На сайті 11893 реферати!

Усе доступно безкоштовно, тому ми не платимо винагороди за додавання.
Авторські права на реферати належать їх авторам.

Лінкольн


Таким чином, гострота суспільних суперечностей призвела до громадянської війни. А. Лінкольн, як президент США, проявляв в цій не простій ситуації виважену політику, маневруючи поміж громадською думкою Півдня та Півночі, що яскраво виявилось в його ставленні до Декларації про відміну рабства. А. Лінкольн прагнув зберегти цілісність США.

Розділ ІІІ. Переобрання А. Лінкольна на посаду президента.

фотография Фотография Авраам Линкольн

До часу завершення військами Шермана легендарного маршу до Атлантичного океану Лінкольн вже отримав перемогу на виборах. Але на початку вересня узяття мешканцями півночі Атланти украй допомогло республіканській адміністрації стабілізувати своє положення напередодні виборів.

До того ж рішуча політика адміністрація Лінкольна, що спочатку зрозуміла і прийнята навіть не більшістю американців, поступово завойовувала все більше прихильників. Сам же Лінкольн вже з осені 1862 р. не міг здійснювати військово-політичне керівництво колишніми, “конституційними” методами, бо, виражаючись сучасною мовою, “кредит довір'я”, відпущений населенням Півночі його адміністрації, явно вичерпувався [10, c. 38].

Але до початку осені 1864 р., особливо після падіння Атланти, це те, що похитнуло, було довір'я знов зміцнилося завдяки рішучим політичним заходам Лінкольна, а в області військової - принципово новій стратегічній концепції Гранта. Важливим компонентом в її здійсненні сталі в ті дні операції генерала Ф. Шеридана в Долині [5, c. 76].

8 листопада, відбулися президентські вибори, на яких Лінкольн одержав 2,2 млн. голосів, а Макклеллан - лише 1,7 млн. Нова перемога республіканців на виборах остаточно позбавляла бунтівників надій на мирне рішення конфлікту. Увечері 10 листопаду, стали ледве відомі підсумки підрахунку голосів, Грант в телеграмі Хеллеку просив поздоровити президента з успіхом і писав: “Ця перемога для країни стоїть більшою, ніж виграна битв” [8, c. ] Але, віддаючи голоси за Лінкольна, американці голосували і за його кращих генералів: Гранту, Шермана, Шерідана . Коли ж в кінці року країна дізналася про вихід армій Шермана до Атлантики, мало у кого, навіть на Півдні, залишилися які-небудь сумніви в тому, що наступаючий рік стане останнім роком війни [10, c. 78].

Спочатку Лінкольн думав, що жителям півночі вдасться швидко перемогти рабовласників. Дійсно, північні штати займали велику територію, там жила велика частина громадян країни, вони мали добре розвиту промисловість. Але Північ не була готова до війни. Багато офіцерів армії – вихідці з південних штатів – з початком війни перейшли на сторону рабовласників. Крім того, у північних штатах нараховувалося чимало прихильників Конфедерації, що всіляко шкодили військам уряду. Так що досвід керування країною й армією приходив до президента Лінкольну через гіркоту поразок і невдач. 12 квітня 1865 р. у міста Аппамотокс відбулася церемонія здачі зброї жителями півдня [6, c. 598].

Наведення порядку Лінкольн почав з уряду. Його доброзичливість, справедливість до опонентів, урівноваженість, гумор і великодушність дозволили створити добре працюючий уряд, які складався як із прихильників звільнення рабів, так і з тих, хто схилявся до примирення з рабовласниками. Свою задачу в громадянській війні Лінкольн визначив так: «Моя головна мета в цій боротьбі врятувати Союз безвідносно збереження чи руйнування рабства. Якщо я зможу врятувати Союз без звільнення рабів, я зроблю так; якщо я зможу врятувати його, тільки звільнивши всіх рабів, я зроблю так; якщо я зможу врятувати його, звільнивши частину рабів, я зроблю так». Президент уміло лавірував між думками міністрів уряду. Він терпляче вислухував усіх, але рішення приймав самостійно [9, c. 46].

Іншою складною проблемою було створення сильної армії. Лінкольн звернув увагу на талановитого генерала Улісса Гранта і призначив його командуючим армією жителів півночі. Разом з іншими видатними генералами – Шерманом, Шеріданом, Томасом – Грант зумів провести великий спільний наступ на південні штати [12, c. 94].

Президент Лінкольн виявив себе і як талановитий дипломат. Яскравим прикладом може служити так називане «справа Трента». На борті англійського судна «Трент» два дипломати конфедерації направилися у Великобританію і Францію, щоб схилити європейців до надання допомоги Півдню. Однак англійське судно було затримано жителями півночі, а посланники жителів півдня арештовані. Уряд Великобританії розцінило дії жителів півночі як образу. Лінкольн розумів, що виступ англійців на стороні Півдня неприпустиме, і звільнив дипломатів. Погроза війни з Великобританією зникла [6, c. 599].

Два закони, прийнятих Авраамом Лінкольном у ході війни, мали вирішальне значення для перемоги жителів півночі і наступного розвитку США. За законом кожен бажаючий міг одержати за символічну плату в 10 доларів земельний наділ у 65 га. Цим Лінкольн і залучив в армію жителів півночі багатьох людей, що бажали одержати землю, і заклав основи сучасного американського фермерства. Іншим законом, підписаним Лінкольном 1 січня 1863 р., була знаменита Прокламація про звільнення негрів-рабів. Сам Лінкольн оцінив документ так: «Якщо моє ім'я коли-небудь, потрапить в історію, то за цей акт, і в ньому – уся моя душу». Прокламація, щоправда, звільняла лише рабів заколотних штатів. Лінкольн побоювався, що у випадку повного скасування рабства до заколотних штатів можуть приєднатися ті рабовласницькі штати, що не вийшли зі складу Союзу. Але коли громадянська війна стрімко котилася до свого завершення і перемога Півночі була очевидної, з ініціативи Лінкольна була прийнята 13-я виправлення до Конституції США, що назавжди заборонила рабство [8, c. 302].

Закон про гомстеди і звільнення рабів – видатний внесок Лінкольна в розвиток справжньої свободи особи в США. Президент власним прикладом демонстрував повагу людського достоїнства. Лінкольн приймав відвідувачів-негрів, чого колись не робив жоден президент США, а одним з його друзів був колишній раб Фредерік Дуглас.

Значення Громадянської війни виходило далеко за рамки тимчасових і національних меж. Ще на першому етапі війни, в жовтні 1862 р., на це указував Маркс, що писав, що ті, що “відбуваються, в США події мають всесвітнє значення. Приведемо і характеристику Маркса і Енгельса, що прямо стосується головної теми даної роботи: “З якої б точки зору не розглядати Громадянську війну в Америці, вона представляє видовище, що не має собі рівного в літописах військової історії” [8, c. 324].

Підсумком війни Півночі і Півдня стало зняття з порядку (неповне, половинчасте) двох найважливіших для США проблем, наспілих задовго до початку війни денний, - ліквідація негритянського рабства і буржуазно-демократичне рішення земельного питання. Оскільки ще до початку військових дій відбувся політичний розкол країни, до задач війни додалося і відтворення США в колишньому складі штатів (а для рабовласницького Півдня — закріплення і збереження розколу). В здійсненні цих трьох задач (або їх частини) була зацікавлена більшість населення країни, включаючи і певні шари жителів Півдня. Саме їх економічним і політичним інтересам максимально відповідало рішення триєдиної задачі війни. Тому основні плоди перемоги Півночі дісталися буржуазії, а не “чорноробом” цієї війни: робітникам і фермерам Півночі, неграм Півдня. В цьому коротко основний підсумок війни [2, c. 301].

Перейти на сторінку номер: 1  2  3  4  5 Версія для друкуВерсія для друку   Завантажити рефератЗавантажити реферат