Українські реферати

Гобелен в сучасному інтер’єрі
Сторінка: 2
Розділ: Образотворче мистецтво

Для виготовлення текстильних виробів потрібно наснувати одно чи двоколірну основу. Трьохкольорову основу готують за рахунок так званих “просновок” (чергують шляхи різних кольорів). Три бруньки з чотирма кілками закріплюються на сколі за допомогою затискачок. Далі кінець нитки прив’язують до кілочка , ведуть її до кілочків обвивають ниткою і ведуть ї до кілочка . При цьому кілочок обвивають так , щоб нитки перехрещувались між кілочками. Далі нитку ведуть до кілочка знову до кілочка повторюючи всі рухи. Відстань між кілочками становить 185 см. Після снування нитку в місці перехрещення зв’язують шнурком. Для виготовлення основи спеціальну дошку розміром 90х45 см з кілочками. Після підготовки основу знімають і заплітають у косу , щоб не заплутались нитки. Потім її натягують на планку верстата, прокладають через дерев’яне бедро, закріплюють верхню планку бедра і основу на робочий вал.

Основу для ручних верстатів складнішої конструкції направляють так (обити це краще вдвох); до основного вала прокладають пасма ниток основи і закріплюють їх на валу. Два пасма основних ниток пропускають над валом, кінці пропускають під низ і виводять їх знизу вверх по боках. Обов’язково націльним вузлом. Так закріплюють усі нитки основи на вал. Можна їх прикріпити до вала розмістивши на ньому за допомогою тонких дощечок, або натягом на металевий прут. Закріплені нитки затягують через вічка решіток – парні в одну, непарні – в другу або за рисунком переплетення . Потім ці ж нитки проводять через рубці бедра за допомогою спеціальних плоских крючків. Нитки в зубці бедра затягують по черзі 1,2,3,4 і т.д. Коли розміри сходяться , утворюється зів перший – в разі піднімання парних ниток, “другий” непарних. Протягнувши нитки через бедро їх натягують кріплять до валок. Потім приступають до ткання за допомогою човника чи іглиці.

На Україні була поширена техніка ткацтва “під дошку”. Вона полягає в тому , що крім основного ткацького мотиву за ремірками, що набирають на прутик чи планки (дошки) основні нитки де мотиви рисунка. Прутик просувають між нитками основи тих, які перекрили кольоровими нитками утку і під ті нитки основи , де кольорових ниток утка не видно на звороті вироби. Кількість притипів повинна відповідати кількості “уступів” рапорта утка, тому що орнамент ступінчастий контуз. Розглянемо виконання рисунка перебірного ткацтва, яке має різноманітні техніки виконання, після чого , як виткано потрібну смугу фонового полотна підіймають перший прутик і між роз’єднаними нитками основи поруч з прутиками просувають гладеньку дошку (планку) завширшки 12 см. Просунувши дошку плазом на всю ширину основи її повертають на ребро. Перед бедром утворюється рів, в який приготувала кольорові нитки уткою. Потім дошку відсувають плазом , відсувають на назад, далі від решіток і просувають кольорові нитки уткою. Знову ставлять дошку на ребро і просувають кольорові нитки уткою. Ці рухи повторюють стільки разів, скільки потрібно для утворення ступінчатого контуру. Процес повторюється для кожного прутика. На ручному верстаті виготовляють тканини з перебірним двобічним чи однобічним рисунком. Перебірну кияку закладають на необхідну кількість ниток основи (за рисунком) у той самий полотняний рів, що й аронову нитку утка. Незважаючи на те , що нитки для перебору товстіші й м’які , перебірний візерунок лежить в одній площині основного полотна, опукло вимальовуючись на фоні.

В усіх видах ткацтва слід забезпечити м’який еластичний настил утка. Щоб досягти цього ефекти , треба натягувати нитки основи без провисання, але й не дуже сильно , пам’ятати, що слабкий натяг основи призведе до ріпчастої структури килима, а надто сильний утруднить прокладання ниток утка. Для створення рівного міцного краю виробу обов’язково використовують дві бавовняні чи льняні нитки. Щоб утворився рів , беруть дві рейки розміром 60х3х2 см і прокладають їх через основи (першу; чергуючи парну і непарну нитки, другу – непарну й парну). Спочатку роблять кілька прокладок по утку бавовняною чи льняною ниткою, а потім тчуть кольоровою шерстю рисунок.

Наткавши смугу завдовжки не менше як 1-2 см. полотняним переплетенням пришивають до неї нижню частину картону ( рисунок гобелена в натуральну величину). Потім тчуть гобелен , чергуючи нитки основи через одну , тобто виводять нижні нитки вперед правою рукою і прокладають нитку утка , та уток прокладають між верхніми і нижніми нитками основи. Дві крайні нитки основи двічі обвивають ниткою для утворення міцного пруга. Наткавши 5-10 см виробу, прошивають краї міцною льняною ниткою і добре притягують до рами, щоб не утворились затяжки на основі в процесі ткання. Якщо цього не робити, верхня частина виробу буде вужча.

Нитку утка проводять у рів, утворений парними й непарними ниткам основи: перший у них утворюється парними нитками основи, другий висуванням непарних ниток основи уперед.

Щоб не перебирати кожного ряду всі нитки, розділяючи їх на парні й непарні , можна користуватися пристроєм для піднімання непарних ниток основи. Для цього 10-15 непарних ниток підв’язують шнурком і збирають у невеликі пасма. Віднімати непарні нитки можна й іншим способом. За допомогою струбцин розкріплюють планку , до якої підв’язують одну з горизонтальних планок з перебраними і виведеними вперед нитками основи. Коли піднімати цю ланку, утворюється зів.

Нитку утка прокладають так. Спочатку нитку утка закладають у рів по високій дузі, далі її прибивають молоточком по центру дуги так, що утворюються дві менші дуги, які також прибивають молоточком по центру кожної . Тільки при такому прокладанні утка структура виробу буде і без стягування ниток і без дірчастих розріджених ділянок.


1.2. Територіальні особливості ткацтва.

Ткацтво належить до найдавніших ремесел. Ткацтво – це виготовлення різноманітних килимових тканин , виробів, що сполучають в собі всілякі техніки , виконання, як і багатство художніх форм. Килими і килимові вироби широко застосовуються для побутових потреб і прикрашення житлових і громадських інтер’єрів .

Про їх стародавнє походження можна судити за зразками знайденими при археологічних розкопках в районі Алтаю був знайдений килим, що добре зберігся і який відноситься до 5 століття до нашої ери. Зараз він знаходиться в Ермітажі. Єгипетські килими, виготовлені в Олександрії експортувалися до Італії та Греції в 2 і 3 сторіччях до нашої ери. Широку світову популярність отримали персидські килими , а в 15-16 століттях стали ручної виробки.

З 1607 року в Москві існували штапельні майстерні . По указу Петра І створювалися придворні майстерні , в яких виготовлялись шовкові килими з золотими і срібними нитками.

В 19 столітті ручним і напівмеханічним способом виготовлялись килими в Курську, Воронежі та інших містах . і сьогодні ще спрощені ткацькі верстати служать народам Африки й Південної Америки. Вони дозволяють задовольняти конкретні матеріальні потреби, виразитися у власний художній творчості.

Мета цього розділу допомогти засвоїти техніку ручного килимарства в домашніх умовах. Сучасні художники, що займаються ткацтвом, працюють на спрощених рамках і верстатах. Вони використовують у своїх виробах гру світла і тіні. Сплітаючи нитки мимовільно, створюють їх різноманітну товщину, а також прокладають уток через основу не тільки горизонтально, але й в різних напрямках. Відмовляючись від жорстких правил традиційного килимарства, художники об’єднують в одній роботі різні техніки , використовують нетипову сировину – ворс овець і кіз, кінський волос та інакше. Це дає нові фактури колористичні ефекти.

Відмітимо однак, що початкуючим не варто одразу братися за виконання дуже складних виробів, потрібно прості поступово ускладнювати . Кожна почата робота повинна бути доведена до того моменту, коли у вас з’явиться натхнення або багато вільного часу, може призвести до того, що ви швидко забудете про неї. Забута може втратити свою чарівність, те що раніше так надихало, перестане цікавити.

Гучне килимарство є заняттям людей посидючих і терпеливих або закоханих у рукоділля. Цей вид рукоділля вимагає не лише високої дисципліни праці, терпіння, наполегливості, витримки й уваги , але й здатності передбачення просторової уяви, потрібної для утворення узору і його поступової реабілітації.

Вправи у килимарстві мають і велике виховне значення. Використання їх у вихованні дітей гідне рекомендацій. При залучені дітей до занять ткацтвом обов’язків принцип поступового нарощування складності роботи. Цьому слід приділяти дуже багато уваги, тактично пропонувати допомогу, підтримувати зацікавленість , заохочувати. Коли ж заняття виявляється надто складним для дитини – потрібно працювати разом з нею до закінчення виготовлення виробу.

Під час занять ткацтвом виявляється зацікавленість естетичною стороною виробу. Аматор може зацікавитися технікою виконання і проблемами композиції. З’являється бажання побачити , як це роблять інші, відвідати виставку текстильних виробів. Стає цікавим порівняти текстильних виробів. Стає цікавим порівняти орнаменту і вузли виставочних експонатів з своїми виробами. Звернути увагу на їх художню цінність. Дуже захоплюючою здається можливість виготовлення вдома ткацьких виробів з неповторним переплетенням або узором.


Розділ 2


2.1. Матеріал, пристрої та інструмент для виготовлення гобелену

Килими здавна виготовляли в основному на горизонтальних верстатах, які були майже в кожній сільській хаті. Для виготовлення килимів та гобеленів потрібні такі інструменти та матеріали: верстат (горизонтальний чи вертикальний) , або рама , дерев’яний мосточок або велика вилка для прибивання настилів та пряжі.


Ця сторінка опублікована на сайті: http://www.refine.org.ua
Лінк на реферат: http://www.refine.org.ua/pageid-3426-2.html