Українські реферати

Частини ростучого дерева, їх значення і промислове використання
Сторінка: 1
Розділ: Біологія

Морфологічно і фізіологічно в деревних рослин розрізняють три основні частини (рис.): крону, коріння, стовбур.

Крона складається з гілок і зелених асиміляційних органів (хвої або листя), що зв¢язують світло (photos – світло, sintes – зв¢язувати) і вуглекислоту повітря (СО2) в складні органічні речовини, що входять до складу деревної рослини. Зелені органи рослини можна порівняти із складною фабрикою утворення фіто маси.

Крона деревних рослин має різноманітне промислове використання. Гілля крони йде на виготовлення технологічної тріски, на паливо і на технологічні дрова для хімічної промисловості; зелена хвоя і листя – на виготовлення лікарських препаратів, хвойно-вітамінного борошна різного призначення і сировини хімічної промисловості.

Коріння складається із дрібних кореневих волосків, що виконують функцію всмоктування мінеральних поживних речовин і води із грунту і грубих коренів, які утримують деревний стовбур. Коренева система має вирішальне значення при забезпеченні надземної частини рослини водою.

Використання коріння обмежене. Здебільшого деревина пнів і коріння не має практичного застосування. Це пояснюється тим що перегнивання залишених пнів на лісосіці збагачує грунт органічними сполуками. Пні і коріння деяких деревних порід використовувться в промисловості. Цінної сировиною є пні сосни, що простояли 3-5 років після рубки. Вони збагачуються смолистими продуктами і використовуються для добування каніфолі та скипидару.

Стовбур служить зв'язувчою артерією між кроною і кореневою системою. На ньому розміщена крона з органами розмноження. По деревині стовбура пере­міщується вода із кореневої системи вверх аж до крони. В окремих випадках (секвойя) вода піднімається на висоту до 100 м. Цей потік води в деревині стовбура називають висхідним потоком. По периферійній зоні стовбура (в живому лубі) переміщуються поживні органічні речовини, що утворилися в процесі фотосинтезу. В стовбурі деревних рослин нагромаджується основна маса дере­вини, яку заготовлявть у процесі вирубування лісів.

В умовах помірного, клімату найпоширенішими хвойними породами є смерека, сосна, ялиця, кедр і модрина. Стовбури хвойних порід простягаються до вершини крон. У листяних порід стовбур часто розгалужується в кроні і повністю зни­кає.У хвойних порід деревина стовбура становить 65-90%. У стиглому віці (100-150 років) хвойні породи виростать до 40...50 м заввишки, а лиетяні від 25 до 40 м.

РІЧНІ ШАРИ. РАННЯ І ПІЗНЯ ДЕРЕВИНИ, СХЕМИ НАРОСТАННЯ РІЧНИХ ШАРІВ У СТОВБУРІ.

На поперечному перетині стовбура у більшості порід добре по­мітна шаруватість у вигляді концентричних кілець, яка пов'язана з періодичною діяльністю камбію. За весняно - літній період камбіальні живі клітини завдяки росту і ділення утворіть річний шар. Межа річних шарів добре помітна. Приблизно в кінці серпня річний приріст завершується елементами тем нішого кольору, завдяки яким межа річних приростів чітко виявляється. Річні прирости або річні шари можуть бути концентричними, а в деяких порід (граб, ялівець, тис) хвилясті. На повздовжному радіальному перетині річні шари мають вигляд прямих стрічок, що утворюють конуси, насаджені на спільну вісь - серцевину.

На повздовжньому тангентальному перетині річні мари утворюють гіперболоподібні шари рїзної конфігурації залежно від кута площини перетину. Ширина річних шарів буде. залежати від біологічного виду і умов виростання. Вузькі шари (до 1 мм) фовмуються в тиса, самшита, а широкі (до 1см і більше) у тополі, ясеня, вільхи. З віком деревних рослин змінюється ширина річних шарів. У молодому віці з 10-45 років річні прирости бурхливо зроставть, далі до 100-120 років стабілізуються, а в стадії старіння (140-250 років) різ­ко падає радіальний.приріст. В межах біологічного виду на радіальний при­ріст впливають екологїчні умови, 10 містять цілий комплекс кліматичних, ґрунтових, географічних факторів.

З висотою стовбура, ширина річних шарів збільшується, що наближає його до форми цилінлра. Ширину річних шарів за периметром річних приростів використовувть в науці, яка називається дендрокліматологіею. Дана наука дозволяє вивчати цикли сонячної активності, встановлювати кліматичні параметри минулих століть, прогнозувати клімат на майбутнє і датувати археологічні дерев'яні знахідки

РАННЯ І ПІЗНЯ ДЕРЕВИНА РІЧНОГО ШАРУ

В межах річного шару виділяється зона світлішого кольору, ближче до серцевини, яка формується в першій половині вегетації (це рання зона або весняна деревина). У більшості видів весняна деревина утворіться до появи листя з попередньо нагромаджених запасних поживних речовин. Анатомічні елементи ранньої зони тонкостінні і тому мають світліший колір. Основна функція цих елементів - транспортування води і розчинених у ній мінеральних солей.

Завершується річний приріст шаром пізньої деревини темнішого кольору. Цей шар утворюється в завершальній стадії періоду вегетації. Основна функція деревних елементів цього шару - механічна. Стінки анатомічних елементів товсті, а їх внутрішні порожнини вузькі.

У річних шарах хвойних порід добре помітні світлі й темні кільця. Від вмісту в радіальному прирості ранньої і пізньої зони залежить. механічна якість деревини (чим більший вміст пізньої зони річного шару, тим більша щільність і краща механічна якість). Співвідношення ранньої і пізньої зон річного шару залежатиме від грунтово-кліматичних умов.

СЕРЦЕВИННІ ПРОМЕНІ І СЕРЦЕВИННІ ПОВТОРЕННЯ. РОЛЬ СЕРЦЕВИННИХ ПРОМЕНІВ В ЖИТТІ ДЕРЕВА І В УТВОРЕННІ ТЕКСТУРИ ДЕРЕВИНИ.

На поперечному перетині більшості листяних порід помітні світлі, радіально спрямовані від серцевини до периферії промені. Первинні промені е продовженням серцевини; в деревних рослинах вони проводять воду і поживні речовини поперек стовбура, а також є місцем нагромадження поживних речовин перед осіиньо-зимовим періодом спокою. У хвойній деревині серцевинні промені настільки вузькі, що окомірно непомітні. На повздовжніх радіальних перетинах видимі серцевинні промені мають вигляд горизонтальних окомірно видимих стрічок завширшки 0,1...1,0 мм і більие, на повздовжніх тангентальних перетинах вони схожі на веретеноподібні тіла різних розмірів. У деревині листяних порід серцевинні промені є одним із основних структу­рних елементів, що підкреслюють текстуру. Так у платана, клена, ільма і ін. вони утворюють на радіальному перетині красивий малюнок. За вириною розрізняють три типи променів: дуже вузькі, що непомітні без приладів (лупа, мікроскоп), в основному це промені в деревині хвойних порід; вузькі, слабо помітні без приладів (ширина таких променів на радіальних перетинах доходить до 1,0 мм); широкі, добре помітні на різних перетинах деревини (ширина цього типу променів понад 1,0 мм на радіальних розколах, а в окремих порід (платан) доходить до 10 мм). Розрізняють справжньо- і несправжньоширокі серцевинні промені. Справяньоширокі промені деревині дуба, бука, платана, а неслравжньоширокі - граба і вільхи. Вузькі промені характерні для більшості листяних розсіянносудинних порід (клен; явір, верба, осика, яблуня, груша).

На поздовжніх перетинах деревини деяких листяних порід можна помітити буроваті або коричневі рисочки, полоски або плямочки, розміщені головним чином біля границь річних шарів. Ці утворення називаються серцевинними повторенням або прожилками), так як по кольору будові вони нагадучть серцевину. Серцевинні повторення являються зарослими ходами комах; зустрічанться вони переважно в нижній частині стовбура листяних порід (береза, вільха, груша, клен, верба і ін.) і інколи у хвойних (ялиця). Ці утворення в деревині деяких порід настільки постійні (береза), що ними користуються як діагностичною ознакою при розпізнаванні породи деревини.

СУДИНИ І ПОДІЛ ЛИСТЯНИХ ПОРІД

НА ГРУПИ ПО РОЗМІЩЕННЮ СУДИН

В будові листяної деревини розміщені спеціалізовані провідні елементи - судини. На повздовжніх перетинах судини мають вигляд борознок різної довжини (0,3...1,5 м і більше), на поперечних перетинах видимі судини нагадувть отвори. Судини поділяються на великі (добре помітні простим оком) і дрібні (помітні в полі зору мікрос­копа). Великі судини найчастіше містяться в ранній зоні річного шару, за винятком горіха грецького, у якого вони розсіяні в межах річного приросту. Дрібні судини в деревині листяних порід розмічені приблизно рівномірно в річному шарі.

За структурою розміщення судин у річних шарах листяні породи поділяють на дві групи: кільцесудинні, в річному шарі яких переважають великі судини, що утворюють світлі кільця в ранній зоні, і розсіяносудинні, в річному шарі яких рівномірно розміщені слабо помітні дрібні судини. В даній групі листяних порід помітна тільки межа річного шару і немає розмежування на ранню і пізню, зони на відміну від хвойних і листяних кільцесудинних порід.


МАКРОБУДОВА ДЕРЕВИНИ:ЗАБОЛОНЬ.

ЯДРО,СПІЛА ДЕРЕВИНА. ПРОЦЕС ЯДРОУТВОРЕННЯ.

Темнозафарбована частина деревини називається ядром, а поверхнева, світла зона-заболонню.

Породи, які мають ядро називаються ядровими.

Породи, у яких центральна частина стовбура.невідрізняючись по ко­льору від поверхневої, містить (в ростучому дереві) значно менше води, називаються спілодеревними.

Породи, у яких між деревиною центральної і периферійної частини стовбура немає різниці ні в кольорі, ні в містимому води, називають­ся заболонними.

Ядрові породи: модрина, сосна, кедр, тис, ялівець, дуб, ясень, ільм, в'яз, берест (карагач), каштан, біла акація, бархат амурський , шовковиця, платан, горобина, черешня, грецький горіх, тополя, верба.


Ця сторінка опублікована на сайті: http://www.refine.org.ua
Лінк на реферат: http://www.refine.org.ua/pageid-459-1.html