На сайті 11893 реферати!

Усе доступно безкоштовно, тому ми не платимо винагороди за додавання.
Авторські права на реферати належать їх авторам.

Механізм кредитування юридичних осіб і шляхи його вдосконалення

Реферати > Банківська справа > Механізм кредитування юридичних осіб і шляхи його вдосконалення

У першому, третьому і шостому визначеннях ідеться про "позичальника", у другому — про "підприємство", у четвертому — про "компанію" та "приватну особу", у п'ятому суб'єкт не згадується взагалі. Звичайно, у визначенні поняття кредитоспроможності суб'єкт неодмінно має бути вказаний і, швидше за все, ним повинен бути "позичальник", адже у його ролі можуть бути і фізичні, і юридичні особи.

У першому, третьому і шостому визначеннях мовиться про спроможність "розрахуватися за своїми борговими зобов'язаннями", у другому — про

здатність "залучати" і "повертати" капітал, у четвертому — про спроможність "залучати позиковий капітал" і "обслуговувати свій борг", у п'ятому — про передумови "отримання" кредиту та здатність "повернути" його. Говорити про кредитоспроможність як про здатність "залучати" капітал або як про передумови для "отримання кредиту" не зовсім коректно, адже кредитоспроможність оцінюється з точки зору банку, якого передусім цікавить не спроможність позичальника "залучати" кошти, а його здатність розраховуватися за своїми зобов'язаннями. Недостатньо точно відображає суть явища і положення про спроможність повертати "капітал" чи "кредит" (як вже розглядалось повернути можна лише позичку) — позичальник має бути здатним не лише повернути "капітал або "кредит", а й заплатити за користування ним. На нашу думку, сутності поняття кредитоспроможності найбільшою мірою відповідає формулювання про спроможність позичальника "розрахуватися за своїми борговими зобов'язаннями", адже вони передбачають і повернення позички, і виплату відсотків, і інші зобов'язання позичальника.

Порівнявши різноманітні визначення, перевагу надамо шостому (за нашим переліком) формулюванню, яке міститься в Положенні Національного банку України "Про кредитування "Кредитоспроможність — це здатність позичальника в повному обсязі і у визначений кредитною угодою термін

розрахуватися за своїми борговими зобов'язаннями". Вочевидь, це визначення найточніше відображає сутність проаналізованого вище поняття І зауважимо,

що і воно не є вичерпним. Чому?

Розглянемо ще один аспект проблеми

Як відомо, свої зобов'язання підприємство може погашати різними видами активів — грошовими коштами, готовою продукцією, товарами тощо. Здатність підприємства виконувати зобов'язання характеризується його платоспроможністю.

Виникає запитання: чим кредитоспроможність підприємства відрізняється від його платоспроможності? І чи потрібно застосовувати термін "кредито­спроможність" якщо існує поняття платоспроможності?

Звичайно, потрібно. Між кредито- і платоспроможністю є істотна від­мінність. Кредитні зобов'язання позичальника перед банком, на відміну від інших, мають погашатися виключно грошовими коштами. Тож для банку, який надає кредит, важливо, щоб позичальник був не лише плато-, а й кредито­спроможним.

Це обумовлює необхідність використання в процесі оцінки кредитоспро­можності позичальників поняття "потік грошових коштів". Зауважимо на відмінності цього терміна від поняття "грошовий потік". Потік грошових коштів, слід розуміти як рух виключно грошових коштів, тоді як грошовий потік трактується як рух грошових коштів, і їх еквівалентів.

Зважаючи на викладені вище аргументи, пропонуємо удосконалити ви­значення кредитоспроможності, що міститься в Положенні НБУ "Про кре­дитування", і попередньо сформулювати його так: кредитоспроможність — це спроможність позичальника в повному обсязі й у визначений кредитною уго­дою термін розрахуватися за своїми борговими зобов'язаннями .виключно грошовими коштами.

Як бачимо, характеризувати кредитоспроможність позичальника безвідносно до конкретних умов кредитування некоректно.

Висновок щодо кредитоспроможності позичальника, який фіксується в тих чи інших документах, неодмінно має містити посилання на конкретні умови кредитування, у контексті яких здійснювалася оцінка кредитоспромож­ності.

Отже, враховуючи всі викладені аргументи, визначення креди­тоспроможності остаточно можна сформулювати так: кредитоспроможність — це спроможність позичальника за конкретних умов кредитування в повному обсязі й у визначений кредитною угодою термін розрахуватися за своїми борговими зобов'язаннями виключно грошовими коштами, що генеруються позичальником у ході звичайної діяльності.

Таке визначення, на наш погляд, повною мірою відображає сутність поняття кредитоспроможності. Його застосування має не лише важливе теоретичне, а й практичне значення, оскільки визначає спрямованість і зміст процесу оцінки кредитоспроможності позичальника, а отже, і його результати

Визначивши сутність поняття кредитоспроможності зосередимося на проблемі побудови єдиної обгрунтованої методології оцінки кредитоспроможності позичальників. Вона, як і раніше, потребує вирішення хоча дехто вважає існуючу методологію досить ефективною. З'ясуємо, хто має рацію.

Цілісної системи факторів кредитоспроможності не існує, їх. як правило згадують побіжно, як щось і так зрозуміле. Прикладом може слугувати таке твердження: "Кредитоспроможність позичальника залежить від різних чинників у тому числі від його фінансового стану — рівня забезпечення власними засобами, рівня рентабельності, наявності достатнього обсягу ліквідних активів від фінансової дисциплінованості позичальника і його контрагентів” [24, с.191]

При проведенні дослідження зацікавило, чому йдеться саме про таку кіль- кість чинників і чому названо саме ці, а не інші? Було зроблено припущення що і з кількістю і з вибором факторів усе гаразд. Продовжуючи вивчення існуючої методології оцінки кредитоспроможності, виявлено, що застосовувані

банками методи оцінки кредитоспроможності позичальника різноманітні, але всі вони містять певну систему фінансових коефіцієнтів. Ці набори коефіцієнтів різняться не тільки складом, а й кількістю. Так, методика банку Сгеdіt lіоne побудована на п'ятьох коефіцієнтах [78, с.289—290], автори книги "Техніка фінансового аналізу" запропонували понад 10 [81, с.114—115], а автори праці "Аналіз фінансових звітів (на основі GААР)" — понад 15 показників кредитоспроможності [49, с.314]. Причому різні дослідники групують їх по- різному. Так, автори "Стратегії і тактики антикризового керування фірмою” інформують, що "американські банки використовують чотири групи основних показників: ліквідності фірми, обіговості капіталу, залучення засобів і прибутковості" [78, с.287], а в книзі "Аналіз фінансових звітів (на основі

GAAP)" стверджується,, що "для аналітичних цілей коефіцієнти можна

розділити на три основні групи, причому дві з них мають підгрупи; кожна група

характеризує певний аспект фінансового добробуту компанії. Основні групи — це ліквідність, а дві її підгрупи — ліквідація і функціонування; леверидж — із двома такими ж підгрупами; прибутковість" [49, с.272].

Перейти на сторінку номер: 1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15 
 16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30 
 31 
Версія для друкуВерсія для друку   Завантажити рефератЗавантажити реферат