На сайті 11893 реферати!

Усе доступно безкоштовно, тому ми не платимо винагороди за додавання.
Авторські права на реферати належать їх авторам.

Методи ідентифікації та нейтралізації ризиків на фінансовому ринку (на прикладі операцій АКБ \"Приватбанк\" на міжнародному та внутрішньо-українському ринку золота)

Реферати > Банківська справа > Методи ідентифікації та нейтралізації ризиків на фінансовому ринку (на прикладі операцій АКБ \"Приватбанк\" на міжнародному та внутрішньо-українському ринку золота)

де Методи ідентифікації та нейтралізації ризиків на фінансовому ринку (на прикладі операцій АКБ "Приватбанк" на міжнародному та внутрішньо-українському ринку золота) середнє арифметичне інтервального ряду розподілу, f – частота.

Середнє лінійне та середнє квадратичне відхилення – іменовані числа (в одиницях вимірювання ознаки).

Порівнюючи варіації різних ознак або однієї ознаки у різних сукупностях, використовують відносні характеристики варіації. Коефіцієнти варіації розраховуються як відношення абсолютних, іменованих характеристик до центру розподілу і часто виражаються процентами:

Лінійний коефіцієнт варіації:

Методи ідентифікації та нейтралізації ризиків на фінансовому ринку (на прикладі операцій АКБ "Приватбанк" на міжнародному та внутрішньо-українському ринку золота) (1.6)

Квадратичний коефіцієнт варіації:

Методи ідентифікації та нейтралізації ризиків на фінансовому ринку (на прикладі операцій АКБ "Приватбанк" на міжнародному та внутрішньо-українському ринку золота) (1.7)

Одним із інструментів оцінки пари «фінансовий ризик – доходність фінансових інструментів» є сучасна теорія збалансованого портфеля (СТП) цінних паперів яка дає методологію контролю за різними видами ризику під час створення портфеля цінних паперів. По СТП ризик визначається несталістю, мінливістю або стандартним відхиленням норм прибутку по цінних паперах за певний період часу. Стандартне відхилення σ – статистична оцінка , зручна для визначення розпорошення або відхилення окремих значень від середньої величини [29].

Сумарний ризик кожного окремого цінного паперу може бути визначений як стандартне відхилення σ очікуваної норми прибутку на протязі певного періоду часу. По СТП цінні папери з більшим ступенем ризику можуть мати більший доход через те, що вкладники неохоче йдуть на ризик, а тому вимагають і більшу премію за ризик [40].

Систематичний ризик можна розділити на дві основні складові: систематичний ризик та залишковий (випадковий ризик). Систематичний ризик відображає співвідношення доходу по цінному паперу (акції)і доходу по індексу курсу акцій на ринку в певний період часу. Для визначення цього співвідношення необхідно порівняти надприбуток по індивідуальній акцій відносно прибутку безризикових цінних паперів ринку з надприбутком ринку ЦП (надприбутком „середньої” акції ринку над прибутком безризикових цінних паперів) [40].

1. Теоретичні алгоритми рішення цієї задачі побудовані на термінах:

- сутність загального ризику ;

- систематичний та несистематичний ризик;

- бета-коефіцієнт акції;

- безризикова норма прибутку;

- ринкова премія за ризик акції;

- премія за ризик акції;

- моделі оцінки капітальних активів;

- лінія ринку цінних паперів.

2. Для визначення очікуємої норми прибутку акції використовується модель оцінки капітальних активів (САРМ):

Методи ідентифікації та нейтралізації ризиків на фінансовому ринку (на прикладі операцій АКБ "Приватбанк" на міжнародному та внутрішньо-українському ринку золота) (1.8)

де – К – очікуєма норма прибутку акції, %

Rf – ринкова безризикова норма прибутку, %

(KmRf) – ринкова премія за ризик;

Кm – потрібна норма прибутку середньої акції або “ринку”,%

b бета-коефіцієнт ризику акції, в частках одиниці

b*(Km Rf) – премія за ризик акції, %

b бета-коефіцієнт ризику акції розраховується за формулою:

Методи ідентифікації та нейтралізації ризиків на фінансовому ринку (на прикладі операцій АКБ "Приватбанк" на міжнародному та внутрішньо-українському ринку золота) (1.9)

де величини σ та σm характеристики ризику індивідуальної акції та „середньої” акції ринку цінних паперів.

При цьому реальною моделлю функціонування цінних паперів є твердження, що підвищеному ризику повинна відповідати і підвищена норма очікуємої прибутковості цінного паперу.

Так інтерпретація b бета-коефіцієнт ризику акції є наступною:

β = 1 – означає, що індивідуальна акція має середню ступінь ризику, яка склалася на ринку цінних паперів в цілому ;

β < 1 – означає, що індивідуальна акція має ступінь ризику, нижче тієї, яка склалася на ринку цінних паперів в цілому ;

β > 1 – означає, що індивідуальна акція має середню ступінь ризику вище тієї, яка склалася на ринку цінних паперів в цілому ;

Модель САРМ (формула 1.8), використовуючи опорні терміни безризикової ставки доходності по державним цінним паперам, бета-коефіцієнт відносної чутливості систематичного ризику, дозволяє розраховувати очікуєму доходність індивідуальних цінних паперів. При цьому бетакоефіцієнт виступає в ролі індикатора перерахування відносного підвищеного чи зниженого ризику у додаткову доходність (збитковість) індивідуальних цінних паперів відносно доходності „середніх” акцій ринку, виділяючі категорії:

безризикові державні папери (β = 0);

„середня акція” ринку цінних паперів (β = 1);

індивідуальна акція (β = VAR );

1.3 Основні методи нейтралізації ризиків операцій на фінансових ринках

Нейтралізація ризиків це завершуючий етап у структурі моделі управління фінансовими ризиками операцій на фінансових ринках.

Методологічні та практичні основи управління фінансовими ризиками на стадії їх нейтралізації передбачає опрацювання сукупності проблемних питань, які можна об'єднати в наступні узагальнюючі групи, зокрема [27]:

Перейти на сторінку номер: 1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15 
 16  17  18  19  20  21  22 
Версія для друкуВерсія для друку   Завантажити рефератЗавантажити реферат