На сайті 11893 реферати!

Усе доступно безкоштовно, тому ми не платимо винагороди за додавання.
Авторські права на реферати належать їх авторам.

Комунікативна мова жестів та етикет

Реферати > Культура > Комунікативна мова жестів та етикет

Останнім часом проблема невербальної комунікації (паралінгвістичних явищ, невербальних структур, поміж ними і мови жестів, міміки) набуває все більшої актуальності [Акишина, Кано 1980; Горелов 1980; Акишина, Кано, Акишина 1991; Аленникова 1985; Верещагин, Костомаров 1981; Хачатрян, Тохманян 1982; Гончаренко 1984; Горелов 1987; Швець 1987; Горелов, Енгалычев 1991; Пиз 1992; Славова 1997; Ламберт 2001; Бацевич 2002; Дмитриева 2003; Коэн 2004]. Дослідженням невербальних структур займається паралінгвістика – розділ мовознавства, що вивчає позамовну поведінку людини (вокальну та рухову) як прагматично релевантну. Паралінгвістичні властивості людської мови є невід’ємною частиною комунікації. Незважаючи на самостійний характер мови, її системну організацію, всебічного вивчення мови можна досягти лише за умови дослідження всіх особливостей її функціонування, враховуючи також використання паралінгвістичних засобів. Етикет є тією сферою, в якій органічно поєднались вербальні та невербальні засоби комунікації. Він може виражатись у нашій поведінці по-різному. Носіями етикетного значення можуть бути рухи, жести, пози людини, її міміка. Часто з етикетною метою використовують предмети (квіти, подарунки тощо). Деталлю етикету вважають і правильний добір одягу. При цьому слід брати до уваги, що одяг, хода, манера стояти чи сидіти і навіть усмішка створюють своєрідну знакову систему. Упродовж тривалого історичного процесу, людина як член соціуму виробила цілий комплекс механізмів регулювання їхньої поведінки за тих чи інших обставин. Багаторазова повторюваність етикетних ситуацій (вітання, знайомство, прохання, вибачення, прощання тощо) сприяла тому, що кожну з них супроводжують відповідні етикетні жести і вербальне оформлення. З дитинства всім відомі словесні формули ввічливості типу: Доброго ранку (дня, вечора…)!, До побачення!, На добраніч!, Вибачте, будь ласка тощо. У зв’язку з цим в етикеті виділяють вербальний і невербальний рівні, між якими існує тісний взаємозв’язок. Він цілком логічний, адже знаки мовного й немовного етикету передають однаковий зміст, несуть інформацію про стосунки співрозмовників, наприклад, вигук “Привіт!” і поплескування по плечі однаковою мірою вказують на те, що взаємини між людьми приязні, навіть фамільярні. Словесні й несловесні знаки етикету можуть поєднуватись або бути взаємозамінними, наприклад, замість привітання в деяких випадках можна лише потиснути руку. Учені вважають етикет системою знаків [Горелов и др. 1991; Формановская 1984; Цивьян 1965]. Безперечно, етикетні жести важливі для нас не самі по собі, а лише тому, що несуть інформацію, яка допомагає окреслити місце особи в колективі. Основною властивістю етикету є його комунікативність. Виконання кожного правила завжди спрямоване на певного адресата й вимагає обов’язкової відповіді. Т.В. Ців’ян наголошує, що етикетна поведінка зазвичай скерована принаймні на двох адресатів – безпосереднього й віддаленого (“публіку”); у цьому розумінні її можна прирівняти до дій актора, які орієнтовані на партнера і на зал. Присутність “залу” видозмінює прийоми, робить їх стриманішими [Цивьян 1965: 144 – 149]. Вивчення етикету як системи знаків формує знання про будову простих семіотичних систем. Серед паралінгвізмів (а до них зараховують властивості звукової фонації, манеру мовлення, міміку, жести і пластику, графічні, зображальні, просторово-пристосувальні, інстинктивно-рефлективні дії, якщо вони не мають самостійної комунікативної мети з боку мовця [Ганич, Олійник 1985: 180]) окрему групу становлять жести, які використовують у різних етикетних ситуаціях. Етикетні жести є важливим елементом спілкування. Вони становлять своєрідну знакову систему, володіння якою притаманне усім членам суспільства, за винятком окремих груп знаків, які несуть національне або професійне навантаження й не обов’язкові для використання в інших етнічних чи соціальних групах. Ураховуючи, що етикетні жести є системою знаків, кожен із яких має своє значення, відоме учасникам етикетної ситуації, їх можна вважати об’єктом паралінгвістики. В українському мовознавстві етикетні жести ще не були об’єктом спеціального вивчення. Дотично їх описують у працях, присвячених етикету спілкування загалом, чи мовленнєвому етикету зокрема [Моцюк 1994; Корніяка 1995; Палеха 1999; Бугай 2000; Радевич-Винницький 2001].

Мова жестів У первісному суспільстві люди розуміли одне одного виключно за допомогою жестів. Цей вид спілкування не зник і дотепер, хоча й дуже змінився. Сучасна людина входить у велику кількість контактів, зокрема короткотермінових. На початковому етапі спілкування особливу роль відіграють невербальні (несловесні) засоби. Перше враження - це надзвичайно важливий момент, який може стати психологічним містком до розвитку стосунків, або, навпаки, бар'єром у подальшому спілкуванні. Це взаємна оцінка одягу, пози, виразу очей, жестів, міміки, голосу, інтонацій. Уміння читати несловесну мову - важлива умова взаєморозуміння. Мистецтво спілкування можна прирівняти до мистецтва танцю, малюнку, скульптури. Людина, яка ним володіє, цікава для співрозмовника свіжістю висловлювань, новизною інформації, оригінальною формою подачі її, спроможністю провадити розмову на сприятливому емоційному тлі. У діловому спілкуванні переважає вербальний зв'язок між партнерами, проте не слід применшувати значення невербального. Відомий німецький філософ І.Кант сказав: "Рука - це видима частина мозку". Крім словесного мовлення, ми володіємо ще й мовою тіла. З 70-х рр. XX ст. науковці (серед найвідоміших - Мейєрабіан, Бердссвіл) велику увагу приділяють боді-ленґвіджу (від англ. Bodу language - мова тіла, жестів). Доведено, що людина словесно здобуває 35% інформації, а за допомогою мови тіла - 65%. Нині описано й витлумачено більш як 1000 несловесних знаків і сигналів. Сучасним політикам, бізнесменам, громадсько-культурним діячам, діловим людям конче потрібно знати-бодай найпростіші елементи цієї науки. У США, скажімо, діють спеціальні курси, індивідуальні та групові інструктажі, на яких вивчають діловий етикет у деталях: зустріч, вітання, прощання, одяг, манери, норми поводження під час переговорів, на фуршеті тощо. Не знаючи мови жестів, можна потрапити в незручне, а то й у скрутне становище. Дехто з політиків, наприклад, складає руки "у замок ", опускаючи їх донизу. Тим часом на мові жестів це означає, що вони оголошують своїм партнерам: "Так, я з усім згоден і приймаю всі ваші умови". Протилежна сторона, обізнана з боді-ленґвіджем, стає впевненішою і може чинити тиск на партнера, нав'язати свій варіант угоди. Жести, міміку треба вміти контролювати. Непродумані рухи можуть відволікати слухача або ж виказувати приховані наміри. Так, під час народних заворушень у Литві, яка прагнула державного суверенітету й виходу з СРСР, на засіданні Верховної Ради президент М. Горбачов сказав: "Проблему з Литвою ми будемо розв'язувати демократичним шляхом!" - і при цьому вдарив кулаком по трибуні. Наступного дня у Вільнюс увели війська. Так жест передав те, що ще не було сказане словами. Крім слів, ми говоримо ще й мовою тіла. Пригадаймо німе кіно, красномовне свідчення того, що за допомогою жесту, пози, міміки можна виразити практично все. Цю проблему почали досліджувати ще з І872 р., коли Ч. Дарвін опублікував свою працю "Вираження емоцій у людей і тварин". Є жести-символи. Наприклад, піднятий догори великий палець означає схвалення, найвищу оцінку. Жести-ілюстратори, супроводячи мовлення, доповнюють сказане. Наприклад, ми розповідаємо, як проїхати кудись, і одночасно показуємо рукою напрям. Жести-регулятори застосовують під час зустрічей, прийомів. Вони можуть означати початок або кінець розмови. Таким жестом є рукостискання - знак довіри, поваги. Потиск руки має бути твердим і не дуже довгим. Кожен жест рідко існує у "чистому" вигляді. Найчастіше жест, поза супроводжуються відповідною мімікою, виразом обличчя, поставою. Не слід забувати, що тлумачення жестів на всій планеті не однакове. Так, нахил голови згори вниз у нас - знак згоди, "так", а в Болгарії він означає "ні," (при цьому голову спочатку відхиляють назад). Тож, щоб не потрапити в халепу, частіше треба користуватися словами, а не жестами. Відомо, коли розвиненіше усне мовлення людини, багатший її лексикон, тоді вона менше жестикулює.

Перейти на сторінку номер: 1  2  3 Версія для друкуВерсія для друку   Завантажити рефератЗавантажити реферат