На сайті 11893 реферати!

Усе доступно безкоштовно, тому ми не платимо винагороди за додавання.
Авторські права на реферати належать їх авторам.

Збройні Сили та інші військовi формування України на сучасному етапі

Реферати > Військова справа, ДПЮ > Збройні Сили та інші військовi формування України на сучасному етапі

ТВОРЕННЯ ЗБРОЙНИХ СИЛ УКРАЇНИ. ВИДИ ТА РОДИ ВІЙСЬК

Україна, проголосивши 24 серпня 1991 р„ свою неза­лежність, прагне жити в мирі та дружбі з усіма держа-і вами світу. Однак нині не виключена можливість виник­нення воєнних конфліктів, що загрожуватимуть сувере­нітету нашої країни. 6 грудня 1991 р. Верховна Рада прийняла постанову про створення Збройних Сил. 19 жов­тня 1993 р. Верховна Рада постановила вважати 6 груд­ня святом — Днем Збройних Сил України.

Збройні Сили України організовуються і функціону­ють на основі Воєнної доктрини України, затвердженої Верховною Радою, і законів України «Про Збройні Сили України» та «Про оборону України».

Воєнна доктрина — це прийнята державою система поглядів і положень про її військову безпеку, про будів­ництво Збройних Сил, їх існування та використання. Во­єнна доктрина України має оборонний, миролюбний, а не агресивний характер. Стратегічним завданням України в галузі оборони є захист її державного суверенітету і полі­тичної незалежності, збереження територіальної ціліс­ності та недоторканності кордонів. Воєнна доктрина співвіднесена з економічною та зовнішньополітичною доктринами України і скоординована з воєнними док­тринами сусідніх держав.

Основними напрямами реалізації Воєнної доктрини України е:

— прагнення вирішувати усі міжнародні проблеми невоєнними засобами;

— забезпечення оборони держави воєнними засобами;

— будівництво боєздатних Збройних Сил;

— створення матеріальної основи якісно нового війська. Воєнна доктрина виходить із того, що державний кор­дон України із суміжними державами є остаточно вста­новленим, а сама Україна не має територіальних претен­зій до жодної держави. Використання Збройних Сил мо­жливе в разі збройної агресії, посягань на територіальну цілісність України, а також при виконанні Україною своїх міжнародних зобов'язань.

Воєнна доктрина проголошує, що Україна ніколи першою не розпочне бойових дій проти Іншої держави, якщо сама не стане об'єктом її агресії. Відмова від вико­ристання першою своїх Збройних Сил зовсім не означає, що Україна має завжди дотримуватися пасивної страте­гічної оборони. В умовах війни можуть бути активно і ши­роко використані всі форми сучасного воєнного мистец­тва: стратегічне розгортання, відбиття повітряне-косміч­ного удару, стратегічна наступальна, оборонна операція та ін. Воєнна доктрина України передбачає спільні дії у воєнний час Збройних Сил із Прикордонними військами, Національною гвардією, Службою безпеки, Внутрішніми військами, силами Цивільної оборони.

Збройні Сили України будуються і здійснюють свою діяльність на основі таких принципів:

Принцип демократії і гуманізму. В діяльності армії та флоту повинно враховуватися те, що найвищою суспі­льною цінністю є людина. Захист її життя, інтересів, створення необхідних умов у армії для розвитку, подаль-

того вдосконалення особистості є найголовнішим.

Принцип верховенства закону. Ніщо в Збройних Си­лах України не має такої сили, як сила закону. Викона­ння Конституції і законів України, статутів Збройних Сил України та наказів командирів є обов'язком кож­ного військовослужбовця. Порушення законів України тягне за собою дисциплінарну, кримінальну відповідаль­ність.

Принцип єдиноначальності і колегіального виробле­ння рішень означає, що кожний командир, як єдинона­чальник, перш ніж прийняти певне рішення, повинен враховувати думку, позицію колегіального органу (війсь­кової ради, зборів офіцерів, солдатів). Колегіальність у при­йнятті рішень була, починаючи із Запорізького війська, доброю традицією української армії. Єдиноначальність забезпечує чіткість і оперативність управління війсь­ками, повну відповідальність командира за бойову гото­вність частини, корабля.

Принцип загального військового обов'язку громадян України. Військова строкова служба в Збройних Силах України є конституційним обов'язком кожного громадя­нина нашої держави (чоловічої статі). Виняток станов­лять лише ті громадяни, які мають підстави для звіль­нення від військової служби. Комплектування армії та флоту в Україні проводиться за змішаним принципом; за контрактом (служба офіцерів, прапорщиків, старшин) та на основі призову юнаків на строкову військову службу. Цей принцип комплектування армії існує в більшості держав світу. Лише у США, Англії та Японії війська комплектуються виключно на основі контракту, бо наз­вані країни мають для цього відповідні соціально-еконо­мічні умови. Однак наймана армія має як переваги, так і суттєві недоліки.

Принцип добровільного вступу на кадрову військову службу. Зарахування на кадрову військову службу (за контрактом) проводиться лише на добровільній основі, коли громадянин виявляє бажання укласти відповідну угоду.

Принцип дотримання військової дисципліни (про це йтиметься далі).

Принцип гласності в діяльності Збройних Сил України і збереження державної та військової таємниці. Загальні питання навчально-бойової діяльності армії та флоту ма­ють висвітлюватись у засобах масової інформації. Таки-

ми питаннями відповідно до міжнародних угод вважа­ються: попередження населення країни, світової грома­дськості про військові навчання і маневри, повідомлення про зміни у військовому керівництві та ін. Але гласність не є підставою для розголошення державної та війсь­кової таємниці, не повинна призводити до зниження на­ціональної безпеки держави. Тому розголошення інфор­мації щодо державних та військових таємниць тягне за собою юридичну відповідальність.

Принцип позапартійності. Цей принцип уперше вті­лено в концепції національних Збройних Сил України. Він означає, що військовослужбовці не можуть бути чле­нами політичних партій, організацій, рухів. Армія і флот перебувають поза політикою і виконують свої фун­кції відповідно до законів України.

Принцип гарантованого соціально-правового захисту військовослужбовців означає, що їм гарантуються права, свободи, соціальний захист, а також в разі необхідності правовий захист з боку держави згідно з чинним законо­давством.

Збройні Сили України є основою військової організа­ції держави. Державною програмою будівництва та роз­витку Збройних Сил України передбачено мати у їхньо­му складі чотири види Збройних Сил: Сухопутні війська, Військове-Повітряні сили, Війська Протиповітряної обо­рони, Військово-Морські сили; спеціальні війська; Залі­зничні війська, а також органи управління і тилу, з'єд­нання, частини, військово-навчальні заклади, установи, підприємства, які не входять до видів Збройних Сил.

Кожний вид Збройних Сил України має свої роди військ, що характеризуються певним призначенням, бо­йовими можливостями, військовою технікою, зброєю, кадровим складом тощо.

СУХОПУТНІ ВІЙСЬКА

(війська наземної оборони)

Сухопутні війська (СВ) — вид Збройних Сил, приз­начений для ведення бойових дій переважно на суходолі, най численніший і найрізноманітніший щодо озброєння та способів бойових дій.

Формування власних Сухопутних військ в Україні почало здійснюватися 12 грудня 1991 р., після підписан­ня Президентом України Указу про Збройні Сили Укра­їни. З 1 грудня 1997 р. Сухопутні війська мають три опе-

ративні командування — Південне, Західне і Північне; крім того, 5 армійських корпусів, 11 танкових та механі­зованих дивізій, 7 окремих механізованих бригад, 2 ар­тилерійські дивізії', близько 40 бригад різних родів військ і служб, а також частини тилового і технічного забез­печення (див. схему).

На початку 1997 р. затверджено Державну програму розвитку і будівництва Сухопутних військ. У ній визна­чено чисельність, систему підготовки офіцерів, прапор­щиків, сержантів, питання комплектування Сухопутних військ, а також систему бойової підготовки.

До складу Сухопутних військ входять такі роди військ: ракетні війська і артилерія; механізовані, танкові та аеромобільні війська; армійська авіація.

Ракетні війська і артилерія Збройних Сил України продовжують славні бойові традиції 600-річної історії ар­тилерії. До їх складу входять: з'єднання оперативно-так­тичних і тактичних ракет; з'єднання і частини гарматної, гаубичної реактивної і протитанкової артилерії; підрозділи мінометів і протитанкових ракет; частини артилерійської розвідки. Сучасна артилерія маневрена, має велику даль-

ність і точність стрільби, могутні бойові заряди. Арти­лерійські, мінометні частини і підрозділи оснащені доско­налими гарматами і реактивними установками.

Поряд з протитанковою ствольною артилерією на оз­броєнні перебувають високоточні протитанкові керовані ракети, які можуть уражати танки противника на вели­ких відстанях.

Досвід війн і військових конфліктів підтверджує, що загальновійськові угруповання вже не можуть успішно виконувати бойові завдання, якщо не створено сприятливі умови для їхніх дій, а саме: необхідне співвідношення сил і засобів сторін, дезорганізація і знищення систем розвідки противника радіоелектронною боротьбою (РЕБ), а також протиповітряної оборони ~(ППО) противника. У створенні Цих умов і відіграють вирішальну роль ракетні війська і ар­тилерія. У бойових операціях на їх долю припадає до 70 % загального обсягу завдань з ураження противника.

Таким чином, ракетні війська і артилерія на сьогодні­шній день є одним з основних засобів вогневих уражень противника. Артилерія була, є і буде «богом війни».

Механізовані війська споряджено сучасними засобами пересування (мал. 10 а, 10 б), найновішими зразками зброї. Особовий склад механізованих частин може вести тривалий

Перейти на сторінку номер: 1  2  3  4 Версія для друкуВерсія для друку   Завантажити рефератЗавантажити реферат