На сайті 11893 реферати!

Усе доступно безкоштовно, тому ми не платимо винагороди за додавання.
Авторські права на реферати належать їх авторам.

Характеристика банкрутства в Україні

Реферати > Фінанси > Характеристика банкрутства в Україні

- угода укладена боржником із зацікавленими особами і в результаті якої кредиторам завдані чи можуть бути завдані збитки;

- угода укладена боржником з окремим кредитором чи іншою особою протягом шести місяців, що передували дню винесення ухвали про санацію, і надає перевагу одному кредитору перед іншими або пов'язана з виплатою (видачею) частки (паю) в майні боржника у зв'язку з його виходом зі складу учасників боржника.

При цьому слід звернути увагу на те, що відповідно до законодавства все отримане за такою угодою повертається сторонам. Відправною точкою для дослідження цього питання у рамках національного законодавства слід розглядати висновки Б.М.Полякова, відповідно до яких "конкурсне законодавство про спростування угод істотно відрізняється від загальноцивільного, такі відмінності будуються на різних із загально цивільним законодавством принципах. У цих відносинах має місце субсидіарне застосування норм цивільного права по угодах, у частині, що не суперечить нормам законодавства про неспроможність". Сучасне українське законодавство з цього питання не враховує вказаних вище особливостей правової природи відношення неспроможності. У процедурі банкрутства можуть бути визнані недійсними тільки угоди, які абсолютно відповідають нормам цивільного права. На практиці досить часто відбувається змішування загальноцивільних та спеціальних підстав визнання недійсними угод боржника в процедурі банкрутства. Так, у рамках справи про банкрутство, господарський суд визнав недійсним на підставі ст. 48 Цивільного кодексу України договір між боржником і кредитором, а також визнав недійсними грошові вимоги кредитора, що випливають з цього договору. Апеляційна інстанція залишила без змін ухвалу суду першої інстанції. Касаційна інстанція скасувала постанову апеляційної інстанції та ухвалу господарського суду, справа в частині визнання грошових вимог кредитора була направлена на новий розгляд у господарський суд. Свою постанову касаційна інстанція мотивувала тим, що Закон про банкрутство не передбачає можливості визнання недійсною угоди боржника, яка не відповідає цивільному законодавству. Визнання зазначеної угоди недійсною відбувається в позовному провадженні й не може бути предметом розгляду у справі про банкрутство. Перелік підстав, згідно з якими у справі про банкрутство визнаються недійсними угоди боржника, щодо яких виникає зацікавленність, передбачений п.11 ст. 17 Закону про банкрутство, є вичерпним та стосується виключно процедури санації . Сучасне законодавство про неспроможність, регулюючи відносини з спростування угод боржника, повинно ставити за мету поповнення ліквідаційної маси боржника майном, що вибуло з володіння боржника. У даному випадку доцільно застосувати позитивний практичний досвід Російської Федерації. Перша редакції Федерального закону "О несостоятельности (банкротстве)" від 19.11.1992р. містила ст.28, відповідно до якої "в случае признания действий должника недействительными кредитори обязаны возвратить в конкурсную массу все полученное ими в результате зтих действий, а при невозможности возвратить все полученное в натуре -возместить его стоимость в деньгах". У цьому випадку ми маємо справу з юридично значимими діями. На жаль, подібної норми в наступних редакціях Федерального закону "О несостоятельности (банкротство)" вже не було . Практичну цінність права спростування "від боржника" можна побачити на такому найпростішому прикладі. Відповідно до ст. 389 Цивільного кодексу України гроші і ціни папери на пред'явника не можуть бути витребувані від добросовісного набувача. Здається досить сумнівним, що неспроможний боржник укладає тільки ті угоди, виконання яких виражене в передачі майна, і зовсім не стосується тих, виконання яких виражене в безготівкових розрахунках коштами. У такому випадку виникають різні умови для повернення в конкурсну масу упредметнених (устаткування, нерухомість) і не упредметнених (кошти) активів що саме по собі нерозумно. Ще один практичний приклад, що підтверджує доцільність визнання недійсними у процедурі банкрутства саме "дій", а не "угод" боржника. Треба спроектувати ситуацію, за якої угода, пов'язана з виділенням частки в майні боржника та укладена між учасником господарчого товариства і боржником після введення господарським судом процедури санації, визнається недійсною. При цьому контрагент боржника за такою угодою перебуває у привілейованому становищі порівняно із законослухняними учасниками. У випадку відкриття ліквідаційної процедури вимоги учасників товариства-боржника задовольняються після погашення усіх вимог кредиторів. Тобто учасники, котрі не порушували законодавство про банкрутство, не одержують нічого. Таким чином, вирішення вказаного вище проблемного питання полягає у наданні керуючому санацією боржника можливості спростовувати не угоди боржника, а юридично значимі майнові дії останнього, що були зроблені у "підозрілий" період. Особливої уваги заслуговує той факт, що в процедурі банкрутства можлива наявність ситуації, за якої угода укладена з окремим кредитором раніше, ніж протягом 6 місяців до дня винесення ухвали про санацію боржника, і тому не може бути визнана недійсною на спеціальних підставах, передбачених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнанні його банкрутом". При цьому виконання зобов'язань боржником було здійснено у так званий "підозрілий" період та призвело до зменшення активів боржника. У даному випадку для захисту інтересів кредиторів доцільно використовувати правовий механізм визнання недійсними не угод, а майнових дій боржника, що були зроблені на шкоду кредиторам, протягом 6 місяців до дня винесення ухвали про санацію неспроможного боржника. При цьому самостійним предметом оспорювання будуть виступати дії боржника з виконання зобов'язань. Особливу увагу варто звернути на правові наслідки такого оспорювання: контрагент буде змушений повернути все отримане від неспроможного боржника в конкурсну масу без одночасного задоволення своїх вимог. Такі правові наслідки абсолютно діаметральні двосторонній реституції, за якої контрагент уникає реального збитку. Ефективність подібного правового механізму може бути істотно підвищена за рахунок зміни предмета оспорювання в поєднанні зі зміною правових наслідків такого оспорювання. Підсумовуючи викладене з приводу визнання недійсними угод боржника в процедурі банкрутства, треба відмітити, що цей інститут потребує суттєвих змін на законодавчому рівні. Зважаючи на це, доцільно внести зміни до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом п. 11 ст. 17 у такій редакції:

- Майнові дії боржника з виконання угод, у тому числі тих, що укладені до винесення господарським судом ухвали про санацію, можуть бути визнані господарським судом за заявою керуючого санацією відповідно до цивільного законодавства недійсними, якщо:

- дії боржника здійснені на виконання угод, що укладені боржником із зацікавленими особами і в результаті яких кредиторам завдані чи можуть бути завдані збитки;

Перейти на сторінку номер: 1  2  3  4  5  6 Версія для друкуВерсія для друку   Завантажити рефератЗавантажити реферат