На сайті 11893 реферати!

Усе доступно безкоштовно, тому ми не платимо винагороди за додавання.
Авторські права на реферати належать їх авторам.

Організація синтаксису

Реферати > Мовознавство > Організація синтаксису

ЗМІСТ

Вступ……………………… ………………………………………… .….3

Розділ 1. Особливості організації синтаксису в науковому тексті

1.1. Загальна характеристика наукового тексту…………………… … 5

1.2. Синтаксис наукового тексту…………………………………… .….11

Розділ 2. Особливості синтаксичної організації тексту законодавчих актів (на матеріалі Конституції України)

2.1. Синтаксичні особливості тексту законодавчих актів (на прикладі Конституції України)… ……………………………………….……… .15

2.2. Проблема організації порядку слів в тексті Конституції України……………………………………….………………………… .21

Висновки…………………………………………………………… .……26

Список використаної літератури………………………………………27

Додатки……………………………………………………………….…….30

ВСТУП

Актуальність дослідження. Однією з найважливіших вимог до мови сучасного українського законодавства є однозначність тлумачення правових норм, що містяться в тексті Основного закону України нашої держави. Значну роль в організації тексту, точному, логічному вираженні думок відіграє правильна синтаксична організація.Численні експерименти, що проводилися психологами, довели пряму залежність смислового сприйняття друкованих текстів від цілого ряду їх мовних характеристик. Синтаксична структура фрази, її лексичний склад, розташування слів і чіткість зв’язку

між ними суттєво впливають на ступінь розуміння тексту і на те,наскільки успішно засвоюється зміст друкованого матеріалу його потенційними читачами. Наразі доцільно згадати, що одним з головних завдань нормативного правового акта є максимально точне, доступне (зрозуміле), послідовне вираження змісту права. У такому ракурсі вирішальне значення має якість граматичного речення, через яке виражається зміст правової норми в нормативному правовому акті.

Сьогодні існує потреба у дослідженні, яке б узагальнило, систематизувало існуючі відомості з цієї проблеми. У науковій літературі приділялася певна увага окремим аспектам зазначеної проблеми. Зокрема, йдеться про праці таких вітчизняних і зарубіжних вчених різних періодів, як А. Ушаков,С. Алексєєв, А. Піголкін, Д. Керимов, А. Нашиц, М. Власенко,М. Панов, П. Рабінович, Т. Губаєва, П. Баранов, С. Хижняк,С. Головатий та ін.

Мною була обрана тема курсової роботи "Синтаксична організація наукового тексту (на матеріалі Конституції України)".

Об’єкт дослідження –матеріали Конституції України.

Предмет – синтаксична будова тексту Конституції України.

Мета роботи: дослідити особливості синтаксичної організації наукового тексту на прикладі Конституції України .

Відповідно до мети було визначено наступні завдання:

1)вивчити наукову літературу з теми «Синтаксис наукового тексту»;

2) вивчити особливості організації синтаксису в науковому тексті;

3) охарактеризувати синтаксичну організацію тексту законодавчих актів на матеріалі Конституції України.

Для розв’язання поставлених завдань нами були використані такі методи дослідження: теоретико-критичний аналіз літератури з теми дослідження; зіставлення, узагальнення і синтезування здобутої інформації тощо.

Структура роботи. Робота складається зі вступу, двох розділів, висновків, списку використаних джерел, що містить 23 найменування, та додатків. Повний обсяг роботи: 33 сторінки.

РОЗДІЛ 1. ОСОБЛИВОСТІ ОРГАНІЗАЦІЇ СИНТАКСИСУ В НАУКОВОМУ ТЕКСТІ

1.1. Загальна характеристика наукового тексту

Науковий текст відрізняється від інших великим арсеналом знакових систем, слугуючи для передачі когнітивної інформації. Численні мовні засоби забезпечують її оформлення у вигляді об’єктивного повідомлення, що під час еквівалентної передачі у перекладі характеризується переважанням теперішнього часу дієслова, значною кількістю слів та словосполучень з абстрактним значенням, очевидною номінативністю тексту. Основною

рисою наукового тексту є термінологічність, яка не залежить від контексту і присутня у спеціальних двомовних словниках. Загальні ознаки наукового стилю прослідковуються на всіх рівнях мовної системи. Лексика цього стилю складається із трьох пластів (нейтральна, загальнонаукова, спеціальна або термінологічна) [1, c.30].

Кожному вченому притаманний особистий ритм пошуку, аналізу, написання тексту. Науковець, як і митець, має свої таємниці творення – тієї особливої магії думки, розвитку сюжету, образного осмислення ідеї, врешті художньої досконалості формул, графіків і таблиць, які в науці теж можуть виконувати функції поетичної форми. Костянтин Паустовський вважав: „Кожну річ треба писати так, ніби вона остання у твоєму житті”. До когось приходить натхнення на світанку, коли організм тільки прокидається і свідомість нічим не перевантажена; для когось гіпотези та уявні експерименти приходять вночі, коли життя навколо сповільнює свій ритм.

Те, що твориться на піднесенні, в пориві „першого варіанту” і здається спочатку досконалим, уже завтра, при другому прочитанні й уважному осмисленні, може виявитися двозначним, кострубатим, неточним. Тоді кожен автор стає редактором, який звіряє створене за законами „хорошого стилю”, якісного дослідження, чітких висновків.

До сильних позицій належать основні текстові елементи: назва, рубрикація (зміст), перший рядок і останній абзац, які не тільки закладають інтригу творчого пізнання, а й стають концептуальною основою, стрижнем, що підтримує все дослідницьке навантаження.

Парадокс наукової творчості полягає і в тому, що на цьому складному шляху трапляється чимало нудної, рутинної, чорнової роботи, що вимагає часу, посидючості, наполегливості у досягненні задуманого. Кожен професор колись починав із аспіранта, асистента, робив перші невдалі кроки, вагався, вислуховував поради й нищівну критику, тобто пройшов усі можливі рифи задоволення від роботи чи негайної спокуси все кинути і знайти щось простіше, приємніше, те, що забирає менше часу й дає більше грошей. Самому доводиться збирати факти, проводити експеримент, робити ескізи, опитування, спостерігати, аналізувати, друкувати, правити, впроваджувати, наполягати, самому платити додаткові гроші за ксерокопіювання і сканування, надання дефіцитної апаратури, дозвіл провести ту чи іншу вибірку[8,c. 56].

При цьому від ученого очікують яскравої мови, образних порівнянь, цікавого сюжету. Коли монографію характеризують як „нецікаву”, „сіру”, „водянисту”, то це недопрацювання автора, якому не вдалося зміст і форму позбавити одноманітності, безликості. Так само важко виправдати надмірну ускладненість і наукоподібність. Головне ж достоїнство наукової мови – зрозумілість, легкість, лаконічність, вільні переходи від речення до речення, зовнішня простота. Логічні перепади відсутні, кожна фраза поєднана природними, непомітними смисловими зв’язками.

Навіть відомі вчені, яким часто доводиться оприлюднювати свої ідеї й публічно виступати, не цураються перевірки написаної фрази на слух: мовлене слово звучить об’ємніше, аніж закарбоване на папері.

Перейти на сторінку номер: 1  2  3  4  5  6  7  8 Версія для друкуВерсія для друку   Завантажити рефератЗавантажити реферат