На сайті 11893 реферати!

Усе доступно безкоштовно, тому ми не платимо винагороди за додавання.
Авторські права на реферати належать їх авторам.

Поняття, види та принципи страхування

Реферати > Банківська справа > Поняття, види та принципи страхування

4) недоліки в будівельній конструкції;

5) наявність страх випадків протягом останніх 5 років;

6) розташування поблизу джерел небезпеки.

Знижки:

1) забезпечення засобами пожежогасіння; 2) відсутність страх подій за останні 5 років; 3) дотримання правил безпеки;

Вогневі ризики: вибух, блискавка, падіння літаючого апарату, займання.

32. Розкрити зміст поняття ризик, та сутність основних видів ризику в МЕД

Ризик – це випадковість, те що може бути, але не обов’язково відбудеться і знаходиться поза межами нашого контролю.

Класифікація ризиків: 1) вогневі, 2) ризики стихійних явищ, 3)ризик зупинки виробництва включає затрити, які були здійснені під час виробництва, недоотримання прибутку, витрати з метою скорочення збитку, 4) відповідальність за якість продукції і послуг, 5) ризик професійної відповідальності від керівництва, 6) екологічні ризики (ризик токсичних відходів, ризик поступового впливу на навколишнє середовище, ризик шкідливих відходів), 7) ризики пов’язані з новою технікою і технологією (на випадок виходу з ладу техніки, від несприятливих наслідків, викликаних цією технікою), 8) фінансові і валютні (страх кредитів,страх депозитів, страх біржових ризиків, страх від невиконання зобов’язань за контрактом ф’ючерс і форвард, страх комерційної винагороди брокера, страх від несвоєчасної сплати відсотку), 9) страх від неправомірних санкцій з боку фінансових органів, 10) страх валютних ризиків (відмова партнера від операцій, від наслідків політичних ризиків в країні партнера, від зміни валютного курсу), 11) ризики некомерційної діяльності (пов’язані зі зміною кон’юнктури ринку або з погіршенням умов здійснення комерційної діяльності: страхування інвестицій та страхування прибутку).

33. Сутність та роль перестрахування

Батьківщиною перестрахування є Німеччина, в 1896 році в Кьольні було відкрито перше перестрахове товариство.

Перестрахування – економічні відносини, в процесі яких страховик приймає на себе ризики, частину яких передає на перестрахування ін. страховикам з метою створення збалансованого портфеля договорів.

Перестрахувальник – той, хто перестраховує свої ризики. Перестраховик – той, хто страхує. Цесія – процес перестрахування. Рекапітуляція – перелік ризиків, які були надіслані перестрахувальником до перестраховика за певний проміжок часу.

Підходи:

1) держава визначає, що треба перестрахувати; 2) сама страхова компанія вирішує.

S = (a-y)/100% *5%

S – сума, на яку страхова компанія може лишити на власну відповідальність;

а – активи;

у – статутний капітал;

5% - норматив.

34. Дати характеристику основних методів перестрахування

Передавання ризиків у перестрахування може відбуватися постійно або одноразово. Історія розвитку перестрахування свідчить, що першими були епізодичні передачі найбільш небезпечних ризиків.

Отже, за методом передавання ризиків у перестрахування і за оформленням правових взаємовідносин сторін перестрахувальні операції поділяються на такі:

• факультативні;

• облігаторні (договірні);

• факультативно-облігаторні (змішані).

Факультативний метод перестрахування характеризується повною свободою сторін договору перестрахування. Перестрахувальник має право передавати ризики або лишати їх на власній відповідальності, а перестраховик має право прийняти ризики чи відмовитися від них. При факультативному перестрахуванні кожний ризик передається окремо. Отже, договір факультативного перестрахування — це індивідуальна угода, що найчастіше стосується одного ризику. Головна особливість цього методу перестрахування полягає в можливості індивідуальної оцінки ризику.

Облігаторне перестрахування передбачає обов'язкове віддавання перестрахувальником раніше узгодженої частини ризику за всіма покриттями. Перестраховик також обов'язково має приймати ці частини ризиків згідно з умовами договору.

У договорі облігаторного перестрахування обов'язково визначаються ліміти відповідальності, перестраховувальна премія, перестра-ховувальна комісія, обмеження щодо покриття. Перестрахування на облігаторній основі має універсальний характер, тобто використовується в усіх видах страхування, діє на всіх страхових ринках світу. Облігаторне перестрахування дало поштовх до розвитку техніки перестрахування, що посприяло розробленню системи договорів у різних галузях і видах страхування. В облігаторному, як і у факультативному перестрахуванні, ризики передаються прямо або через посередника. Зрозуміло, що вартість ризику, переданого в перестрахування через посередника, буде більшою, ніж у разі прямого передання.

Договір облігаторного перестрахування частіше укладається на невизначений термін з правом взаємного розірвання шляхом повідомлення сторін щодо прийнятого рішення. Перестраховики багатьох країн надають перевагу облігаторному методу. У вітчизняному перестрахуванні поширенішим є факультативне перестрахування, оскільки облігаторна форма технічно складніша.

У практиці перестрахування інколи використовується поєднання методів перестрахування, так зване факультативно-облігаторне перестрахування.

При факультативно-облігаторному перестрахуванні компанія-це-дент передає чи залишає в себе ризики або їх частину. Перестраховик згідно з таким методом перестрахування зобов'язаний прийняти обумовлені договором ризики. Отже, факультативність передбачається для страховика (цедента), а облігаторність — для перестраховика.

Факультативно-облігаторне перестрахування використовується в особливо великих, небезпечних ризиках, у разі можливої кумуляції збитків, коли вичерпано місткість пропорційних договорів.

35. Особливості перестрахування ризиків у нерезидентів

При укладанні договорів страхування, дія яких поширюється на територію іноземної держави, багато страховиків уважають доцільним їх перестрахування в цій державі, з додатковим зобов'язанням перест-раховика виступати в ролі аварійного комісара або сюрвейєра у разі, коли страхові випадки трапились на території його держави.

Перестрахування ризиків за межами країни зумовлює відплив валюти у вигляді перестрахувальних премій за кордон України, а також неможливість здійснення контролю за діяльністю перестраховиків-нерезидентів з боку державних наглядових органів України. Це, у свою чергу, вимагає від законотворців застосовувати особливі вимоги до перестрахування ризиків у нерезидентів,

В різний час уряди різних держав доклали зусиль щодо регулювання перестраховувальних операцій, стримування перестрахування ризиків за кордоном. Так, деякі з країн приймали рішення про заснування державних перестраховувальних компаній. Перші такі компанії були засновані в Латинській Америці — в Уругваї (1912 p.) та в Чилі (1920 p.). Ідеться про Державні страхові банки. В Італії протягом 1913 — 1923 pp. був установлений перехідний період, протягом якого страхові товариства повинні були перестраховувати 40 % ризиків у Національному страховому інституті (National delle Assicurazioni).

Згідно з Положенням укладання договорів перестрахування за межами України з перестраховиками-нерезидентами дозволяється тільки в разі, якщо:

Перейти на сторінку номер: 1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13 Версія для друкуВерсія для друку   Завантажити рефератЗавантажити реферат