На сайті 11893 реферати!

Усе доступно безкоштовно, тому ми не платимо винагороди за додавання.
Авторські права на реферати належать їх авторам.

Аккредитивная форма расчетов

Реферати > Банківська справа > Аккредитивная форма расчетов

Якщо банк відкрив акредитив, то єдиною умовою для початку виконання його платіжного зобов’язання є подача в строк документів у відповідності до умов акредитиву. Акредитиводавець не може більше перешкодити сплаті документів на тій підставі, що ніби-то поставка товарів чи інші дії бенефіціара по виконанню контракту були здійснені не у відповідності до договору.

В додатку 1 міститься зразок доручення на відкриття акредитиву, в якому містяться наступні дані:

· форма акредитиву;

· спосіб передачі повідомлення про відкриття;

· вказівка на банк-кореспондент бенефіціара;

· бенефіціар;

· валюта і сума;

· документи (сертифікат якості, і т.д.);

· страхова вартість (як правило, встановлюється за формулою: “мінімум ціна СІF + 10%”);

· товаросупровідні документи;

· адреса перевізника;

· дата відправки, строк відвантаження;

· найменування товару;

· часткові поставки / перевалки;

· подальші інструкції стосовно дебетування рахунку;

· підпис.

Якщо в наявності є необхідне покриття чи ліміти кредитування і доручення на відкриття не містить більше ніяких неясностей, то можна відкрити акредитив. Банк, що відкриває акредитив, в більшості випадків, авізує банк бенефіціара. Лише в виключних випадках повідомлення йде прямо на адресу бенефіціара. Покупець отримує повідомлення про виконання в якості підтвердження про відкриття акредитиву.

Якщо банку-кореспонденту в країні бенефіціара доручено лише авізування акредитиву, то він передає текст, що буде підписуватись без будь-яких зобов’язань для себе далі бенефіціару. При цьому йому слід з належною ретельністю перевірити по зовнішнім ознакам справжність акредитиву, який повинен бути авізований (ст. 8 УДПА).

За проханням чи по вказівці банку, що відкрив акредитив, банк-кореспондент може додати до безвідкличного акредитиву своє власне підтвердження. Однак він візьме на себе зобов’язання здійснити платіж лише в тому випадку, якщо перевірка акредитиву дала позитивний результат і сам він повністю довіряє банку-емітенту. З підтвердженням банк-кореспондент, як і банк-емітент бере на себе самостійне зобов’язання (ст.10б УДПА)

Банк-кореспондент не зобов’язаний підтверджувати акредитив. Якщо він відхиляє підтвердження, то йому слід одразу ж проінформувати про це банк-емітент і авізувати бенефіціару акредитив без підтвердження (ст.10 в УДПА).

Як тільки експортер отримав акредитивне авізо і, відповідно, підтвердження акредитиву, він перевіряє чи співпадають умови акредитиву з договором і чи в змозі він дотриматись всіх умов. Якщо це не так, то він повинен відразу ж вимагати внести зміни.

Бенефіціар не повинен безумовно приймати акредитив. Акредитив вважається акцептованим ним, якщо він подає необхідні документи в строк до банку-кореспронденту чи банку, що відкрив акредитив.

Якщо в акредитиві помічено невідповідність бенефіціар повинен негайно пред’явити претензії безпосередньо покупцю і вимагати від нього внести відповідні виправлення (зміни) через банк-емітент. При згоді покупця і банку(ів)-учасника(ів) зі змінами у акредитиві, він набуває юридичної сили.

Тому включення до акредитиву лише необхідних даних дозволяє уникнути багатьох махінацій та затримок. Занадто детальний опис товарів не надає імпортеру додаткової надійності, а лише збільшує кількість даних, що необхідно перевірити, а відповідно і джерела помилок.

Експортер завжди має можливість не вдатися до акредитиву і дозволити завершитись його строку дії. Йому навіть не потрібно інформувати про це імпортера чи банки-учасники. Акредитив втрачає силу, якщо банк не подав ніяких документів до дати завершення строку дії акредитиву.

Фаза 3: Використання акредитиву

Експортер в строк відправив товар чи надав послугу. Документи, необхідні у відповідності з акредитивом, підготовлені. Перед тим, як експортер подасть документи до банку, він повинен обов’язково переконатися, що вони по всім пунктам відповідають акредитиву.

Всі необхідні документи повинні бути в наявності (повнота), вони не повинні порушувати умов акредитиву (правильність), ні суперечити один одному (відсутність невідповідностей, ст. 15 УДПА), оскільки банк при прийнятті рішення про прийняття чи неприйняття документів чітко притримується принципів жорсткого дотримання документів та строків.

Документи, що застосовуються у міжнародній торгівлі товарами, можна поділити наступним чином:

· Документи, що мають властивості цінних паперів (наприклад, вексель, коносамент, складська розписка (варрант);

· Підтверджуючі та супровідні документи (наприклад, рахунок-фактура, повітряно-транспортна чи залізнично-транспортна накладна, документ про страховку, упаковочна специфікація, свідоцтво про походження товару, складська розписка при прийомку товару, транспортна квитанція, свідоцтво про хід роботи і т.д.);

В УДПА документи впорядковані наступним чином:

· Детально вказані документи:

· транспортні документи (ст.25-34 УДПА);

· страхові документи (ст.35-40 УДПА);

· торговий комерційних рахунок (ст.41 УДПА);

· Інші документи (не відносяться до попереднього розділу).

Документи, що мають недоліки, банк повинен протягом необхідного часу повернути бенефіціару. Таким чином, останній в даному випадку має можливість виправити оспорені документи чи виставити їх знову у відповідності з вимогами і подати їх ще раз у відповідні строки. Таким чином, акредитив не припиняє своєї дії, якщо банк повинен повернути документи. В більшості випадків шукають можливе інше рішення, оскільки загальне повернення протирічило б економічним інтересам бенефіціара, а також інтересам покупця. На практиці застосовуються наступні три варіанти:

1. Банк-кореспондент повідомляє банку-емітенту по телексу про невідповідності і просить його тим не менше дати дозвіл на виплату;

2. Банк-кореспондент пропонує бенефіціару послати документи до банку-емітенту на інкасо. Таким чином, покупець, лише після виплати вартості товару стає власником документів;

3. Банк-кореспондент може (це не є його обов’язком) сплатити за документи “умовно”. Якщо покупець чи банк-емітент не заявлять про свою готовність сплатити за документи, що мають недоліки, бенефіціар зобов’язаний компенсувати суму банку (включаючи комісійні витрати та відсотки). Оговорка знімається, тобто платіж вважається остаточним, якщо покупець чи банк-емітент приймає документи з повною чи мовчазною згодою (“мовчазна” згода – в даному контексті - без негайного опротестування).

У випадку надання документів через банк-кореспондент банку-емітенту законність рекламації документів, що не відповідають акредитиву, згідно ст.16 УДПА, пов’язана з наступними передумовами:

· про повернення документів необхідно негайно повідомити особі, що подала документи;

· необхідно використовувати швидкі засоби комунікації;

У повідомленні необхідно назвати невідповідність і дати довідку про те чи зберігаються документи в розпорядженні банку чи відсилаються назад. У практиці міжнародних розрахунків існую досить багато видів акредитивів. класифікація акредитивів наводиться у таблиці №1.1.

Перейти на сторінку номер: 1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15 
 16  17  18  19  20  21  22 
Версія для друкуВерсія для друку   Завантажити рефератЗавантажити реферат