На сайті 11893 реферати!

Усе доступно безкоштовно, тому ми не платимо винагороди за додавання.
Авторські права на реферати належать їх авторам.

Способи захисту цивільних прав у новому Цивільному кодексі України

Реферати > Правознавство > Способи захисту цивільних прав у новому Цивільному кодексі України

8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди – цей спосіб захисту передбачає наявність у особи, якій завдано збитків у зв’язку з порушенням її цивільного права та інтересу, права на їх відшкодування;

9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди – цей спосіб захисту полягає у покладенні на порушника обов’язку сплатити потерпілому грошову компенсацію за фізичні або моральні страждання, які той переніс внаслідок скоєного правопорушення;

10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб – цей спосіб захисту полягає у визнанні незаконним або скасуванні правового акта судом, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права та інтереси особи [2].

Важливо зазначити, що цей перелік не є вичерпним, адже в ч. 2 ст. 16 ЦК України зазначено, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, встановленим договором або законом [2]. Така норма є новелою, у порівнянні з ЦК УРСР 1963 р. (втратив чинність на підставі кодексу № 435-IV від 16.01.2003, Відомості Верховної Ради України, 2003, № 40-44, ст. 356) і дає підстави стверджувати,що за новим ЦК України сторони, укладаючи угоду, мають право передбачити особливі способи захисту своїх прав на випадок її порушення контрагентом [5].

Як правило, вибір того чи іншого способу захисту покладається на особу, права якої порушені, не визнані або оспорювані. Цей вибір залежить від двох важливих факторів: характеру правовідносин та виду правопорушення [37, c. 12].

Система способів захисту характеризується не лише їх єдністю, а й диференціацією. Способи захисту поділяються на:

· загальні;

· спеціальні.

До загальних відносяться ті способи, дія яких поширюється на всю сукупність цивільних прав (і не лише, адже на практиці вони застосовуються в сімейних, трудових, земельних правовідносинах тощо). Вони визначені у ст. 16 ЦК України. Спеціальні способи захисту цивільних прав та інтересів передбачені правовими нормами, які регулюють конкретні правовідносини [27, c. 17]. Такі способи часто зводяться до одного або кількох загальних способів захисту. Наприклад, рішення суду про вилучення на користь власника майна з чужого незаконного володіння за віндикаційним позовом є відновленням становища, яке існувало до порушення прав.

Б. Гонгало та Т. Іларіонова здійснили класифікацію способів захисту за критерієм уповноваженої особи на їх застосування, виділяючи три групи:

1) способи, що застосовуються судом – визнання права; відновлення становища, яке існувало до порушення права; припинення дій, що порушують право; визнання правочину недійсним; визнання незаконним акта державного органу або органу місцевого самоврядування; примусове виконання обов’язку в натурі; відшкодування збитків; відшкодування маральної шкоди; зміна або припинення правовідношення та ін.;

2) застосовувані органами державної влади та органами місцевого самоврядування – відновлення становища, яке існувало до порушення права; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення тощо;

3) ті, що застосовуються безпосередньо особами, права яких порушені – самозахист [28, c. 36].

Проаналізувавши подану класифікацію можна зробити висновок про те, що вона зроблена на основі застосування способів захисту у рамках певної форми захисту.

В. Андрійцьо здійснив розподіл способів захисту цивільних прав та інтересів за критерієм конкретно-цільової спрямованості, виділяючи при цьому такі групи:

· превентивні – спрямовані на попередження порушення цивільних прав;

· припинювальні – спрямовані на припинення порушених прав;

· відновлювальні – спрямовані на відновлення порушених прав;

· компенсаційні – спрямовані на відшкодування втрат, понесених у зв’язку з порушенням цивільних прав [33, c. 3].

Подана класифікація є недосконалою, адже вона не охоплює всі основні способи захисту і не дозволяє віднести той спосіб, який одночасно виконує кілька функцій до певної з наведених груп.

Отже, можна зробити висновок, що застосування способів захисту завершує реалізацію механізму захисту цивільних прав та інтересів. Співвідношення засобів, способів та форм захисту цивільного права та інтересу прослідковується у А. Вєршиніна, який під засобом захисту розуміє первісну дію із захисту права, якою розпочинається провадження у справі, під формою – порядок або різновид юрисдикційної діяльності із захисту прав, а під способом – завершуючий акт захисту [34, c. 266].

2.2 Юрисдикційна форма захисту цивільних прав

За загальним правилом, юрисдикційна форма захисту цивільних прав та інтересів – це діяльність уповноважених державою органів – суду, Президента України, органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування та нотаріусів, спрямована на захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав та інтересів [25, c. 282].

На думку Клименко С.В. та Ільченко Г.О., юрисдикційна форма захисту реалізується у одному з двох порядків захисту цивільних прав та інтересів:

· загальному;

· спеціальному.

Під першим розуміють захист цивільних прав та інтересів у судовому порядку. Під другим визнають адміністративний та нотаріальний порядок захисту цивільних прав та інтересів [36, c. 121].

· Захист цивільних прав та інтересів в судовому порядку

Стаття 55 Конституції України гарантує судовий захист прав і свобод людини і громадянина [1]. Така конституційна норма знайшла своє відображення у ч. 1 ст. 16 ЦК України, згідно з якою, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу [2]. Це право особа здійснює на свій розсуд. Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу в разі порушення особою положень частин 2-5 ст. 13 ЦК України [2].

До способів захисту цивільних прав та інтересів, що застосовуються судом належать способи, передбачені у ст. 16 ЦК України [2].

На мою думку, особливої уваги потребують такі способи захисту судом як відшкодування матеріальної (майнової) та моральної шкоди.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду перелічені у ст. 1166 ЦК України: 1) майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала; 2) особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини; 3) шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок непереборної сили, відшкодовується у випадках, встановлених законом; 4) шкода, завдана правомірними діями, відшкодовується у випадках, встановлених цим Кодексом та іншим законом [2].

Якщо шкода завдана спільними діями або бездіяльністю кількох осіб, вони несуть солідарну відповідальність перед потерпілим. За заявою потерпілого суд може визначити відповідальність осіб, які спільно завдали шкоди, у частці відповідно до ступеня їхньої вини [13]. Особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом. Виняток з цього правила становлять батьки (усиновлювачі), опікун або піклувальник, а також заклад або особа, що зобов'язані здійснювати нагляд за малолітньою або неповнолітньою особою [2].

Перейти на сторінку номер: 1  2  3  4  5  6  7  8 Версія для друкуВерсія для друку   Завантажити рефератЗавантажити реферат