На сайті 11893 реферати!

Усе доступно безкоштовно, тому ми не платимо винагороди за додавання.
Авторські права на реферати належать їх авторам.

СОЦІАЛЬНА ДЕРЖАВА ТА ШЛЯХИ ЇЇ РОЗБУДОВИ В УКРАЇНІ

Реферати > Правознавство > СОЦІАЛЬНА ДЕРЖАВА ТА ШЛЯХИ ЇЇ РОЗБУДОВИ В УКРАЇНІ

г) одночасної наявності двох сторін — спеціально-соціальної та загально соціальної [15, 87].

Формування та розвиток соціальної держави у передових країнах світу є вагомим доказом об'єктивного існування описаного у вітчизняній юридичній літературі процесу, тенденції поступового «розчинення» класової (або точніше, спеціально-соціальної) складової у загально соціальній складовій, зростання «питомої ваги» останньої у соціальній сутності сучасних держав. І навпаки, із певними застереженнями можна стверджувати, що подібні зрушення, зміни у співвідношенні складових соціальної сутності тієї чи іншої конкретної держави свідчать про поступ, еволюцію цієї держави у напрямку здобуття нею такої якісної характеристики, як «соціальність» [25, 326].

В основу дослідження сутності та призначення соціальної держави покладено так званий потребовий підхід, згідно з яким сутність соціальних, у тому числі державно-юридичних, явищ розкривається шляхом їх інтерпретації як інструментів (важелів, засобів) задоволення певних потреб людини (або потреб соціальних спільнот, або ж потреб суспільства в цілому). Потребовий підхід як методологічна установка є найбільш прийнятним і перспективним для дослідження сутності соціальної держави.

Корені вказаного теоретико-методологічного підходу сягають періоду Стародавньої Греції. Так, Платон у своєму найвідомішому творі «Держава», написаному приблизно у 60-40-х роках IV століття до нашої ери, відзначив: « . Постійно що-небудь потребуючи, багато людей збираються разом, щоб спільно жити й допомагати одне одному; таке об'єднане поселення ми називаємо державою . Розпочнімо в думках побудову держави від самого початку. Адже, очевидно, її створять наші потреби».

Арістотель у праці «Політика», розмірковуючи над цілями держави, підкреслив: « . довершена держава, так би мовити, досягла повною мірою самодостатнього стану й виникла для задоволення життєвих потреб , але існує заради досягнення впорядкованого життя» .

Як приклад сучасного розуміння та інтерпретації ідей, висловлених у працях античних мислителів, видається можливим навести принаймні два положення, запропоновані Ю.П. Лободою: «По-перше, держава, як і будь-яка інша форма соціальної організації, виникає та розвивається внаслідок необхідності задоволення певних соціальних потреб (які не можуть бути задоволені іншими наявними засобами) на відповідній стадії суспільного розвитку, тобто генетично вона пов'язана із суспільством, в котрому існує, із його потребами. По-друге, всяка держава у своїй діяльності тією чи іншою мірою задовольняє певні соціальні потреби, тобто вона пов'язана із суспільством функціонально» [10, 389].

Соціальна держава, як і будь-яка інша держава, задовольняє як загально соціальні потреби усього суспільства, так і спеціальні, особливі потреби домінуючої частини населення. Проте як уже зазначалося, саме для соціальної держави характерним є процес «розчинення» спеціально-соціальної складової соціальної сутності держави у загально соціальній, коли інтереси і потреби домінуючої частини населення, якщо не збігаються, то, принаймні, не вступають у суперечність із загальносуспільними інтересами.

Ймовірним, можливим варіантом, моделлю такої держави може стати у майбутньому так звана держава соціальної демократії, тобто організація політичної влади трудівників-власників (що складають більшість суспільства), яка реально забезпечує максимальне здійснення і захист основних прав людини, прав нації та народу на загальнолюдських засадах свободи, справедливості й солідарності [29, 15].

Отже, виходячи з того, що потреби людини визначаються конкретно – історичними умовами розвитку людства, поступово і постійно змінюються , еволюціонують як у кількісному, так і в якісному вимірах, є базою для формування прав людини. Соціальна держава повинна забезпечувати увесь комплекс основних прав людини, які сьогодні є універсальними і нероздільними, взаємозалежними і взаємопов’язаними.

1.3 Поняття, основні завдання, ознаки та функції соціальної держави

Загальновизнаною є теза про те, що будь-яка теорія, будь-яка наукова думка виникає, існує та розвивається в певній поняттєвій формі. Поняття «соціальна держава» у наш час можна аналізувати на таких трьох відповідних рівнях: на науковому - як ідею та її розвиток у цілій низці концепцій, на нормативному - як конституційний принцип, закріплений в основних законах дедалі більшої кількості країн, на емпіричному - як реальну практику діяльності державних інститутів щодо вирішення соціальних проблем суспільства і соціальних груп [29, 14].

Чіткому розумінню поняття «соціальна держава» перешкоджає низка обставин, з-посеред котрих дослідники виокремлюють складність цього явища, неоднозначність самого терміна «соціальна», невизначеність завдань держави, яка за сучасними теоріями повинна не просто бути уособленням влади, але таким інститутом, що існує саме для людей [22, 65].

Аналіз сучасної наукової літератури (передусім - української та російської) з проблематики соціальної держави приводить до думки щодо можливості виділити три основні, системно взаємопов'язані між собою «блоки» завдань такої держави.

Перший «блок» завдань - це створення юридичних та фактичних умов для самостійного забезпечення працездатною людиною для себе та для своїх близьких гідного життя, а також здійснення державою заходів щодо підтримки непрацездатних груп населення, «соціальних аутсайдерів», хоча б на рівні прожиткового мінімуму.

Другий «блок» завдань - забезпечення реальних гарантій реалізації економічних, соціальних і культурних прав усіх громадян.

І третій - це заходи, спрямовані на мінімізацію невиправданих соціально-економічних відмінностей між членами суспільства, на стримування надмірного майнового розшарування населення, зміцнення соціальної злагоди і єдності народу [6, 93].

З вищенаведених «блоків» завдань випливають й відповідні суттєві ознаки тієї держави, котру можна вважати соціальною.

Першою із таких ознак є фактичне створення державою необхідних передумов для самостійного забезпечення працездатною людиною гідного життя для себе та своєї сім'ї, а також здійснення державних заходів щодо підтримки непрацездатних груп населення принаймні на рівні прожиткового мінімуму.

Друга ознака — реальне забезпечення гарантій реалізації економічних, соціальних і культурних прав громадян.

І, нарешті, третьою ознакою виступає практична діяльність держави, спрямована на мінімізацію невиправданих соціально-економічних відмінностей між членами суспільства, на стримування надмірного майнового розшарування населення, на зміцнення соціальної злагоди та єдності народу [2,79].

З огляду на вищевикладене, поняття соціальної держави можна визначити у такій спосіб: соціальна держава — це держава, яка, маючи за економічну основу соціально орієнтоване ринкове господарство, створює всі можливі умови для реалізації економічних, соціальних і культурних прав людини, для самостійного забезпечення ініціативною та соціально відповідальною особою необхідного рівня матеріального добробуту собі та членам своєї сім'ї; гарантує кожному прожитковий мінімум для гідного людини існування й сприяє зміцненню соціальної злагоди в суспільстві [7, 323].

Перейти на сторінку номер: 1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11 Версія для друкуВерсія для друку   Завантажити рефератЗавантажити реферат