Українські реферати

Організація корекційно – компенсаторної роботи з дітьми, що мають порушення зору
Сторінка: 1
Розділ: Педагогіка

Зміст.

Розділ І. Очні хвороби та їх лікування в умовах спеціалізованих зоро­вих груп при дитячих дошкільних закладах.

І. Види зорової патології.

ІІ. Корекційно-лікувальні схеми.

Розділ ІІ. Класифікація вторинних відхилень у розвитку дітей з зоро­вими аномаліями.

Розділ ІІІ. Організація корекційно-компенсаторної роботи тифлопеда­гога:

Типи корекційних занять.

Рекомендації по побудові занять.

Рекомендації по обладнанню та проведенню занять учителя-дефек­толога.

Основні вимоги до спеціальних наочних посібників.

Розділ IV. Перспективне планування роботи тифлопедагога за лек­сичними темами.

Розділ V. Використання дидактичних ігор і завдань в процесі ко­рекційно-відновлювальної роботи.

Розділ VI. Документація тифлопедагога та її оформлення.

Доведено, що 95% інформації про оточуючий світ мозок людини отримує через зір. Зір є визначним у формуванні уявлень дитини про предмети та явища, їх ознаки, просторове взаємовідношення. Отже, роль зору у психічному розвитку дитини неможливо перебільшити.

Порушення у діяльності зорового аналізатора викликають у дитини труднощі у пізнавальній діяльності, обмежують її можливості. Таким чином, дитина отримує менше інформації про довкілля (як в кількісному, так і в якісному відношенні), ніж діти з нормальним зором. Зрозуміло, що діти з порушеннями зору потребують особливих умов для повноцінного всебічного розвитку. Спеціальні дошкільні заклади та групи для дітей з порушеннями зору саме і є тими установами, що мають на меті виховання, лікування, можливе відновлення і розвиток порушених функцій зору у дітей та підготовку їх до навчання в школі.

Навчання та виховання дітей з порушеннями зору у спеціальних дошкільних закладах здійснюється на основі загальних принципів навчання та виховання у дошкільних закладах. Та, поряд з тим, їх навчання та виховання має свої особливі задачі та принципи, спрямовані на відновлення, корекцію і компенсацію порушених й недорозвинених функцій, організацію диференційованого навчання, підготовку до життя в сучасному суспільстві. Слід відзначити, що специфіка навчання і виховання таких дітей проявляється в урахуванні загальних закономірностей й специфічних особливостей розвитку дітей, опорі на здорові сили і їх збереженні, можливості у використанні спеціальних форм і методів у роботі, перерозподілі навчального матеріалу й заміні темпу його проходження, використанні спеціальних посібників, приладів. Особлива увага звертається на створення санітарно-гігієнічних умов, поєднання корекційно-виховної роботи з лікувально-відновлювальною. Основна відповідальність за підготовку, організацію і проведення цієї роботи у спеціальних групах для дітей з порушеннями зору лягає на тифлопедагога.

Даний посібник складений у вигляді короткого методичного довідника і має за мету допомогти вихователям і тифлопедагогам спеціальних груп та дошкільних закладів для дітей з порушеннями зору у організації корекційно-компенсаторної роботи, визначенні шляхів відновлення зору та усунення вторинних відхилень у дітей з порушеннями зору.

Посібник складається з шести розділів.

У І розділі визначені види зорових патологій, що найчастіше зустрічаються у дітей дошкільного віку, їх основні характеристики. Також наведені корекційно-лікувальні схеми, за якими працюють у спеціальному закладі лікар-офтальмолог, сестра-ортоптистка та тифлопедагог у тісній співпраці, чим досягається найбільший успіх.

ІІ розділ допоможе педагогам визначитися у видах вторинних відхилень у розвитку дітей з порушеннями зору, що виникають внаслідок первинного (зорового) дефекту.

У розділах І та ІІ використані роботи доктора мед. наук В.П. Жохова, доктора психологічних наук А.Г. Литвака.

Розділи III – V містять матеріал, напрацьований автором. В них надаються рекомендації по обладнанню, організації корекційно-компенсаторної роботи у групах дітей з порушеннями зору. Пропонується річне тематичне планування роботи тифлопедагога, складене відповідно до "Навчально-виховної програми для дітей з вадами зору" (Київ, ІЗМН, 1996), що забезпечить поглиблене вивчення дітьми лексичних тем та тісну співпрацю вихователя і тифлопедагога.

В останньому VI розділі подано перелік необхідної документації, що її веде тифлопедагог та запропоновані зразки її оформлення.

Книга розрахована на тифлопедагогів, методистів та вихователів спеціальних груп та дошкільних закладів для дітей з порушеннями зору.

Автор висловлює вдячність рецензентам – кандидату пед. наук С.В. Федоренко (Київський Нац. пед. університет ім. М.Драгоманова) та тифлопедагогу М.А. Горячому (д/с № 60 м. Вінниці), а також директорові Вінницького ОІПОПП Л.М. Юрчук та зав. кабінетом інтернатних установ Вінницького ОІПОПП Н.М. Міщенко за допомогу у підготовці та виданні даного посібника


Розділ І. Очні хвороби та їх лікування в умовах спеціалізованих зорових груп при дитячих дошкільних закладах.

І. ВИДИ ЗОРОВОЇ ПАТОЛОГІЇ У ДІТЕЙ.

Для організації корекційної роботи тифлопедагогу необхідно знати контингент дітей, що відвідує спеціалізовані зорові групи, добре розбиратися у зорових аномаліях. Нижче подані короткі описи зорових дефектів, що найчастіше зустрічаються у дітей.

Амбліопія.

Під амбліопією розуміють різні за походженням форми зниження гостроти зору, причиною якої є функціональні розлади зорового апарату. Розрізняють наступні види амбліопії:

дісбінокулярна амбліопія — виникає як наслідок розладу бінокулярного зору. Зниження зору виникає через косоокість. Ця амбліопія має 2 види: амбліопія з правильною фіксацією (центральною) і амбліопія з неправильною фіксацією (нецентральною);

обскураційна амбліопія — розвивається внаслідок помутніння оптичного середовища очей (катаракти, помутніння роговиці). При цьому виді амбліопії гострота зору не відновлюється навіть після ліквідації помутніння;

рефракційна амбліопія — зниження зору виникає внаслідок аномалії рефракції (заломлюючої здатності очей). Причиною виникнення цього виду амбліопії є постійне проектування на сітківку ока нечіткого зображення об’єктів оточення через високий ступінь гіперметропії (дальнозоркості) і астигматизму;

істерична амбліопія — виникає раптово через який-небудь афективний стан. Функціональні розлади на ґрунті істерії можуть мати характер зниження або втрати зору.

Всі види амбліопії по ступеню гостроти зору поділяються на:

а) слабку ( vis = 0,8 – 0,4);

б) середню ( vis = 0,3 – 0,2);

в) високу ( vis = 0,1 – 0,05);

г) дуже високу ( vis = 0,04 і нижче).

Частіше всього амбліопія стає наслідком співдружньої косоокості. Разом з тим амбліопія може сама спровокувати косоокість, якщо гострота зору на обох очах має суттєву розбіжність. Тоді “гірше” око (0,3 і нижче) не приймає участі в акті зору, що призводить до косоокості.

Косоокість.

Хвороба характеризується відхиленням (девіацією) одного з очних яблук від загальної точки фіксації. Розрізняють:

уявну косоокість — оптична вісь ока не співпадає з зоровою віссю (точкою фіксації). Частіше зустрічається уявна розбіжна косоокість. При уявній косоокості здається, що косять обидва ока одночасно до носа чи до скроні. Помилкове уявлення про наявність косоокості може бути обумовлене особливостями будови лицьової частини черепу. Питання про наявність косоокості вирішується шляхом дослідження бінокулярного зору, який відсутній при справжній косоокості і наявний при уявній;

прихована косоокість, або гетерофорія , при якій сила окорухачих м’язів неоднакова, що може бути обумовлене анатомічними та нервовими факторами. Порушення м’язової рівноваги може себе проявити лише при виключенні одного ока з зорового акту (виключення умов для бінокулярного зору). При прихованій косоокості бінокулярний зір зберігається. Таким чином, ні удавана косоокість, ні прихована не є патологією. До патології відноситься лише справжня косоокість;


Ця сторінка опублікована на сайті: http://www.refine.org.ua
Лінк на реферат: http://www.refine.org.ua/pageid-4860-1.html