Українські реферати

Моє село - Саджавка
Сторінка: 1
Розділ: Краєзнавство

У вересні 1939 року, після розгрому Польщі гітлерівською Німеччиною, в наш край з “визвольною місією” прийшли радянські війська. Жителі Саджавки стали громадянами Радянського Союзу.

Із встановленням радянської влади у селі заборонено діяльність усіх національних товариств, обидві читальні “Просвіти” перетворено на клуби, кооперативи – на державні харчові крамниці. Однак спроби нової влади заборонити ходити в неділю до церкви, організувати колгосп і осередок комсомолу цілковито провалюються, незважаючи на більшовицькі погрози.

У 1940 р. падають перші жертви сталінських репресій в Саджавці. Заарештовано члена ОУН Якова Михасюка, який гине в надвірнянській тюрмі. Органами НКВС схоплено молодого науковця і письменника Івана Давидяка, автора книги “Сила чи розум”, в якій він звинувачує Гітлера і Сталіна у загарбницькій політиці проти народів Європи. Обставини смерті цього талановитого саджавчанина невідомі до тепер. Репресовано і вивезено в Сибір голову саджавського товариства “Каменяр” Онуфрія Томащука та кооперативних діячів Степана Мельника й Федора Якуб’яка.

Та початок радянсько-німецької війни в червні 1941 р. перекреслив ворожі плани. Протягом 1941-1944 років Саджавка була окупована Німеччиною. Понад 500 саджавчан за цей період вивезено на каторжні роботи до Великого Рейху. На селян накладено високі податки у формі “контингентів”.

Незважаючи на терор нових окупантів, у Саджавці організовується під керівництвом ОУН відділ охорони села. Одночасно створюється спільно з сусідніми селами Самооборонний Кущовий Відділ (СКВ). Восени 1943 р. загони СКВ з участю саджавської боївки ОУН здобули без жодного пострілу місто Делятин [21; ].

Та не завжди обходилося без людських втрат. Восени 1942 р., тяжко поранений в перестрілці з гестапо, в селі вмирає провідний член ОУН Ілько Якуб’як. У 1943 р. під час здобування зброї від мадярських військових частин загинув член ОУН Михайло Михасюк – “Хорт”, а взимку 1944 р. в бою з німцями поблизу Середнього Майдану – Степан Джигринюк.

Багато юнаків із Саджавки поповнили військово-вишкільні курси в таборах УПА. 12 добровольців з нашого села у складі дивізії “Галичина” брали участь у боях під Бродами (1944 р.).

У 1944 році Саджавка два рази опинялася в смузі боїв між німцями і радянськими військами. У квітні цього року під час однотижневих боїв за Делятин Саджавка була зайнята Червоною Армією. Одразу розпочалися облави на вояків УПА. 24 червня 1944 р. село було відбите мадярсько-німецькими військами, та ненадовго. 28 липня 1944 р. німецька окупація Саджавки закінчилася, у селі знову встановлено радянську владу. 280 саджавчан було мобілізовано до лав Червоної Армії, з яких 85 чоловік загинуло на фронтах Другої світової війни. Багато опинилося в еміграції.

У Саджавці й навколишніх селах розгортається затяжна збройна боротьба Української Повстанської Армії проти московсько-більшовицького засилля, яка тривала до початку 1950-их років.

ІСТОРІЯ СЕЛА У СПОГАДАХ ОЧЕВИДЦІВ

“Епопея” перших сільських добровольців до українського війська.

“З приходом німців у 1941 році блиснула надія на краще завтра. В селі відроджуються всі Товариства й громадські установи. Проголошення у Львові 30 червня 1941 р. відновлення Української Держави сприймають мешканці села з великою радістю. На будинках читалень “Просвіти” повівають синьо-жовті прапори.

На недобре провірені чутки, що в Коломиї організується українська військова частина, в Саджавці коло читальні “Просвіти” збирається приблизно п’ятдесят добровольців, готових іти боронити своє державу. З-під “Просвіти” маршовим порядком ідуть до церкви, де священик відправив Богослужіння й поблагословив їх в дорогу, як воїнів української нації. Біля церкви зібралися сотні мешканців, щоб попрощатися й побажати їм успіху й добровольці від’їжджають возами до Коломиї.

В місті зустрічав їх комендант мадярської військової залоги з наказом вертатися назад, мовляв, ще не час на організацію українського війська. Так закінчилася “епопея” перших сільських добровольців”.

(М.Сербенюк “Саджавка над Прутом. – Гуцульщина, 1985, № 1).

ВИДАТНІ ПОСТАТІ САДЖАВКИ

Письменник і науковець Іван Довидяк

Іван Миколайович Давидяк народився у Саджавці в 1907 році. Навчався у Краківському університеті, який закінчив 1939 року. Здобув звання магістра філософсько-історичних наук.

Був автором десяти книг, зокрема повісті “Над Прутом”. У 1933 р. написав і видав у Львові книгу “Сила чи розум”. У ній І. Давидяк на основі дійсних фактів писав, що в СРСР проводились масові вбивства народу.

Готував до захисту докторську дисертацію. Однак із встановленням в 1939 р. радянської влади в Західній Україні шлях до наукової діяльності молодому науковцю було закрито.

23 вересня 1940 р. Івана Давидяка було заарештовано НКВС і відправлено спочатку до Ланчинської, а згодом до Станіславської тюрми. Він був звинувачений у наклепах на СРСР та агітації проти комуністичної партії. В тюрмі зазнав жахливих тортур.

20 грудня 1940 р. Станіславський обласний суд виніс вирок – засудити Давидяка І.М. до позбавлення воді в далеких таборах. Про його подальшу долю ніяких документальних слідів немає.

Однак старожили Саджавки розповідають, що в 1941 р., після приходу німців, мати Івана Давидяка знайшла свого замордованого сина, коли розкопували могили жертв більшовицького терору біля Надвірної.

Так було знищено невинну талановиту людину, яка хотіла жити і працювати для України.

(Із нарису Галини Христан “Йому дзвони не грали”. – “Страгора”, Львів, 1994).

“В людському суспільстві повинна панувати справедливість і розум, а не диктатура, бо диктатура використовує народ в цілях егоїзму диктатора”.

(Іван Давидяк, “Сила чи розум”).

ЗАПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ ДЛЯ КРАЄЗНАВЧОГО ПОШУКУ

Складіть хронологічну таблицю “Саджавка у період Другої світової війни”.

Запишіть спогади старожилів села про те, як жили і боролися мешканці Саджавки у період воєнного лихоліття.

Чим можна пояснити активний спротив саджавчан встановленню радянської влади у нашому краї в 1939 та 1944 роках?

Які втрати понесла Саджавки у роки Другої світової війни? Знайдіть у Книзі пам’яті Івано-Франківської області імена саджав чан, що загинули на фронтах цієї війни.

Підготуйте повідомлення про життєвий і творчий шлях письменника та науковця Івана Давидяка.


ЗАПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ ДЛЯ КРАЄЗНАВЧОГО ПОШУКУ

Наведіть приклади мужності і героїзму саджавчан-учасників визвольних змагань 1940-50-х років.

Підготуйте повідомлення про легендарних повстанців Михайла Москалюка (“Спартана”) та Василя Пеньківського (“Сича”).

Візьміть участь у пошуково-краєзнавчій експедиції по місцях бойової слави воїнів УПА на території Саджавки та її околиць. Опишіть свої враження.

Ознайомтеся у шкільному краєзнавчому музеї із “Мартирологом стрільців УПА із Саджавки, які загинули в боях з окупантами”. Що зроблено нашими односельчанами для увіковічення пам’яті про них?

Відшукайте серед мешканців села людей, які були репресовані і вивезені до Сибіру. Запишіть їхні спогади до шкільного Літопису народного горя.

ЗАПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ ДЛЯ КРАЄЗНАВЧОГО ПОШУКУ

За яких умов наш край був приєднаний до Польського королівства?

Чи можна 1400 рік вважати роком заснування села Саджавка?

Прочитайте і проаналізуйте перші писемні згадки про Саджавку в історичних джерелах, що датуються 1400 та 1492 роками.

Як ви вважаєте, чи могли жителі Саджавки брати участь у народному повстанні під проводом Мухи?


НА ЗЛАМІ ЕПОХ

На початку 20 століття Саджавка, як і вся Галицька земля, продовжувала перебувати під австрійським пануванням. Життя селян було нелегким. Якщо сто років тому (в кінці 18 ст.) на одну саджавську родину припадало 18 га землі, то в 1900 р. – лише 4 га, з них ріллі – 1га. [14; 30]. Це було зумовлено збільшенням кількості населення в селі впродовж 19 ст. у 4 рази.

Безземелля і малоземелля селян приводили до того, що кожного літа більше половини їх йшли в подільські села на заробітки до поміщиків. Зимою чоловіки працювали в горах на лісорозробках. Частина сімей змушена була емігрувати в пошуках кращої долі за океан.

Із прокладенням через село залізниці “Делятин-Коломия” покращився транспортний зв’язок. Перший паровий локомотив проїхав біля села в 1905 році.

Початок 20 ст. став періодом національного пробудження наших країн. У 1910 р. з ініціативи свідомих мешканців села засновується товариство “Січ”, першим головою якого був Іван Данилюк. Члени “Січі” проводили завзяту боротьбу з алкоголізмом. Згодом багато січовиків, а за ними й свідомих селян вступають до товариства “Відродження”, яке очолив парох Саджавки о. Сидір Бобикевич. Цікаво, що в церкві почалося заприсягання охоплених алкоголем селян.

З іменем Сидора Бобикевича пов’язане будівництво у Саджавці нової церкви Покрови Пресвятої Богородиці, яка була освячена в 1912 році і зберігається діючою до наших днів.

На початку 20 ст. у Саджавці функціонувала двокласна українська державна школа. Відомо, що в 1900 році в селі було два вчителі, які навчали українською мовою 45 дітей. Довголітнім управителем школи був свідомий громадянин села Іван Зубаль. Він брав активну участь у діяльності Надвірнянського окружного відділу Товариства взаємної допомоги українського учительства, створеного в 1905 р. для захисту прав українських педагогів.

Мирний уклад життя наших краян перервала Перша світова війна, яка спалахнула в серпні 1914 року. В селі проголошено воєнний стан. Понад сотню чоловіків було мобілізовано до австрійського війська, багато з яких загинули. Територія Саджавки стала незабаром ареною завзятих п’ятитижневих боїв російської та австро-угорської армій. Згоріло багато хат та інших господарських споруд. У 1914 і 1916 рр. село було двічі зайняте російськими військами, що спричинило занепад культурно-просвітницького життя.


Ця сторінка опублікована на сайті: http://www.refine.org.ua
Лінк на реферат: http://www.refine.org.ua/pageid-2415-1.html