На сайті 11893 реферати!

Усе доступно безкоштовно, тому ми не платимо винагороди за додавання.
Авторські права на реферати належать їх авторам.

Дієвість та ефективність журналістської діяльності. Позитивна і негативна дійовість. Ефективність як міра задоволення потреб аудиторії в ма¬совій інформації.

Реферати > Журналістика > Дієвість та ефективність журналістської діяльності. Позитивна і негативна дійовість. Ефективність як міра задоволення потреб аудиторії в ма¬совій інформації.

Якщо поняття дійовості тяжіє більше до тактичних характерис­тик журналістики, то поняття ефективності — до стратегічних.

Ефективність — це форма результативності журналістики при її зверненні до масової аудиторії, виконання журналістикою її ідеологічних, ку.ІІлурно-розважальІІІІх, гносеологічних та ін. функцій; це міра задово­лення потреб аудиторії в масовій інформації. Поняття ефективності більш об'ємне й широке, ніж поняття дієвості. З ефективністю пов'язується пере­дусім сталий вплив преси на людину й суспільство. Йдеться про результат, який не можна виміряти прийнятою державною установою ухвалою, а який пролягає в площині цілої суспільної свідомості й соціальної практи­ки і оцінка якого можлива в погляду історичного процесу.

В основі терміну "ефективність" лежить слово "ефект". Це спорід­нені, але й істотно відмінні понятгя. "Ефект" — це будь-який наслідок ді­яльності засобів масової інформації в процесі споживання повідомлень ау­диторією; з цього погляду в діяльності ОМІ може бути наявний побічний чи навіть непередбачуваний ефект. "Ефективність" же — це результат, що збігається з намірами суб'єкта діяльності, засвідчує досягнення свідомо поставлених цілей в процесі створення та поширення інформації.

Ефективність завжди передбачає цілепокладення і щоденний, постійний і наполегливий рух у напрямку досягнення визначеної мети. Вона і є мірою, ступенем досягнення визначених цілей на базі викорис­тання більших чи менших витрат (не лише матеріальних, але й духов­них, творчих) засобів і ресурсів.

З цього погляду найважливішого значення для журналістики набу­ває категорія мети, адже від її правильного визначення, реалістичної оцін­ки залежить і можливість її досягнення. Мета в кожній конкретній ситуації визначає зміст, вибір форм і методів упливу на людину того чи іншого ор­гану масової інформації. Мета — це майбутній рівень суспільної свідо­мості й стан громадської думки, які в кінцевому підсумку визначатимуть поведінку соціальних груп, колективів і окремих осіб. Тому дуже важли­во, щоб постановка цілей і завдань журналістики здійснювалася в межах загальнолюдських цінностей, орієнтації на гуманістичні ідеали, виплива­ла з прагнення забезпечити гармонійний розвиток суспільства.

Особливу ефективність мають щоденні газети (програми елек­тронних ОМІ), що виконують величезну роботу, непосильну фундамен-татьним журналам і книгам. Журнали і книги позбавлені можливості систематичного, щоденного впливу, які складають силу газети.

Читаючи газету день у день, день у день, підпадаючи під вплив її "точки зору", знайомлячись із застосуванням цієї точки зору до всіх га­лузей людського життя, газетний читач непомітно для себе починає за­своювати те коло ідей, яке проповідує цей друкований орган. Газета впливає повільно, але постійно; вона щодня з'являється до читача, при-носячи цілу купу свіжих новин, згруповує повідомлення відповідно до своєї точки зору, з цього погляду висвітлює їх і непомітно відкладає в свідомості читача крихти своєї істини; завтра вона знову приймається за те ж саме завдання. 1 так триває цілі роки.

Газетний читач непомітно й невільно засвоює погляди й теорії, що розвиваються газетою, її авторським колективом. І саме тому, що газета веде пропаганду своїх ідей щоденно, на прикладі тисячі і одного випадку з буденного житгя. Величезна більшість сучасних освічених людей, до краю заклопотаних усілякими справами, підтримують, роз­вішають і поповнюють свою освіту виключно шляхом читання газет, з яких вони черпають свої знання, а часто й "свої" погляди на довко­лишнє життя. Ніяка злива неспроможна розмити камінь, а краплина во­ди, спадаюча безперервно, розмішає його. Так і газета: діючи безпе­рервно, щодня, вона може поступово досяіти того, що недосяжне для незграбної пропаганди книжкою й журналом.

В оповіданні Федора Крюкова (1870-1920) "Із щоденника вчителя Васюхіна" (1903) описано читання головним героєм отриманої за час йо­го відсутності на канікулах преси. "Знову я у своєму училищі, читаю га­зети, яких за мою відсутність зібралася ціла купа. Коли читаєш — не приходить у голову думка про самотність свого існування. Тісний світ ніби розсувається. Відчуваю себе в товаристві людей, які теж, можливо, не весело живуть, але бадьорі, красномовні, розумні, сміливі, що не скла­дають зброю у життєвій боротьбі. І бажання трудитися, відгукнутися на їх заклик, потиснути їм руки — охоплює мене усякий раз, і я бадьоріше й пильніше придивляюся до навколишнього життя, і широкі, іноді про­сто фантастичні плани зароджуються в голові й не дають мені спати ."

Так було на початку XX століття. Пізніше подібні функції перей­шли до інформаційних та публіцистичних програм радіомовлення й те­лебачення, які виходять не лише щодня, але й кілька разів на день, справляючи ще глибший вплив на суспільство, ніж щоденна газета.

Характеризуючи аудиторію, до якої звертається будь-який ОМІ, слід мати на увазі таке:

1) аудиторія буває первинна і вторинна; первинна аудиторія — безпосередні читачі, слухачі й глядачі певного ОМІ;

2) але особливо цікаві матеріали вони "транслюють" далі на своїх родичів, друзів, знайомих, створюючи тим самим значно ширшу за по­чаткову аудиторію, яка й називається вторинною; туті містяться джере­ла для розширення впливу ОМІ на громадянство, для зростання його ефективності й дійовості;

3) ще розрізняють аудиторію реальну, тобто ту, що постійно звертається до даної газети чи журналу, слухає певні програми радіомовлення, дивиться той чи інший канал телебачення;

4) але поруч з цим існує поняття аудиторії розрахункової, тобто тієї, на яку розраховане дане видання і над залученням якої весь час працює редакція.

Головною ознакою ефективності діяльності друкованого ОМІ є його тираж, а електронного ОМІ — кількість його слухачів чи глядачів.

Ефективність діяльності ОМІ має дві головні сфери вияву: 1) у сфері духовній, у свідомості великих соціальних груп та окремих людей та 2) у їхній поведінці і вчинках. Відповідно до цього правомірно гово­рити й про два типи ефективності: духовну та практичну, а також про дві групи її критеріїв. Критеріями ефективності духовної є 1) знання; 2) моральна активність; 3) переконання.

За допомогою журналістики читачі створять у своїй свідомості образ світу, дізнаються про події в своїй батьківщині й за рубежем, фор­мують свою історичну свідомість, виробляють реакцію на сучасні політичні події. Серед наших співгромадян є велика кількість людей, що, завершивши свою середню, а, можливо, і вищу освіту, користують­ся надалі лише журналістикою для примноження своїх знань. Дорожне­ча книги й зруйнування державних каналів її циркуляції в Україні при­звели до того, що вона стає важко доступною, перетворюється на пред­мет розкоші. Натомість інформація, що вільно надходить до громадян каналами масової комунікації, служить для багатьох з них єдиним вікном у світ, втамовуючи жагу пізнання, стаючи надійним руслом, у якому здійснюється їхня гносеологічна діяльність. З другого боку, став­лення читачів до газети також формується залежно від того, наскільки вона задовольняє їхні пізнавальні інтереси, служить засобом розширен­ня загального світогляду людини.

Перейти на сторінку номер: 1  2  3  4  5 Версія для друкуВерсія для друку   Завантажити рефератЗавантажити реферат