На сайті 11893 реферати!

Усе доступно безкоштовно, тому ми не платимо винагороди за додавання.
Авторські права на реферати належать їх авторам.

Умови, фактори, розвиток розміщення підприємств харчової промисловості

Реферати > Економічні теми > Умови, фактори, розвиток розміщення підприємств харчової промисловості

Аналіз еластичності попиту за доходами показує, що із скороченням своїх доходів спо­живачі розширюватимуть купівлю продуктів низької категорії (коефіцієнт еластичності ста­новить 0,3—0,35) — картоплі, капусти, столо­вих буряків тощо. Тому виробництво цих про­дуктів має більші шанси на розширення. А на тваринництво, садівництво, виноградарство, навпаки, за умов самоухилення держави від регулювання ринкових відносин чекають застій і скорочення виробництва.

Прогнозоване насичення внутрішнього ринку продовольством й необхідність вико­нання експортних торгових зобов'язань зу­мовлюють потребу не тільки стабілізувати, а й збільшити у найближчій перспективі вироб­ництво сільськогосподарської продукції на 5— 10%. Проте наявність потрібної кількості про­дукції буде лише першою передумовою для формування ринку продуктів харчування. Низькі, конкурентоздатні затрати на вироб­ництво — друга передумова. І нарешті, вирі­шальне значення матиме постійне забезпе­чення високої якості запропонованих на рин­ку продуктів, розширення їх асортименту тг поліпшення зовнішнього оформлення товару Щоб подолати негативні тенденції у роз витку ринку продовольства, слід, насамперед посилити державне регулювання ринкови; відносин, підвищити ефективність викорис тання ресурсів, розширити державну допомо гу господарствам. Держава може здійснюва ти регулювання ринку через цінову й кредит но-податкову політику. Цінова політик. держави тільки тоді буде ефективною, коп ціни на сільськогосподарську продукцію за безпечать необхідні темпи розширеного віл творення виробництва, а прибуток на вкладе ний капітал буде не нижчим, ніж за інших не прямів його використання. Це є можливим з умов прийняття Закону України про використання мінімальних цін на сільськогоспода; ську продукцію, надання державних дотацій сільськогосподарському виробництву, розшірення, у першу чергу, експортних субсидій і скасування ПДВ. А щодо кредитної політики, то тепер доцільно видавати безпроцентні кре­дити на закладання багаторічних насаджень і догляд за ними до вступу їх в експлуатацій­ний період, а також у 8—10 разів зменшити існуючі кредитні ставки і в 2—3 рази продов­жити строки повернення кредитних сум. Ни­нішні надто високі податки та проценти на по­зичковий капітал буквально розоряють сіль­ськогосподарські підприємства.

Поліпшити економічне становище госпо­дарств могло б впровадження такого заходу, як повернення з бюджету суми ПДВ, випла­ченої постачальникам за виконані роботи, на­дані послуги, придбані матеріальні ресурси, пальне, основні засоби виробництва й нема­теріальні активи.

У період переходу до ринкової економіки (поряд із розвитком нових, конкурентоздатних джерел поставок засобів виробництва, а та­кож нових каналів збуту, зберігання, перероб­ки і розподілу продукції) слід поліпшити дер­жавні поставки, відновити держзамовлення на всі види сільськогосподарської продукції, роз­ширити інтервенційні заготівлі.

Доцільно практикувати укладання ф'ючерсних контрактів, пільгове кредитування сільськогосподарських підприємств, забезпе­чення зустрічного продажу їм необхідних ре­сурсів за пільговими цінами.

Слід розширити захист вітчизняних това­ровиробників, 1 зокрема:

збільшити митний податок на імпорт про­дуктів;

скасувати попередню оплату та податок (акциз на спирт) на експорт продуктів;

увести граничну торговельну надбавку (не більшу 20%) на вітчизняну сільськогоспо­дарську продукцію;

створити сприятливі умови для увезення ресурсів, необхідних для впровадження прог­ресивних технологій вирощування й перероб­ки продукції, звільнивши господарства від сплати митного податку та ПДВ;

реалізувати комплекс заходів щодо роз­ширення зовнішнього ринку сільськогоспо­дарської продукції і продуктів її переробки.

Державна допомога вітчизняним товаро­виробникам повинна мати й непрямий харак­тер — це прийняття законодавчих актів щодо розвитку конкуренції та захисту товаровироб­ників і споживачів, забезпечення ринковою І статистичною інформацією, встановлення і контроль за дотриманням стандартів якості, митний протекціонізм тощо.

Головним резервом насичення внутріш­нього ринку продуктами й розширення їх екс­порту є поліпшення використання наявних ресурсів господарств і біокліматичного потен­ціалу України завдяки впровадженню інтен­сивних ресурсозберігаючих технологій, по­глибленню спеціалізації виробництва, удоско­наленню розміщення культур, поліпшенню структури посівних площ, розширенню пере­робки і зберігання продукції в місцях її виро­щування, а також у результаті перебудови структури виробництва на ресурсоекономний, особливо енергоекономний тип відтворення.

Розвиток ринку продовольства залежить не тільки від підвищення ефективності сіль­ськогосподарського виробництва та вдоскона­лення системи маркетингу, а й ще більшою мірою від добробуту і багатства самих праців­ників села. Чим біднішими вони стають, тим менше вони виробляють продукції, а це, у свою чергу, посилює бідність, призводить до того, що населення постачається переважно не за рахунок місцевого виробництва, а зов­нішнього ринку. Особливо велике зубожіння селян спостерігається після «лібералізації» цін за умов функціонування в країні нерегу­льованого ринку. Основні причини погіршен­ня життя народу України — це високі подат­ки на предмети першої необхідності (податок на добавлену вартість), спад виробництва, збільшення непрацюючих людей, самоухи­лення держави від регулювання ринку, пере­ливання державного капіталу України у при­ватний капітал зарубіжних країн, низький рі­вень заробітної плати, який нині не забез­печує навіть простого відтворення робочої сили, несвоєчасна виплата заробітної плати та відпустки без оплати. Існуючі затримки з виплатою заробітної плати, за нашими підра­хунками, знижують купівельну здатність насе­лення на 25—30%. Ще більшими темпами відбувається процес зубожіння міського насе­лення. Останнє змушує його в боротьбі за виживання тимчасово займатися вирощува-ням картоплі та овочів на невеликих ділянках (громадські городи), розміщених на значній відстані від міста. Це виробництво грунтуєть­ся переважно на ручній праці і ведеться у більшості випадків із порушенням агротехні­чних вимог, а тому неефективне, продукція неконкурентоздатна. Така організація вироб­ництва цих продуктів спричиняє марнотрат­ство земельних і трудових ресурсів.

Таким чином, стратегія формування рин­ку продовольства повинна грунтуватися на врахуванні купівельної здатності населення, на можливостях зміцнення вітчизняного сіль­ськогосподарського виробництва, розвитку системи маркетингу, всебічне стимулювання експорту та обмеження імпорту продуктів, розширення державного регулювання ринко­вих відносин.

Екологічні проблеми

Поруч із вище перерахованими проблемами харчової промисловості важливе місце посідає екологічні проблеми. Ця проблема має дві сторони:

- по-перше підприємства харчової промисловості утворюють складну екологічну ситуацію, тому що вони знаходяться, як праило, та мають низькі ступені захисту, перероробки, очистки стічних вод, шкідливих викидів у повітря (харчова промисловість потребує великої кількості тепла для переробки);

Перейти на сторінку номер: 1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15 
 16  17  18 
Версія для друкуВерсія для друку   Завантажити рефератЗавантажити реферат