На сайті 11893 реферати!

Усе доступно безкоштовно, тому ми не платимо винагороди за додавання.
Авторські права на реферати належать їх авторам.

ФОНЕТИКА


У мовному потоці приголосні звуки [ж], [ч], [ш] уподіб­нюються наступним звукам [з], [ц], [с], а звуки [з], [ц], [с] уподібнюються наступним [ж], [ч], [ш].

Вимовляємо

[зваз'с'а]

[стез'ц'і]

[см'ійес':а]

не [муц'с'а]

[р'іц':і]

[зр'їш:и]

[жчеплеин':а]

Пишемо

зважся

стежці

смієшся

не мучся

річці

зрісши

зчеплення

У мовному потоці сполучення м'якого звука [т'] з м'якими [с'] або [ц'] утворює подовжений м'який звук [ц':] або [ц'].

Вимовляємо

[робиец': а]

[т'ітц':і]

[брац'кий]

Пишемо

робиться

тітці

братський

У мовному потоці дзвінкий звук [з] у сполученні з ін­шими приголосними вимовляється дзвінко: [з]'їзд, [з]боку, [з]года, лі[з]ти, Моро[з]ко.

Префікс з-, як і прийменник, перед глухим приголосним переходить у с-: вимовляємо [с'ц'ідити], пишемо зцідити, ви­мовляємо [ссушити], пишемо зсушити.

Примітка. Зміна префікса з- на с- закріплюється правописом, якщо префікс стоїть перед к, п, т, х, ф: сказати, спитати, стурбований, схилити, сфотографувати.

У мовному потоці глухі приголосні перед дзвінкими упо­дібнюються до парних дзвінких, одзвінчуються: вимовляємо [бород'ба], але пишемо боротьба (пор. боротися), вимовляємо [проз'ба], але пишемо просьба (пор. просити), вимовляємо [ходжби], але пишемо хоч би (пор. хоча).

У мовному потоці приголосні [д], [т], [л], [н], [з], [с], [ц] - у сполученні з м'якими пом'якшуються: [м'іц'н'іс'т'], [п'іс'л'а], [с'в'ато], [г'ід'н'і].

Приголосний [в] у кінці складу, на початку слова перед приголосним вимовляється як нескладовий звук [у], який не може уподібнюватися глухому приголосному [ф].

У мовному потоці відбувається чергування звуків [у] - [в], [і] - [й], що дає змогу уникати небажаного, важкого для вимови збігу приголосних звуків.

Чергування [у] - [в], [і] - [й] залежить від того, яким звуком - приголосним чи голосним - закінчується попереднє слово і починається наступне. Пор.: 1. Вік живи — вік учись. (Нар. те.) 2. А скільки в нас багатства і щастя золотого. (П. Тичина.) 3. Джериха встала й собі пішла в хату. (І. Нечуй-Левицький.) 4. Ті очі так і променилися м'яким, довірливим світлом. (О. Гончар.)

На початку речення перед словом, що починається при­голосним звуком, вимовляється і відповідно пишеться у: У лісі був, а дров не бачив. (Нар. творч.) Перед словом, що почи­нається голосним, звучить приголосний [в]: В автобусі ба­гато людей.

Чергування [у] — [в] на початку слів залежить від зна­чення слів. Правопис закріплює написання деяких слів тільки з у або тільки з в: університет, указ, влада, власний, вплив, вправа, але з іншим значенням — управа, враження, але ура­ження, вступ, але уступ.

3. Орфоепічний розбір.

Усний розбір

У слові хоч би [ходжби] наголошує­ться другий склад.

Голосні звуки [о], [и] вимовляються чіт­ко, виразно.

Приголосні — [х], [ч], [б].

Глухий приголосний [ч] перед дзвінким [б] одзвінчується і чб вимовляється [джб]

Звук [дж] вимовляється твердо.  

Письмовий розбір

хоч би [ходжби]

Голосні [о], [и] — виразні.

чб - [джб].

[дж] - тверд.  

4. Фонетична транскрипція.

Для точної передачі звукової мови на письмі використо­вують спеціальний фонетичний запис - транскрипцію. Сут­ність її полягає в тому, що певним знаком передається завжди той самий звук. Фонетична транскрипція української мови використовує в основному букви українського алфавіту, за винятком букв є, ї, ю, я, щ.

Знак

Що позначає

Приклад

[ ]

'

'

:

еи, ие

ґ

ў

дж, дз

,

/

//

У дужках позначається окремий звук, звуко­сполучення, слово, текст

Риска чад буквою позначає наголос

Скісна риска, поставлена вгорі з правого боку букви, позначає м'якість приголосного

Двокрапка після букви означає подовжений звук

На позначення голосного звука, який вимовляє­ться в ненаголошеній позиції нечітко, з від­тінком

Проривний звук [ґ] на відміну від глотково­го [г]

Нескладовій звук [у]

Знаки, яким відповідають окремі звуки, на відміну від сполучення звуків [д] + [ж], [д] + [з]

Знак, поставлений вгорі з правого боку букви, вживається для відображення часткового по­м'якшення приголосного

На позначення паузи

На позначення тривалої паузи в кінці речення

[і], [с',ц']

[сенло]

[поле]

[ал'бом]

[жиет':а]

[беиреза]

[виесокий]

[ґанок]

[мау]

[джеиреило]

[дзиґа]

[с'в'ато]  

ГРАФІКА

План

1. ГРАФІЧНІ ЗНАКИ

2. Співвідношення між буквами і звуками.

3. Графічний розбір.

1. ГРАФІЧНІ ЗНАКИ

Для передачі усного мовлення на письмі існує певна сукупність знаків. Це букви алфавіту, знак наголосу, апостроф, дефіс. До графічних знаків належать також засоби пунктуа­ції - крапка, кома, тире, двокрапка, лапки та ін.

Основним графічним засобом передачі звуків мови є букви.

Сукупність розташованих у певному порядку букв, яки­ми користуються при передачі усної мови на письмі, нази­вається алфавітом.

В українському алфавіті 32 букви, якими позначаються на письмі звуки мови. Букви в алфавіті розташовуються і на­зиваються так:

А, а

Б, б

В, в

Г, г

Д, д

Е, е

Є, є

Ж, ж

(а)

(бе)

(ве)

(ге)

(де)

(е)

(є)

(же)

З, з

И, и

І, і

Ї, ї

Й, й

К, к

Л, л

М, м

(зе)

(и)

(і)

(ї)

(й)

(ка)

(ел)

(ем)

Н, н

О, о

П, п

Р, р

С, с

Т, т

У, у

Ф, ф

(ен)

(о)

(пе)

(ер)

(ес)

(те)

(у)

(еф)

Х, х

Ц, ц

Ч, ч

Ш, ш

Щ, щ

Ю, ю

Я, я

ь

(ха)

(це)

(че)

(ша)

(ща)

(ю)

(я)

(м'який знак)

Перейти на сторінку номер: 1  2  3  4  5  6  7 Версія для друкуВерсія для друку   Завантажити рефератЗавантажити реферат