На сайті 11893 реферати!

Усе доступно безкоштовно, тому ми не платимо винагороди за додавання.
Авторські права на реферати належать їх авторам.

Характеристика банкрутства в Україні

Реферати > Фінанси > Характеристика банкрутства в Україні

- дії боржника здійснені на виконання угод, що укладені боржником з окремим кредитором чи іншою особою протягом шести місяців, що передували дню винесення ухвали про санацію, і надають перевагу одному кредитору перед іншими або пов'язані з виплатою (видачею) частки (паю) у майні боржника у зв'язку з його виходом зі складу учасників боржника.

У випадку визнання дій боржника недійсними, кредитори зобов'язані повернути в конкурсну масу все отримане ними в результаті цих дій, а при неможливості повернути все отримане в натурі - відшкодувати його вартість у грошах. Розгляд заяв керуючого санацією про визнання угод недійсними і повернення всього отриманого за такою угодою здійснюється господарським судом у процедурі провадження у справі про банкрутство". Залишається сподіватися, що наявність у законодавстві України про банкрутство норми, яка встановлює правовий механізм спростування майнових дій боржника, здійснених у "підозрілий" період, у поєднанні зі зміною правових наслідків такого оспорювання, істотно розширить можливості кредиторів для поповнення ліквідаційної маси боржника. Великий ефект буде мати і широке застосування норм кримінального права стосовно всіх без виключення справ про банкрутство. Наприклад, сучасне кримінальне законодавство передбачає кримінальну відповідальність посадових осіб за доведення підприємства до банкрутства, що справедливо та доцільно. У випадку порушення справи про банкрутство подія злочину очевидна, вона навіть офіційно як факт встановлюється ухвалою суду про порушення справи. Однак, правоохоронні органи, не дивлячись на розповсюдження справ про банкрутство, не порушують таких справ у всіх випадках. На законодавчому рівні необхідно ввести механізм, згідно якому слід автоматично порушувати кримінальну справу по факту доведення боржника до банкрутства у всіх випадках. В такому випадку кількість справ про банкрутство зменшиться в декілька разів, таких справ залишиться одиниці, переважно в тих випадках, коли ситуація дійсно безнадійна, і процедура банкрутства реально буде спрямована на відновлення платоспроможності боржника, а не використана як засіб ухилення від виконання рішень судів і від сплати податків, розкрадання державної власності, інших незаконних шахрайських дій, наведених вище. На цьому перелік недоліків та пов'язаних з ними пропозицій про зміни до Закону про банкрутство не закінчуються, тому слід опрацювати концепцію його реформування. Логічним було б створити спільну робочу групу, складену з практиків, представників господарських судів, департаменту агентства з питань банкрутства, вчених, які б розробили якісно новий законопроект про банкрутство.

Висновок

Невід’ємною частиною ринкового господарювання є інститут банкрутства (неплатоспроможності). Він є потужним стимулом для ефективної роботи суб'єктів господарської діяльності, при цьому виступає гарантом одночасно інтересів кредиторів, держави в цілому та розпорядника ринку в особистості. Існування цього інституту обумовлено перш за все тим, що існує необхідність рішення проблем, пов'язаних з нездатністю суб'єкта підприємницької діяльності виконувати свої грошові зобов'язання перед кредиторами. Його значення полягає в тому, що, з одного боку, з господарського обороту при ліквідації виключаються неплатоспроможні суб'єкти, що сприяє оздоровленню ринку, а з іншого — цей інститут дозволяє підприємствам, закладам, організаціям досягнути фінансової стабільності та добробуту, за умови дотримання норм закону. В залежності від особливостей функціювання підприємств, їх місця в системі господарських зв'язків, ролі, яку вони відіграють в регіональному господарському комплексі та у відповідній галузі, можуть бути запропоновані різні процедури: продаж підприємства в цілому; перетворення його в акціонерне товариство та продаж контрольного пакету на інвестиційних торгах, комерційному аукціоні або конкурсі; застосування процедур зовнішнього керування; продаж на інвестиційних торгах з одночасною реструктуризацією капіталу; диверсифікація виробництв; ліквідація підприємства як юридичної особи з можливим збереженням самостійних активів підприємства, які мають значення, шляхом продажу їх єдиним майновим лотом в процесі конкурсного провадження; реструктуризація в рамках санації на підставі недержавних коштів. Досвід роботи Агентства з питань попередження банкрутства підприємств (зараз департамент з банкрутства та санації Міністерства економіки України) та організацій свідчить, що у випадку своєчасного та грамотного застосування процедур банкрутства у відношенні підприємств-боржників вдається досягнути зниження кредиторської заборгованості, в тому числі і по заборгованості підприємства своїм робітникам по заробітній платі. Необхідно відмітити, що процедура банкрутства застосовується як до державних, так і підприємств інших форм власності. Кваліфікована реалізація існуючого законодавства про неспроможність та неплатоспроможність підприємств дозволяє здійснити реорганізацію, перепрофілювання на виробництво продукції, яка користується платоспроможним попитом, залучання інвестицій в підприємства, в кінцевому підсумку — економічне оздоровлення в макромасштабі. З початком та розвитком ринкових перетворень у вітчизняне законодавство про неплатоспроможність почали вводитися нові ринкові механізми. Це покликало ускладнення судових процедур, що призвело в свою чергу до виникнення нових проблем. І хоча в законодавство про неплатоспроможність вже було внесено чимало змін, в ньому ще залишилися деякі норми, що потребують вдосконалення. В даній роботі проведено аналіз господарських та правових аспектів інституту банкрутства, а також останніх змін законодавства про банкрутство, розкриті проблеми, що виникають при застосуванні законодавства про банкрутство, виявлено недоліки законодавства та шляхи їх усунення. Як категорія, „банкрутство" з'явилася доволі давно. З часом ця категорія змінювала свою назву, певні критерії відношення її до цивільного чи кримінального права, відбувалися інші зміни. І як свідчить час, незмінним залишається одне — після своєї появи категорія „банкрутство" не зникне ніколи і нікуди, тому що це невід'ємний інструмент економіки. У законодавчій і фінансовій практиці існує декілька видів банкрутства підприємств. Банкрутство підприємств обумовлено різноманітними факторами як зовнішнього, так і внутрішнього характеру. Не зважаючи на статистику розвинутих країн в нашій країні значна частина банкрутств пов'язана з зовнішніми факторами. Основними дійовими особами процедури банкрутства є сторони (кредитори і боржник) та арбітражний керуючий. Інші учасники справи про банкрутство залучаються епізодично, в випадках, вказаних у Законі. Порушення провадження в справі про банкрутство відбувається за заявою або кредитора (кредиторів) або боржника. Поданню заяви передують певні умови, вказані в Законі, за наявності яких можна порушувати провадження в справі. Склад та розмір вимог кредиторів починає визначатися та формуватися з моменту публікації в газеті відомостей про порушення провадження по справі. Для того щоб увійти до реєстру кредиторів, кредитору необхідно подати заяву до господарського суду про це. У випадку незвернення кредиторів у встановлений строк до господарського суду, вони втрачають право на сплату боргу в рамках процедури банкрутства. При практичному здійсненні банкрутства витікають певні проблеми у зв'язку з недосконалістю законодавства про банкрутство та іншого законодавства, що стосується банкрутства. Щоб уникнути цих проблем, законодавство необхідно постійно коригувати за умови суттєвої зміни економічного середовища. З метою удосконалення чинного законодавства пропонується внести зміни до п. 11 ст. 17 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" виклавши його у такій редакції:

Перейти на сторінку номер: 1  2  3  4  5  6 Версія для друкуВерсія для друку   Завантажити рефератЗавантажити реферат