На сайті 11893 реферати!

Усе доступно безкоштовно, тому ми не платимо винагороди за додавання.
Авторські права на реферати належать їх авторам.

Статистика основних і оборотних виробничих фондів

Реферати > Бухгалтерський облік, оподаткування > Статистика основних і оборотних виробничих фондів

План:

Завдання статистики основних і оборотних виробничих фондів.

Класифікація національного багатства.

Оцінка основних фондів.

Показники стану, відтворення та використання основних фондів.

Показники ефективності введення в дію об’єктів основних фондів та технологічних процесів.

Показники використання оборотних виробничих фондів.

Індексний метод аналізу використання елементів оборотних фондів.

Джерела інформації про основні оборотні виробничі фонди.

1. Основні і оборотні виробничі фонди – важлива складова частина національного багатства та один з важливих елементів потенціалу країни.

Основні фонди багатократно використовується у виробничому процесі і переносять свою вартість на готовий продукт частинами. Зростання оснащеності підприємств основними виробничими фондами вимагає статистичного вивчення ефективності їх використання.

Оборотні фонди ( сировина, матеріали, паливо, енергія тощо) повністю споживання при виробництві продукту в границях кожного виробничого циклу, а їх раціональне використання сприяє підвищенню рівня економічної ефективності підприємств.

У завдання статистики основних і оборотних фондів входить:

визначення обсягу національного багатства;

класифікація та статистична оцінка основних фондів;

вивчення структури основних фондів, тобто характеристика співвідношення окремих їх класифікаційних елементів;

розрахунок показників стану, відтворення та використання основних фондів;

визначення показників економічної ефективності введення в дію об’єктів основних фондів та технологічних процесів;

розрахунок показників використання оборотних виробничих фондів.

2. Національне багатство – це розмір власності (державної та приватної) яка використовується державою чи населенням для збільшення свого капіталу. Його обсяг формувався на основі економічних відносин у вигляді купівлі чи приватизації природних ресурсів (земельних та лісових угідь тощо), будинків та споруд, предметів довготривалого користування, патентів, цінних паперів, коштовностей, а також поповнення запасів сировини, матеріалів, напівфабрикатів тощо, тобто це сукупність нагромаджених в країні не фінансових і фінансових активів на визначений момент часу.

Вироблені матеріальні не фінансові активи складаються з основних виробничих і невиробничих фондів, оборотних виробничих фондів, матеріальних запасів невиробничого призначення, цінностей та особистого майна.

Невироблені матеріальні не фінансові активи – це земельні і лісові фонди, розвідані корисні копалини, гідроенергоресурси та рибне багатство.

3. За їх призначеннями основні фонди поділяються на виробничі і невиробничі.

Виробничі основні фонди беруть безпосередню участь у матеріальному виробництва, вони зношуються поступово, переносячи свою вартість на створюваний продукт частинами у вигляді відрахувань на їх амортизацію.

До невиробничих основних фондів, які використовуються для надання послуг, відносять фонди житлового та комунального господарства організацій, установ і закладів охорони здоров,я, освіти, науки, культури, мистецтва, фінансових, кредитних і страхових установ, органів управління і оборони, громадських об’єднань тощо, незалежно від зарахування їх на баланс виробничих чи невиробничих підприємств і організацій.

Класифікація основних фондів передбачає такі їх групи:

будівлі (включаючи житлові) та споруди;

передавальні пристрої, машини та обладнання;

транспортні засоби;

інструменти;

багаторічні насадження;

робоча і продуктивна худоба.

Основні фонди (виробничі та невиробничі) функціонуючи на протязі довготривалого часу поступово втрачають свою вартість через моральне і фізичне їх зношення. Тому їх вартісна оцінка проводиться за такими ознаками:

повною початковою вартістю;

повною відповідальною вартістю;

початковою вартістю за вирахуванням зносу;

відновлювальною вартістю за вирахуванням зносу.

Повна початкова вартість основних фондів – це фактична вартість на момент початку їх експлуатації, яка включає затрати на побудову та придбання основних фондів, транспортування та монтаж, а також затрати на розширення реконструкцію основних фондів. Показники повної початкової вартості основних фондів використовується як для нарахування суми амортизації, так і для їх обліку на балансах підприємства.

Повну відновлювальну вартість основних фондів обчислюють як вартість їх відтворення в новому вигляді в сучасних умовах. Ця вартість може бути більшою або меншою від повної початкової суми в залежності від того як змінюються ціни. Показники відновлювальної вартості основних фондів використовується для аналізу їх відтворення , а також є основною характеристикою основних фондів у системі національних рахунків.

Початкову вартість за вирахуванням зносу основних фондів (залишкову вартість) обчислюють вирахуванням з повної початкової вартості суми зносу основних фондів з додаванням до цієї різниці суми їх капітального ремонту а модернізації.

Відновлювальну вартість за вирахуванням зносу визначають відніманням з вартості переоцінених в діючих умовах фондів суми їх зносу. В умовах ринкової економіки, потрібно проводити періодичну їх переоцінку. За результатами переоцінки обчислюють індекси їх вартості.

Для забезпечення робіт з капітального ремонту та модернізації або повного відновлення основних фондів поводять амортизаційні відрахування. Сума амортизації враховується у собівартість продукції, так як амортизаційний фонд формується з відрахувань від її реалізації.

Суму амортизаційних відрахувань за рік обчислюють за формулою:

П + К - Л

А =

Т

де

А – сума амортизації;

П – повна початкова вартість;

К – вартість капітального ремонту;

Л – ліквідаційна вартість основних фондів за вирахуванням витрат на їх демонтаж;

Т – нормативний термін функціонування основних фондів.

Нормативний показник річної амортизації основних фондів обчислюють за формулою:

А

N a = . 100 ,

П

Де

N a – норма амортизації, %;

А – річна сума амортизації;

П – повна початкова вартість основних фондів.

Балансова вартість основних фондів – це їх сума врахована на балансі підприємства. Сюди включають суму відновлювальної вартості основних фондів на момент останньої переоцінки та повної початкової вартості, введення в дію основних фондів після цієї переоцінки.

На основі даних про балансову вартість основних фондів будують їх баланси за рік, де по окремих видах відображають:

наявність основних фондів на початок року;

надходження у звітному році – всього та у тому числі:

а) введено в дію нових основних фондів;

б) інші надходження.

3. вибуло у звітному році - всього, та у тому числі:

а) ліквідовано основних фондів;

б) інше вибуття;

4. наявність основних фондів на кінець року.

Якщо до балансу основних фондів за балансовою вартістю у частині вибувших фондів додати графу “Сума зносу основних фондів”, то за цими даними можна побудувати “Баланс основних фондів по вартості за вирахуванням зносу”. У цьому “Балансі” основні фонди станом на початок року відображують за відповідальністю вартості без врахування зносу (за даними переоцінки); введені в дію нові основні фонди – за їх повною початковою вартістю ; вартість куплених та проданих основних фондів – за їх ринковою ціною; одержані або переданні іншим підприємствам основні фонди – за їх залишковою вартістю; ліквідовані або списані основні фонди – за їх ліквідаційною вартістю.

Баланси основних фондів складають у базисних ( постійних) та середньорічних цінах.

4. Дані балансів основних фондів ( по балансовій вартості та по вартості за вирахуванням зносу) використовують для розрахунку показників, які характеризують стан та відтворення основних фондів. До них належать коефіцієнти зносу та придатності основних фондів, а також коефіцієнти введення, оновлення та вибуття основних фондів.

Коефіцієнт зносу основних фондів визначають як на початок так і на кінець року, відношенням суми зносу основних фондів до їх балансової вартості, відповідно на початок або кінець року. Аналогічно визначають і коефіцієнт придатності основних фондів, але тут у чисельнику дробу виступає вартість основних фондів за вирахуванням зносу, тобто придатних основних фондів.

Для розрахунку коефіцієнтів введення та оновлення основних фондів застосовують такі формули:

Н

К0 = 100 ;

Нn

Н

К0 = 100.

Нn

Коефіцієнт вибуття основних фондів обчислюється за формулою:

В

Кв = 100 .

Н 1

де

К0 – коефіцієнт введення основних фондів;

К0 – коефіцієнт оновлення основних фондів;

Кв – коефіцієнт вибуття основних фондів;

Н – вартість ведення в дію основних фондів за рік;

Н – вартість введених в дію нових основних фондів за рік;

В – вартість основних фондів вибувших на протязі року;

Перейти на сторінку номер: 1  2  3  4  5 Версія для друкуВерсія для друку   Завантажити рефератЗавантажити реферат