

Предметом дослідження меркантилістів є сфера обігу. Навіть сам термін «меркантилізм», що виник у XVII ст., походить від італійського слова— купець. Метод дослідження меркантилістів — збирання й описування реальних фактів. Головні положення економічних поглядів: по-перше, багатством є лише те, що може бути реалізованим і справді реалізується в грошах, тобто багатство — це не що інше, як нагромадження грошей; по-друге, виробництво створює потрібні передумови для нагромадження багатства, а тому потребує постійного заохочення й розвитку; по-третє, безпосереднім джерелом багатства є сфера обігу, тобто сфера, де продукти перетворюються на гроші; по-четверте, сфера обігу є водночас і джерелом прибутку, що утворюється завдяки продажу товарів за вищу ціну, ніж ціна купівлі; по-п'яте, не будь-який обіг товарів і грошей є джерелом багатства, бо обіг товарів усередині країни хоч і збагачує одних осіб за рахунок інших, проте не збільшує і не зменшує загальної суми національного багатства, а отже, джерелом багатства є лише зовнішня торгівля; по-шосте, баланс зовнішньої торгівлі має бути активним, отож, треба менше купувати в іноземців і більше їм продавати. Епоха меркантилізму охопила тривалий історичний період (XV—XVII ст.), Зростання товарообігу, розвиток внутрішньої та зовнішньої торгівлі потребували великої кількості готівки, що спричинило загострення проблеми "нестачі грошей". Розкол католицької церкви у XVI ст. та Реформація започаткували виникнення нової ідеології — протестантизму, господарська етика якого відкидала непродуктивні витрати і показне споживання, сприяла "реабілітації" торговельної діяльності та прибутку, Винахід техніки книгодрукування прискорив розвиток освіти, накопичення нових знань. Поряд із церковними почали створюватися світські школи. Дорогоцінні метали у величезній кількості почали надходити у Європу, спричинивши у XVI ст. так звану "революцію цін" (майже чотирикратне зростання загального рівня цін).

Загальна характеристика та етапи еволюції класичної школи політичної економії.

Класична політична економія прийшла на зміну меркантилізму; вона була започаткована наприкінці XVII – на початку XVIII ст. К. Маркс підкреслював, що дійсна наука сучасної економії починається лише з того часу, коли теоретичне дослідження переходить від процесу обігу до процесу виробництва. Виникнення і розвиток, а також принципова новизна класичної політичної економії як самостійної галузі знань пов’язується з тим, що об’єктом дослідження стають матеріальне виробництво, об’єктивні закони економічного життя. У своєму розвитку класична політична економія пройшла декілька етапів. 1-й етап (кінець XVII – середина XVIII ст.) – започаткування класичної політичної економії як альтернативи меркантилізму [Вільям. Петті (Англія), П’єр Буагільбер і Ф. Кене (Франція)]; 2-й етап (друга половина XVIII ст.) – формування ідейно-теоретичних та методологічних засад класичної політичної економії, становлення економічної теорії як науки [А. Сміт (Англія)];3-й етап (перша половина ХІХ ст.) – розвиток та переосмислення ідей А. Сміта його послідовниками, збагачення економічної науки новими теоретичними здобутками [Давід Рікардо, Томас Роберт Мальтус, Вільям Нассау Сеніор (Англія)]; [Жан -Батіст Сей, Фредерік Бастіа (Франція)]; [Генрі Чарлз Кері (США)];4-й етап (друга половина ХІХ ст.) – завершення виконання панівної ролі класичної політичної економії [Джеймс Стюард Мілль (Англія)].

Фізіократія. Економічні погляди Ф.Кене.

Фізіократія - 17-18 ст. Багатство створює сільське господарство, земля. Фізіократія(від. грец. «фізіс» — природа і «кратос» — влада) означає «влада природи». Головною заслугою фізіократів є те, що на відміну від меркантилістів джерелом багатства вони вважали не торгівлю, а виробництво. Фізіократи були першими теоретиками, які визначили економічне зростання як органічний процес, що не вимагає розорення інших. Вони навіть заперечували існування потенційного конфлікту між різними секторами економіки. Першим представником школи фізіократів, яких інакше називали "економістами був натураліст Франсуа Кене (1694-1774). Джерелом усякого багатства, на думку Кене і його учнів, є природа, а точніше – сільськогосподарська праця. Спостереження Кене над сільськогосподарським виробництвом призвели його першим з усіх економістів до аналізу капіталу, який Кене називав "авансами". Він зауважив, що витрати на осушення землі, сільськогосподарські споруди, плуги і т. п. робляться раз на кілька років і окупаються поступово, а витрати на насіння і заробітну плату найманих сільськогосподарських робітників доводиться робити кожен рік і окупаються вони теж кожен рік. Перший вид витрат (Кене називав їх "первісними авансами") – це те, що економісти згодом назвали основним капіталом, а другий ("щорічні аванси") – те, що отримало назву оборотного капіталу. Ф. Кене гроші — не більш ніж засіб обігу, торгівля по суті зводиться до бартерного обміну, а виробництво сільськогосподарської продукції автоматично генерує прибуток, отримання якого дозволяє перейти до наступного виробничого циклу.

А.Сміт як засновник класичної політичної економії.

Виникла у ХVI - XVII століттях. Це період становлення капіталізму, зародження мануфактури, поглиблення суспільного розподілу праці, розширення зовнішніх і внутрішніх ринків, інтенсифікації грошового обороту. Адам Сміт. Вважає, що багатство нації створюється в процесі виробництва. Основний фактор - продуктивна праця. Ринковий механізм. Найвидатнішими представниками класичної політекономії були англійські економісти А. Сміт (1723-1790) і Д. Рікардо (1772-1823). Основою переходу до неї було те, що капітал із сфери обігу інтенсивно проникає у сферу виробництва. Класики політичної економії стверджували, що джерелом багатства є не обмін, а вся сфера матеріального виробництва. Тим самим вони започаткували теорію трудової вартості, згідно з якою людська діяльність у виробничій сфері є джерелом багатства. Сміт вважає поділ праці, який веде до "величезного збільшення продуктивності всіх різнобічних занять і мистецтв" . Зростання продуктивності праці внаслідок її поділу зумовлюється: 1) збільшенням вправності робітника; 2) збереженням часу, який витрачається в процесі переходу від одного виду праці до іншого; 3) винаходом і застосуванням механізмів, які полегшують працю і дають змогу одному робітникові виконувати працю кількох. В 19 столітті поділились на марксизм та маржиналізм

Ідеї економічного лібералізму А.Сміта і Д.Рікардо.

Лібералізм почав формуватися наприкінці XVII століття, його джерелом була філософія та соціально-політична думка епохи Просвітництва. Перші теорії взаємодії економіки та суспільства постали ще до виникнення самої соціології. Однією з них була теорія економічного лібералізму А. Сміта. У своїх поглядах він базувався на уявленні про утилітаристську (практичну, корисну) природу людини, коли кожен товаровиробник переслідує свою вигоду та інтерес, а суспільство об'єднує зусилля та плани індивідів. Економічну систему А. Сміт уявляв як саморегулюючу систему, втручання в яку політиків приносить лише шкоду. Держава повинна бути гарантом свободи підприємницької діяльності, повної конкуренції і т.ін. Ідеї А. Сміта згодом були розвинуті у працях Д. Рікардо, головна з яких — «Основи політичної економії та оподаткування» (1817) — присвячена проблемам економічної діяльності людини. Йому належить вироблення теорій розподілу та відтворення, які мають за своєю природою соціальний характер.

Перейти на сторінку номер: 1  2  3  4  5  6  7 Версія для друкуВерсія для друку   Завантажити рефератЗавантажити реферат