
Глобальна екологічна криза. Екологічне становище України
Сторінка: 1
Розділ: Екологія
П ЛА Н
Вступ.
Поняття екології.
Глобальне потепління.
Суть парникового ефекту.
Причини парникового ефекту, його чинники.
Прогнози щодо наслідків глобального потепління на Землі.
Наслідки потепління для України.
Висновок.
Шляхи вирішення екологічних проблем.
"Oikos" - з грецької - "дім, житло", "logos" - "слово". Звідси - "екологія":
"слово про дім". Екологія - це не абстрактне поняття, не віддалені катастрофи
та катаклізми, а все, що оточує нас, що має відношення до кожного, - проблеми
середовища нашого мешкання. Можна прожити без багатьох досягнень науково - технічного
прогресу. Без природи, без чистого повітря, неотруєної їжі та води прожити неможливо.
Зберегти ж планету придатною для життя людей можливо лише в тому випадку, якщо
кожний житель планети зрозуміє просту істину: "Ставлення до природи не вимірюється
зразу глобальними масштабами - до лісу, води, землі. В цьому ставленні завжди
присутня проміжна ступінь - моє відношення до одного єдиного дерева, до літра
чистої води, до жмені родючої землі... Охороняючи щось одне, ми... сприяємо
збереженню природи в цілому" (В. Данилов).
Україна, як і кожен її регіон, має своє, характерне лише для неї обличчя,
яке визначається природою, рельєфом, грунтами, рослинністю, ріками та озерами.
Природа впливає на господарську діяльність і світогляд людей, їхні вірування,
звичаї, традиції і побут. З нею пов'язані різні ритуали, повір'я і численні
свята, наприклад, русалії, Зелені свята, Івана Купала та інші. Культуру будь
- якого народу, в тому числі й українців, не можна зрозуміти, не звертаючись
до історії розвитку його взаємин з природою - єдиним і незамінним джерелом матеріальних
і духовних благ.
Колись наші пращури жили в повній гармонії з природою і складали її невід'ємну
частину. У пращурів існував культ природи і її обожнювання. Навіть дерева і
трави вони сприймали як щось живе. Предки - язичники поклонялися Сонцю, Місяцю,
Вогню, Воді, Вітру, Грому і Блискавці та іншим стихійним силам природи. Віками
діди - прадіди обожнювали рідну землю, поливали її не лише потом, а й кров'ю,
берегли ниви як зіницю ока. Удосконалюючи техніку і технології, людство зробило
багато наукових відкриттів. З одного боку, це привело до підвищення благоустрою
людей в багатьох країнах, з другого - створило серйозні проблеми.
Останні роки ми помічаємо потепління клімату. Літо стає жаркішим, зима –
м’якшою. Вчені помітили, що в останні 100-130 років наша атмосфера помітно потеплішала
і цей процес невмолимо продовжується, середня температура вперто повзе вверх.
Лише за останні 100 років середньорічна температура підвищилась щонайменше на
0,3-0,6оС.
Глобальне потепління пояснюють так званим парниковим ефектом. Суть його полягає
в наступному. Земля отримує енергію Сонця в основному у видимій частині спектру,
а сама, оскільки є набагато більш холодним тілом, випромінює в космічний простір
головним чином інфрачервоні промені. Але багато газів, які знаходяться в атмосфері
– водяний пар, вуглекислий газ, метан, окисли азоту та інші – прозорі для видимих
променів, але активно поглинають інфрачервоні, утримаючи тим самим в атмосфері
частину тепла, яку ті повинні були б віддавати в космос. Таким чином, на поверхні
Землі утримується температура на рівні, придатному для життя. Затримуючи тепло
в атмосфері Землі, ці гази створюють ефект, який називається парниковим, а гази
– парниковими .
Парниковий ефект існує з тих пір, як на нашій планеті з’явилася атмосфера.
Парниковий ефект сам по собі не є негативним явищем. Без парникового ефекту
температура навколоземних шарів атмосфери була б в середньому на 30 градусів
нижче від існуючої, а поверхня Землі була б лише - -18оС. А це означає відсутність
умов для життя, бо вода на земній поверхні існувала б тільки у вигляді льоду.
Люди своєю діяльністю посилюють парниковий ефект за рахунок викидів СО2,
СН4, N2O та інших газів. В останнє сторіччя в результаті людської діяльності
вміст вуглекислоти в атмосфері виріс більш ніж на чверть, метану – в 2,5 рази.
Протягом останніх 100 років внесок СО2 в сумарні викиди становив приблизно 66%.
Починаючи з вісімдесятих років, внесок вуглекислого газу в глобальне потепління
став менш значним. З’явилися і нові речовини з парниковим ефектом - в першу
чергу хлорфторвуглеці, в том числі добре відомі фреони.
За останні 20 років внесок СО2 в сумарні викиди парникових газів становить
біля 50%, СН4 - 18%, N2O - 6%, хлорфторвуглеців - 14% від загального внеску
в глобальне потепління.
Існують 6 основних парникових газів, які входять до хімічного складу атмосфери:
водяна пара,
вуглекислий газ,
метан,
озон,
закис азоту
і, останнім часом, хлорфторвуглеці. Крім них, всі інші парникові гази зустрічаються
в природі.
Вуглекислий газ СО2 – найзначніший з антропогенних парникових газів. Хоча
цей газ природного походження, завдяки діяльності людини він утворюється у найбільшій
кількості.
Індустріалізація призвела до збільшення використання видів палива, що видобувається
з надр Землі: вугілля, нафта, газ (органічне паливо). При їхньому спалюванні
у великій кількості викидається СО2. Найбільші викиди вуглекислого газу відбуваються
у транспорті та виробництві електроенергії та тепла. Інші джерела викидів СО2:
-хімічні промислові процеси
-лісове господарство та зміни в землекористуванні.
На Україні при видобуванні та спаленні органічного палива утворюється 95%
всіх викидів СО2. З промислових процессів найзначніший внесок у викиди СО2 дає
виробництво цементу. Україна займає 10 місце в світі по викидам СО2 .
Ліси, океани та грунти поглинають СО2, утримаючи рівновагу між кількістю
СО2 в атмосфері та у воді і грунтах. Але людська діяльність приводить до негативного
впливу на цю рівновагу.
Метан СН4 виробляється у великих кількостях в результаті біологічних перетворень
в природі. Оцінки обсягів щорічних природних джерел та стоків метану в світі
складають приблизно 500 мільйонів тонн.
Природними джерелами атмосферного метану є:
анаеробний розклад органічних речовин у біологічних системах (болота, тундра),
перетравлення термітами деревини шляхом розкладу целюлози в метан,
океани, моря та прісні водоймища.
Основними антропогенними джерелами викидів метану є :
вирощування рису на дуже зволожених землях,
кишкова ферментація тварин та розклад відходів тваринного походження,
розклад твердих міських відходів,
видобуток та транспортування вугілля, природного газу та нафти.
З даних 1990 року на Україні найбільший внесок у викиди метану вносить енергетика
- біля 65%, також багато метану викидається при виробництві сільськогосподарської
продукції та при утилізації відходів.
Метан - супутній продукт спалювання біомаси та неповного згорання палива.
Поглиначами метану є грунти та хімічні перетворення в атмосфері.
Природні джерела атмосферного закису азоту N2O - океани, грунти тропічних
та помірних широт, ліси та луки. Наприклад, вміст N2O в грунтах є результатом
життєдіяльності грунтових бактерій. Антропогенними джерелами емісії закису азота
є:
сільськогосподарська обробка грунтів, особливо використання азотомістких
добрив,
спалювання викопного природного палива,
виробництво адипінової (нейлонової) та азотної кислот,
спалювання біомаси.
За данними 1990 року, на Україні найбільший внесок в антропогенні викиди
N2O дає утилізація міських відходів - 43%. Також вагомі внески в викиди закису
азоту дають хімічна промисловість та енергентика.
|